Справа № 645/2575/25
Провадження № 2-а/645/41/25
06 травня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань - Лазаренко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Брек Л.О., звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення № 829/МВ від 20 березня 2025, скасувати накладений постановою штраф у розмірі 17 000,00 грн, судові витрати у розмірі 605,60 грн просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харків № 829/МВ від 20 березня 2025 р. притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. На думку позивача вказана вище постанова була ухвалена протиправним чином та за рядом порушень, на підставі чого підлягає скасуванню. Згідно приписів ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. В тексті оскаржуваної постанови вказується, що нібито позивач відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив абз.8 ч.3.абз. 3,5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ від 10.12.2022 р. №1487. Вказані обставини, на думку позивача, грубо не відповідають дійсності, є сфальсифікованими і такими, що повністю будуть спростовуватись матеріалами даної справи. В дійсності, позивач пройшов ВЛК, був мобілізований та 22.03.2025 р. вирушив на захист Суверенітету та територіальної цілісності України, тобто долучився до лав ЗСУ. Станом на сьогоднішній день позивач успішно проходить учбові тренування в військовій частині НОМЕР_1 , які передують виконанню бойових завдань. При цьому, військова частина НОМЕР_1 та РТЦК не надають позивачу відповідні підтверджуючі документи з даного приводу. Станом на дату подання позовної заяви позивач неодноразово звертався за отриманням відповідної довідки. У разі її отримання, дана довідка буде залучена до матеріалів справи. Більш того, позивач завчасно, у повному обсязі і належним чином оновив свої дані, як військовозобов'язаного. На підтвердження вказаної вище обставини надано відомості з застосунку підсистеми «Резерв +». Окрім того, згідно даних підсистеми вбачається, що позивач пройшов ВЛК 22.03.2025 р. У свою чергу, в тексті оскаржуваної постанови зазначається, що нібито позивач не виконав вимоги РТЦК в частині проходження ВЛК за наслідком отримання повістки 20.03.2025 р. При цьому, абсолютно замовчується про те, що ВЛК було пройдено майже одразу, тобто вже 22.03.2025 р. про це було зафіксовано у всіх підсистемах. Враховуючи все вищенаведене, необхідно дійти висновку, що оскаржувана постанова ухвалена з рядом порушень та підлягає скасуванню.
Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 21.04.2025 року.
Представник позивача - адвокат Брек Л.О. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити.
Відповідач, двічі належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника для участі у розгляді справи не направив, відзив не подано, причини неявки представника відповідача в судове засідання суду не повідомлені.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З матеріалів справи вбачається, щопостановою ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харків № 829/МВ від 20 березня 2025 р. притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
У тексті оскаржуваної постанови вказується, що 20.03.2025 року було встановлено факт того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив абз.8 ч.3.абз. 3,5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ від 10.12.2022 р. №1487.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормами п.п. 12-13 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За правилами ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, ч.1 ст.210 КУпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з ч.3 ст. 210 КУпАП України відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Пунктами 68 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Матеріали справи містять відомості, що 22.03.2025 року ОСОБА_1 пройшов ВЛК, що підтверджується довідкою № 2025-0322-1137 від 22.03.2025 року та відомостями із застосунку Резерв +.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не надано доказів, на спростування доводів позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 20.03.2025 року № 829/МВ, а відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було
Суд доходить висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події та складу зазначеного правопорушення в діях позивача.
Згідно зі ст.139 КАС України, в зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 271-272, 286, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 829/МВ від 20.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя О.Ю.Алтухова