Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/1480/25
Номер провадження 1-кп/711/319/25
05 травня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12024250000000364 від 23.09.2024 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 357 КК України, суд, -
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 357 КК України.
В ході судового розгляду справи прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Клопотання вмотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, а саме - примушення до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене за попередньою змовоюгрупою осіб, із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме - вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене в умовах воєнного стану, а також ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого. Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 15.12.2024 року включно. 12.12.2024 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 18.01.2025 року. 25.12.2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду від 12.12.2024 року скасовано та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком до 18.01.2025 року включно, без права внесення застави. Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2025 року строк дії запобіжного заходу продовжено до 18.02.2025 року включно, без права внесення застави. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строк якого спливає 11.03.2025 року. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.03.2025 року строк тримання під вартою обвинуваченому продовжено до 06.05.2025 року.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 355, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України. Санкцією ч. 4 ст. 189 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Санкцією ч. 3 ст. 289 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять.
Метою продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 є забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 3 ст. 289 КК України, тобто особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому враховуючи тяжкість покарання, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, ОСОБА_6 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи з усього вище перерахованого, сторона обвинувачення приходить до висновку, що жоден із м'якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), факти які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висування обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування («Мюррей проти Сполученого королівства»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівста»).
У справі «Ілійкова про Болгарії» від 26.07.2001 № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
З огляду на вказане у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти вищезазначеним ризикам та вчиненню підозрюваним з метою уникнення кримінальної відповідальності дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, а також забезпечення виконання останнім процесуальних обов'язків.
Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, сторона обвинувачення вважає за доцільне, не визначити розмір застави при постановленні судом ухвали про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , враховуючи вище наведені підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, так як злочин, вчинено ОСОБА_6 із погрозою застосування насильства.
Враховуючи вище викладене та те, що вище заявлені ризики не зменшилися та вони виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, просив клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки вважає, що дане клопотання є необґрунтованим та змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час. Надав письмові заперечення на клопотання прокурора, які мотивовані наступним.
По-перше, у клопотанні прокурора не враховані дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 . Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України - підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. На утриманні обвинуваченого ОСОБА_6 перебуває двоє малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та цивільна дружина - ОСОБА_12 , з якими він проживає однією сім'єю. ОСОБА_6 постійно мешкає за однією адресою разом із родиною, має офіційне місце роботи та підтримує стійкі соціальні зв'язки. З моменту звільнення з-під варти 12.12.2024 року і до його взяття під варту 25.12.2024 року, обвинувачений ОСОБА_6 не скоїв жодного кримінального правопорушення, не вживав спроб ухилитися від правосуддя та не здійснював тиску на потерпілого, свідків чи інших учасників кримінального провадження. Вказані обставини свідчать про відсутність ризику ухилення від слідства чи суду, а також про відповідальне ставлення до вимог закону.
По-друге, обвинувачений має двох батьків - інвалідів, які потребують постійного догляду та моральної підтримки. Тривала відсутність сина негативно позначається на їхньому психоемоційному стані та загальному самопочутті. Виконання обов'язку щодо піклування про батьків свідчить про відповідальну життєву позицію обвинуваченого. А також, зазначені обставини свідчать про міцність соціальних зв'язків його підзахисного та про те, що він не покине місце свого мешкання і буде надалі дбати про свою сім'ю.
По-третє, ОСОБА_6 в повному обсязі відшкодував матеріальні та моральні збитки потерпілому ОСОБА_8 , що є підтвердженням його щирого каяття та наміру виправити завдану шкоду. ОСОБА_8 жодних претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_6 не має та мати в подальшому не буде. (копія доказу додається). Крім того, обвинувачений не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а навпаки бажає стати на шлях перевиховування, задля цього він уже примирився з потерпілим і відшкодував усі завдані збитки. У зв'язку з чим сторона захисту вважає, що перераховані ризики передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені, зокрема не наведені факти, які б свідчили про наміри обвинуваченого переховуватися від суду, не наведені обставини, які б свідчили про наміри обвинуваченого впливати на свідків та потерпілого. Окремо зазначив, що обвинувачений неодноразово надавав допомогу Збройним Силам України. Йдеться як про матеріальну підтримку, так і про участь у волонтерських ініціативах, спрямованих на забезпечення військових необхідним спорядженням, амуніцією, продуктами харчування та іншими потрібними речами, а саме була надана Зарядна станція ColorWay2400W, 2048 Wh, LiFeP04, 22kg; Зарядна станція BLUETTI ЕВЗА 600W; Батарея універсальна Vinga 50000 mAh 22.5 W Display Black. Допомога надавалась з особистої ініціативи та на постійній основі, без публічного розголосу, з щирим наміром підтримати захисників держави. Така позиція свідчить про соціальну відповідальність, що має бути врахована судом як позитивна характеристика особи, (копія доказу додається). Отже, при обранні та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не було досліджено особу обвинуваченого та його попередню репутацію в суспільстві. Стороною обвинувачення, не було надано жодного обґрунтування неможливості запобігання наявним на їх думку ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України: “тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.»
