Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/239/25
№ провадження 2/624/191/25
іменем України
селище Кегичівка 06 травня 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області, у складі
головуючого судді Куст Н.М.,
за участю в.о. секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/239/25,
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»),
представник позивача: Романенко Михайло Едуардович,
відповідач: ОСОБА_1 ,
позовні вимоги: про стягнення заборгованості,
Виклад позиції позивача.
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4397145 від 14 травня 2021 року у сумі 9607,2 грн, стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 14 травня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4397145, відповідно до якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 2400 грн. Станом на день подачу позову до суду, заборгованість не погашена. У зв'язку з чим, утворилась заборгованість у загальній сумі 9607,20 грн, що складається: 2400,00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 7207,20 грн - заборгованість за відсотками; також просив суд стягнути судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2442,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
13 березня 2025 року представник позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 квітня 2025 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про місце, дату і час повідомлені належним чином, натомість представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, відповідачка через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила що не заперечує факту отримання мікрокредиту у розмірі 3000,00 грн, однак вважає, що загальна сума позову є завищеною, оскільки включає непропорційні штрафи, пеню та інші нарахування, що порушують принцип справедливості та співмірності, просить суд зменшити суму позовних вимог до розміру фактичої заборгованості (тіла кредиту) та допустимих процентів.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом установлено, що ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит № 4397145 від 14 травня 2021 року з ТОВ «Мілоан» та відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 2400,00 грн.
13 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4397145 від 14 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 9607,2 грн, що складається: 2400,00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 7207,2 грн - заборгованість за відсотками.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору № 4397145 від 14 травня 2021 року, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 4397145 від 14 травня 2021 року.
Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за Договором № 4397145 в розмірі 9607,2 гривень, з яких: 2400,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 7207,20 грн сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормоюстатті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частинами 1, 2, 4 статті 6 ЗаконуУкраїни «Про електронні документита електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автораелектронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким,що заправовими наслідками прирівнюється додоговору, укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З кредитного договору №38472 від 05 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки ці договори укладені на сайтах позикодавця, та ОСОБА_1 підписала їх одноразовими ідентифікатором, тому без отримання повідомлень з відповідними ідентифікаторами, без здійснення входу на сайти товариств такі договори не були би укладеними.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Доказів того, що банківські картка зазначена в кредитному договорі № 38472 від 05 липня 2021 року їй не належить, та на неї не було перераховано кредитні кошти за договором відповідачкою на спростування отримання кредитних коштів не надано. Навпаки відповідачкою визнається факту отримання коштів.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеному у письмовій формі.
Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору 38472 від 05 липня 2021 року та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 2400,00 грн.
Тому суд, приходить до висновку, що в частині стягнення тіла кредиту за кредитними договорами підлягає до задоволення.
Позивач, пред'являючи вимоги до ОСОБА_1 просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено:
«право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
За умовами кредитного договору № 38472 від 05 липня 2021 року сторони погодили строк кредитування 30 днів з 14 травня 2021 року по 13 червня 2021 року.
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Діджи Фінанс» просив стягнути нараховані проценти.
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором 38472 від 05 липня 2021 року закінчився 13 червня 2021 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.
Оскільки строк кредитування за вказаним кредитним договором закінчено 13 червня 2021 року, у кредитодавця було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 13 червня 2021 року, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи договір укладено на 30 днів з 14 травня 2021 року по 13 червня 2021 року з відсотковою ставкою в розмірі 0,01 відсотків за кожен день користування кредитом. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 7,20 грн (2400,00 грн х 0.01 % х 30 днів).
Таким, чином відсотки, які підлягають задоволенню, складають за договороми: № 38472 від 05 липня 2021 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у сумі 7,20 грн.
Щодо права позивача пред'являти свої вимоги до боржника за договорами, то суд керується такими положеннями Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено у судовому засіданні 13 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 4397145 від 14 травня 2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.
Таким чином, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4397145 від 14 травня 2021 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Враховуючи, вищевикладене, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №4397145 від 14 травня 2021 рокув сумі 2407,20 грн, що складається з 2400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, про що свідчить платіжна інструкція №4397145 від 28 лютого 2025 року.
Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом в розмірі 2407,20 грн, то відповідно слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 2407,20 *100 % /9607,2 грн = 25,05 %; 2422,40 грн*25,05% / 100 % = 606,81 грн.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 606,81 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно вимог ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт №4397145 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 19 лютого 2025 року, детальний опис робіт на суму 4000,00 грн, договір про надання правової допомоги.
Суд враховує, що ціною позову в даному випадку є 9607,20 грн, отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, обґрунтованою та пропорційною сумою витрат на правову допомогу, яка була надана у даній справі є 2000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд-
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитними договором №4397145 від 14 травня 2021 року у сумі 2407 (дві тисячі чотириста сім) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 606 (шістсот шість) грн 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746,
представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1,
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Куст