Справа № 753/3458/25
Провадження № 3/694/324/25
Іменем України
25.04.2025 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли із Дарницького районного суду м. Києва, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 27 січня 2025 року серії ЕПР1 №231301, 27.01.2025 о 09.20 год у с. Проліски, Бориспільське шосе, 25 км., в період обмеження руху великогабаритного транспорту до міста Києва, водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним транспортним засобом з причіпом TGX 18.440, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції Кравчука Д.В., завчасно подану за допомогою диску жезлу та продовжив рух, при цьому збільшивши швидкість, в подальшому по орієнтуванню був зупинений в місті Києві на блок-посту КП 503. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4 ПДР, відповідальність за вчинення даного правопорушення передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення. У письмовому поясненні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав, вважає, що правил дорожнього руху не порушував.
23.04.2025 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Держан В.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутність захисника. Сторона захисту просить розглянути справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі правопорушника враховуючи, що ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема Рішення від 03.04.2008 справа "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №231301, згідно з яким він 27.01.2025 о 09.20 год у с. Проліски, Бориспільське шосе, 25 км., в період обмеження руху великогабаритного транспорту до міста Києва, керуючи вантажним транспортним засобом з причіпом TGX 18.440, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції Кравчука Д.В., завчасно подану за допомогою диску жезлу та продовжив рух, при цьому збільшивши швидкість, в подальшому по орієнтуванню був зупинений в місті Києві на блок-посту КП 503.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством ( ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Санкція частини першої статті 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу та тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Відповідно до п.2 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року, включення відео реєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки».
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери поліцейського, який вівся з перервами, не є цільним, не видається можливим достеменно встановити наявність вимоги поліцейського про зупинку на першому блокпосту. Відеозапис є уривчастим, не відтворює повністю обставин події, є не послідовним, не зрозумілим та не фіксує усі обставини події. Відтак, суд не вважає такий запис належним та допустимим доказом винуватості особи в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.
З відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейських не вбачається невиконання вимоги ОСОБА_1 про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою диску жезлу. На відрізках відео міститься запис із зупинкою двох інших вантажних транспортних засобів іншої марки та з іншими номерними знаками, однак відеофіксація зупинки саме вантажного транспортного засобу з причіпом TGX 18.440, н.з. НОМЕР_1 , не зафіксована.
Суд зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення виражається саме у невиконанні водіями вимог поліцейськогопро зупинку транспортного засобу, тому, зважаючи на відеоматеріал, в діях ОСОБА_1 відсутній склад даного адміністративного правопорушення.
Сам порушник в письмових поясненнях від 27.01.2025 зазначив, що на вимогу поліцейських зупинився, чекав біля 20 хвилин, що до нього підійдуть працівники поліції, проте останні займалися своїми справами, на нього уваги ніхто не звертав і він продовжив рух.
Надалі ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту в м. Києві, у справі міститься відповідний належний відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що правил дорожнього руху не порушував, зупинився на вимогу поліцейських, проте ніхто до нього не підійшов, документів не вимагав, прочекавши 20 хвилин, продовжив рух.
Розглядаючи справу, суд виходить з того, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно п.4 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1,3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, фактичних обставин та доказів, наявних у справі і досліджених в судовому засіданні, за відсутності в матеріалах справи доказів скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суддя вважає, що відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 122-2 КУпАП в діях останнього, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, відносно якої відкрито адміністративне провадження, захисником, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, а прокурором - в межах повноважень, визначених ч.5 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.Ю.Смовж