Номер провадження 2-а/754/20/25
Справа №754/14854/24
Іменем України
05 травня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в особі головуючого-судді Сенюти В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся через систему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Адміністративний позов обґрунтовує наступним:
12.07.2024 позивачу вручено повістку представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 для явки в їх установу. 12.07.2024 під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу повідомлено, що оскільки він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , то він повинен відвідати саме цей ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той саме день позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 де йому повідомили про необхідність реєстрації в електронній черзі, що він одразу і зробив. 15.07.2024 о 17:00 позивач відвідав ІНФОРМАЦІЯ_3 та жодних запитань стосовно його обліку чи уточнення облікових даних до нього від представників цієї установи не було. Сторона позивача, зазначає, що наразі у позивача оформлена відстрочка від мобілізації та відсутні порушення правил військового обліку. 15.10.2024 позивач був затриманий представниками поліції в м. Києві та примусово доставлений в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після доставлення йому повідомили, що він порушив законодавство з мобілізації та знаходиться у розшуку, а саме 13.07.2024 о 8:30 год. не з'явився за врученою йому 12.07.2024 повісткою в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього йому було надано лист для написання пояснень, в якому позивач написав те, що йому сказали представники відповідача. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, позивачу не повідомлялося. Представник відповідача повідомив, що стосовно нього буде закрито адміністративну справу, якщо він визнає, що не з'явився 13.07.2024. В іншому випадку його буде притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у більшому розмірі. Після цього, через годину позивача запросили в кабінет та вручили під підпис два документи: протокол про адміністративне правопорушення та постанову про закриття адміністративної справи. Сторона позивача зазначає, що постанова про закриття адміністративної справи не була підписана з боку відповідача та не містила печатки. Позивач вважає, що відповідачем було порушено передбачену КУпАП процедуру розгляду адміністративних справ та незаконно притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу. Позивач не погоджується із зазначеною постановою, вважає її протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами. Факт нез'явлення позивачем до відповідача 13.07.2024 за отриманою повісткою підтверджується самим позивачем і в позові, і в поясненнях, які надавалися позивачем відповідачу при притягнені позивача до адміністративної відповідальності. Позивачем вимоги законодавства про мобілізацію щодо з'явлення до відповідача за отриманою повісткою, не дотримані. Позивач про причини нез'явлення за отриманою повісткою відповідача не повідомив ні в день неприбуття, ні згодом. В зв'язку із вчиненням позивачем адміністративного правопорушення за ст.210-1 КУпАП, в порядку ст. 259 КУпАП відповідач 22.08.2024 звернувся до органів Національної поліції із зверненням №9301 для доставлення, в тому числі, позивача до відповідача для складення протоколу про адміністративне правопорушення. В зв'язку із виявленням позивача, який не з'явився до відповідача 13.07.2024 за отриманою повісткою, відносно позивача в день його прибуття до відповідача - 15.10.2024, був складений протокол №44 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. На підставі складеного протоколу позивач і був притягнутий до відповідальності на підставі постанови №44. При притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем було дотримано усі вимоги законодавства, доказів протиправних дій відповідача позивачем не надано. Оскільки позивач не повідомив відповідача про причини неявки, а у відповідача не було інформації щодо наявності чи відсутності у позивача поважних причин неявки, відповідач цілком правомірно склав протокол і притягнув до адміністративної відповідальності позивача з моменту його, коли позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_9. Тому, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, бездоказовими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Представник позивача до суду подав відповідь на відзив, обгрунтований тим, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву не доводить правомірності постанови № 44 від 15.10.2024 та оскаржуваних дій відповідача. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що у зв'язку із вчиненням позивачем адміністративного правопорушення за ст.210-1 КУпАП, в порядку ст. 259 КУпАП, відповідач 22.08.2024 звернувся до органів Національної поліції із зверненням № 9301 для доставлення, в тому числі, позивача до відповідача для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, такі дії відповідача є незаконними, оскільки ст. 259 КУпАП встановлює, що до ІНФОРМАЦІЯ_9 особа може бути доставлена з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим. При цьому, позивач, 15.10.2024, був затриманий представниками поліції в м. Києві та примусово доставлений в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . При чому жодного протоколу адміністративного затримання стосовно нього не складали, внаслідок чого він не зміг надати обгрунтовані заперечення та скористатися правовою допомогою. Крім того, позивач відвідав ІНФОРМАЦІЯ_5 в першу вільну дату та йому вклеїли у військовий квиток відповідний штрих код. Будь-яких інших зауважень ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому він перебуває на обліку не заявляв, як і не повідомляв про вчинення ним правопорушень. При цьому, відповідач своїми власними діями не зафіксував того, що позивач з'явився до нього 13.07.2024 та перенаправив до ІНФОРМАЦІЯ_9 за місцем реєстрації, що позивач і виконав. Більш того відповідач не спростував той факт, що замість видачі позивачу копії постанови про притягнення його до відповідальності видав непідписану постанову про закриття адміністративної справи ввівши його в оману.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.10.2024 відносно ОСОБА_1 складено протокол №44 про адміністративне правопорушення.
