Справа № 712/371/25
Провадження № 2/712/1392/25
06 травня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретарів судового засідання Глущенко І.В., Кеденко Я.О.,
представників позивача Поліщука А.Б., Вітер Н.С.,
відповідача Халіулліна В.І.,
представника відповідача Шелеста С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
13 січня 2025 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (далі - ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ») звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та внески у розмірі 40 399,20 грн, інфляційні втрати 1 545,27 грн, три проценти річних 543,33 грн, а також витрати зі сплати судового збору 3 028,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі відповідної ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та рішення Черкаської міської ради від 24.05.2000 № 520 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
Надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання в буд. АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».
Згідно з інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради за вказаною адресою зареєстрований відповідач.
Також зазначає, що договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак, його відсутність не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі.
Починаючи з грудня 2019 року своєчасно та у повному обсязі не вносилась плата за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого станом на 01.07.2024 утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що мають розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Зокрема, відповідач стверджує, що договір про надання житлово-комунальних послуг, на підставі якого позивач вимагає сплати вартості теплопостачання, є адміністративним договором. На думку відповідача, оскільки позивач діє у межах делегованих повноважень Черкаської міської ради з метою забезпечення населення послугами теплопостачання, спір виник у публічно-правовій сфері, а тому має розглядатися адміністративним судом.
Крім того, відповідач зазначив, що сам факт надання послуг теплопостачання позивачем, як і наявність договірних відносин, не доведений. Відповідач наголошує на відсутності належним чином укладеного договору, що є підставою для виникнення обов'язку з оплати комунальних послуг. За твердженням відповідача, він не вчиняв дій, що свідчать про приєднання до умов публічного договору, а тому не вважає себе зобов'язаним перед позивачем.
Окремо відповідач звертає увагу на відсутність підтвердження належного комерційного обліку наданих послуг, а також законності володіння та експлуатації позивачем теплогенеруючих установок. Звертає увагу також на те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували заборгованість, які були б оформлені належним чином. З огляду на це, відповідач просив суд залишити позов без розгляду.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем ОСОБА_1 18.02.2025 подано до суду заяву про роз'яснення вказаної ухвали, яка ухвалою від 20.02.2025 залишена без руху та якою надано заявнику строк на усунення недоліків п'ять днів з дня її отримання. У зв'язку з неусуненням недоліків, 28.02.2025 заява про роз'яснення ухвали повернута заявнику.
Відповідачем ОСОБА_1 20.02.2024 подано відзив на позов. Представником позивача ОСОБА_2 20.02.2025 подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.02.2025 задоволено клопотання відповідача про виклик свідка.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.04.2025 залишено без розгляду заяву відповідача про відвід судді у зв'язку із її поданням після закінчення процесуального строку.
Ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.04.2025 та 16.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.05.2025, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача про відкликання клопотання про допит особи як свідка та про залучення ОСОБА_3 як представника відповідача.
У судових засіданнях представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позов підтримали. Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 у судових засіданнях проти задоволення позову заперечили.
Повне судове рішення складено з урахуванням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України 06.05.2025.
Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) визначено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води передбачені статтями 21-22 Закону.
При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, які діяли на час виникнення спірних правовідносин. Таким чином, обов'язок укласти договір законодавець покладає саме на споживача, який отримує житлово-комунальні послуги.
Згідно із ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії № 374 від 30.11.2012 (переоформлена рішенням від 29.12.2016 № 2444), що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» від 24.05.2000 № 520, «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» від 31.10.2007 № 1480 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно». Відповідно до п. 2. 6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.
Згідно із листом-розрахунком по ОР № 60114026 надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 7640/14362-01-21 від 18.06.2024 на адвокатський запит адвоката Плахи О.В. за адресою: АДРЕСА_3 , за якою рахується заборгованість перед позивачем, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований з 05.05.2017 і дотепер.
Отже, із досліджених у судовому засідання матеріалів справи, суд встановив, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які йому надає Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
З листа-розрахунку по ОР № 60114026 суд встановив, що станом на 01.07.2024 відповідач має заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надані йому послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 40 399,20 грн, оскільки оплата послуг відповідачем проводилась періодично та не у повному обсязі.
Також в судовому засіданні встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживача, в цьому випадку відповідача ОСОБА_1 від оплати таких послуг.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21, від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20, від 22.12.2023 у справі № 607/2611/22.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон № 2189), до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Серед основних зобов'язань споживача Закон № 2189 визначає оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189).