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України: “слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.»
Посилаючись на ч. 1 ст. 178 КПК України: При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; - тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; - вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;- міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; - наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; - репутацію підозрюваного, обвинуваченого; - майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; - наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; - дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; - розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; - ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
З огляду на викладене, необхідно зазначити, що в клопотанні жодним чином не доведено обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у його клопотанні, а також не обґрунтовано неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід на будь-який інший, не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, а саме - примушення до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме - вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене в умовах воєнного стану, а також за ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.10.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 15.12.2024 року включно.
12.12.2024 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 18.01.2025 року.
25.12.2024 року ухвалою Черкаського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду від 12.12.2024 року скасовано та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком до 18.01.2025 року включно, без права внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2025 року строк дії запобіжного заходу продовжено до 18.02.2025 року включно, без права внесення застави.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строк якого спливає 11.03.2025 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.03.2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено, він спливає 06.05.2025 року.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як встановлено в судовому засіданні, що наведені у клопотанні прокурора ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, хоча продовжують існувати, однак із плином часу зменшилися, тому суд вважає недоцільним продовжувати тримання стосовно останнього під вартою і приходить до висновку про необхідність зміни запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби.
Суд приймає до уваги рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Єлоєв проти України» згідно яких після сплину певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі і суд зобов'язаний розглянути можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Тривалість тримання під вартою може бути виправдана за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2 ст.181 КПК України).
При зміні ОСОБА_6 запобіжного заходу на нічний домашній арешт судом, враховані обставини, в т.ч. особу обвинуваченого, ту обставину, що з огляду на тривалий час перебування ОСОБА_6 в СІЗО та те, що реалізація ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зменшилась, крім того, обвинувачений має постійне місце проживання, дружину та дітей, батьків-інвалідів, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків.
Крім того, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт стосовно обвинуваченого, суд враховує положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу, зокрема, - у виді нічного домашнього арешту.
Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні ЄСПЛ «Строган проти України», № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 p.
Крім того, в рішенні по справі «Осипенко проти України», №. 4634/04, §§ 77 і 79, 9 листопада 2010 року), вказано, що з плином часу для тривалого тримання заявника під вартою потрібне додаткове обґрунтування, але суди не надали жодних додаткових аргументів. Крім того, на жодному з етапів національні суди не розглянути будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою. Викладені міркування є достатніми для того, щоб Суд прийшов до висновку, що мало місце порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції».
При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов'язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення, зокрема, в даному випадку, - на прокурора, який заявив клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Тобто, саме прокурором в процесі повинні бути надані такі докази неможливості зміни запобіжного заходу на більш м'який, які б не могли б бути піддані жодному сумніву.
Суд в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» (Заява № 16437/04) від 14.02.2008 р. зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Згідно з постановою № 14 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч.6 ст.22 КПК суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби здатний у повній мірі забезпечити дотримання обвинуваченим покладених на нього обов'язків на даній стадії кримінального провадження, є співмірним з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Даний запобіжний захід сприятиме запобіганню спробам переховуватись від суду та є менш суворим ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України - у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий: 1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово; 2) негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Відповідно до ч.5 ст.202 КПК України - у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Враховуючи вимоги ч.2 ч.3 ст.202 КПК України обвинувачений ОСОБА_6 негайному звільненню з-під варти із зали Придніпровського районного суду м. Черкаси та невідкладного прибуття до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 на більш м'який - задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів без застосуванням засобу електронного контролю, тобто до 04 липня 2025 року включно, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час з 22 год. до 06 год.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати:
- прибувати до прокурора та суду за першим викликом;
- не залишати в нічний час доби місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 год. до 06 год.без дозволу прокурора або суду, крім випадків необхідності прибуття в укриття, в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану та повернення до місця проживання протягом 10 хв. після сигналу «Відбій повітряної тривоги»;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/чи роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, які не допитані під час судового розгляду.
Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України підлягає негайному звільненню з-під варти із зали Придніпровського районного суду м. Черкаси та невідкладного прибуття до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали для виконання негайно направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 06.05.2025 року о 14 год. 00 хв. в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та апеляційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1