15.10.2024 постановою №44 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, зазначений у повістці отриманій ним 12.07.2024, чим порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз. 2 ч.1 та абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до даних з додатку «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_1 оновив свої дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів 12.07.2024 (дані уточнено вчасно), зареєстрований у АДРЕСА_1 ; відстрочка до 07.02.2025.
Відповідно до вимог ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Стаття 210 КУпАП регулює порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно Примітки, яку містить стаття 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року Установлено, що: під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року N 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року N 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_9 за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані у разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_9 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Матеріалами справи підтверджено, що в отриманій позивачем 12.07.2024 повістці мета його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначена як «з метою уточнення облікових даних». Проте, така мета виклику не передбачена законодавством як підстава для адміністративної відповідальності.
При цьому, згідно витягу з додатку ІНФОРМАЦІЯ_10 позивач вчасно уточнив свої облікові дані, отже додаткової потреби в їх уточненні не було, оскільки позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Отже, позивач вчинив всі передбачені законом дії щодо виконання свого обов'язку по явці за повісткою та відвідування як установи відповідача так і ІНФОРМАЦІЯ_9 в якому він перебуває на обліку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок розгляду справ щодо вчинення адміністративного правопорушення передбачений у КУпАП передбачає дотримання відповідної процедури відповідачем та гарантування прав позивача.
Так, норми КУпАП щодо розгляду справи передбачають дотримання та забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності прав передбачених статтею 268 КУпАП. Так, згідно цієї статті особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції зі складання ІНФОРМАЦІЯ_9 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міноборони України від 01 січня 2024 року № 3 у графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк.
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.
З матеріалів справи вбачається, що у тексті протоколу на місці пояснень особи, яка притягується до відповідальності відсутні будь-які прочерки чи відмітки, що такі пояснення позивача викладені на окремому аркуші.
Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У справі керівник ІНФОРМАЦІЯ_9, який її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП виносить одну з таких постанов: - про накладення адміністративного стягнення; - про закриття справи.
Проте зазначених положень відповідач не дотримався оскільки відповідач разом із протоколом одразу надав позивачу постанову від 15.10.2024, де назва постанови не відповідає її змісту, відсутній підпис та печатка: так сама постанова містить назву «про закриття справи про адміністративне правопорушення», проте в резолютивні частині міститься рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Така форма не відповідає вимога закону, оскільки КУпАП та Інструкція передбачає лише дві можливі постанови.
Тому, суд дійшов висновку, що постанова постановлена без достатніх підстав, що не вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вчинив всі передбачені законом дії щодо виконання свого обов'язку по явці за повісткою та відвідування як установи відповідача так і ІНФОРМАЦІЯ_9 в якому він перебуває на обліку, у зв'язку з чим положення ч.3 ст. 210-1 КУпАП не можуть бути застосовані до дій позивача.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, немає.
При складанні протоколу та прийнятті постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин начальником, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд враховує і те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив вказане правопорушення та не спростовано його твердження про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом; належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України із відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 210-1 ч. 2, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 44 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 15 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн.- скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено - 05.05.2025.
Суддя В.О. Сенюта