Частиною 3 ст. 9 Закону № 2189 встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Означеним положенням Закону № 2189 кореспондуються положення кодифікованого закону, а саме: ст. 67, 68 ЖК України, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
З огляду на це, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розумінні положень Закону № 2189 та ЖК України, що йому надає ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», за вказаною вище адресою.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач ОСОБА_1 , який, станом на момент виникнення заборгованості, був і продовжує бути зареєстрованим, станом на день розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_3 , мав право на проживання у цьому об'єкті нерухомості, був споживачем послуг, що надаються позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносив плату за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», повинен сплатити заборгованість по оплаті вказаних послуг у розмірі 40 399,60 грн.
Вказаний лист-розрахунок, підписаний економістом з договірних та претензійних робіт І категорії юридичного відділу з питань забезпечення діяльності теплопостачання та збуту ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», як спеціалістом відповідальним за даний напрямок роботи та інші документи, є належним і допустимим доказом. Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВГСУ від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, в якій касаційний суд зазначив, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій.
Водночас суд звертає увагу учасників цивільного процесу на той факт, що відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого контррозрахунку заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що утворилася у зв'язку із неналежним виконанням ним зобов'язань з оплати за отримані послуги. Крім того, відповідачем не доведено наявності розбіжності між здійсненими сплатами та тими сплатами, що відображені позивачем у листі-розрахунку по ОР № 60114026. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідач відмовився від отримання вказаних послуг.
З огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, які їх підтверджують, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», підлягають до задоволення, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ним надані відповідні послуги відповідачу як споживачу таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та не спростовані відповідачем, а тому до стягнення із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 40 399,60 грн, що сукупно утворилася станом на 01.07.2024.
При цьому, суд вважає помилковими твердження відповідача про адміністративний характер договору і належність спору до адміністративної юрисдикції.
Так, відповідно до п 16 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний договір це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.
У ході розгляду справи було встановлено, що виконавцем з надання житлово-комунальних послуг є приватне акціонерне товариство, яке, хоч і діє за ліцензією та в межах рішень органу місцевого самоврядування, не наділене публічно?владними повноваженнями у розумінні п.?16 ч.?1?ст.?4 КАС України. Договір, предметом якого є відчуження (поставка) теплової енергії за плату, має цивільно?правову природу; спір стосується майнового обов'язку споживача, а не оскарження владного акту. Отже, доводи відповідача про адміністративну юрисдикцію спору є безпідставним.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення із відповідача ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд зазначає про таке.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 1 545,27 грн та 3 % річних в сумі 543,33 грн у зв'язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг.
Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у чіткій відповідності до цієї норми матеріального права, а також з врахуванням суми боргу відповідача за надані йому послуги із постачання теплової енергії, гарячої води та внесків. Водночас матеріали справи не містять будь-яких контррозрахунків відповідача щодо помилковості або неправильності їх проведення позивачем.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що і позовна вимога про стягнення із відповідача ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованою, а тому такою, що підлягає до задоволення.
Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності
Оскільки позовні вимоги позивача судом визнані як такі, що доведені та обґрунтовані, тому суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті заяви оголошеної в судовому засіданні представника відповідача Шелеста С.В. про застосування строку позовної давності.
Вирішуючи по суті зазначену заяву, суд зазначає про таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
У зв'язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год 00 хв 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 13.01.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення боргу за період з грудня 2019 до липня 2024 в межах строків позовної давності.
У зв'язку з цим, у задоволенні заяви представника відповідача Шелеста С.В. про застосування позовної давності необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із дослідженої платіжної інструкції від 21.10.2024 № 975 судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн, які, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача
Керуючись ст. 19, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268, 274-279, 280-283 ЦПК України,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00204033), в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, IBAN НОМЕР_2 , ЄДРПОУ ВП 33282969, МФО 354507, Філія - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески станом на 01.07.2024, в сумі 40 399 (сорок тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00204033), в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, IBAN НОМЕР_3 , ЄДРПОУ ВП 33282969, код банку 300346, Філія - Черкаське обласне управління АТ «СЕНС -БАНК») інфляційну складову боргу в розмірі 1545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн 27 (двадцять сім) коп. та 3 % річних у розмірі 543 (п'ятсот сорок три) грн 33 (тридцять три) коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00204033), в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, IBAN НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ ВП 33282969, код банку 300346, АТ «СЕНС-БАНК») витрати пов'язані за сплатою судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний тест судового рішення складено 06.05.2025.
Найменування сторін у справі:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», адреса: м. Черкаси, пр.-т. Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя В.О. Пономар