Справа №639/1535/24
Провадження №2/639/145/25
30 квітня 2025 року
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», третя особа - ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат - Семененко Д.В. до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», в якій просить суд стягнути:
з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» 52050,00 грн. 00 коп. - у якості страхового відшкодування матеріального збитку, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а також заподіяну смертю матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 72000,00 грн. 00 коп.
з відповідача ОСОБА_2 15920,00 грн. 00 коп. - у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а також заподіяну смертю матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 428000,00 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що 19.08.2021 p., близько 16.20 год., в районі розташування будинку АДРЕСА_1 стався наїзд автомобілем «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ 24», р/н НОМЕР_2 (без вантажу), який належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався зі сторони вул. Дудінської у напрямку вул. Григорівське шосе, на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого остання загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУ НП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220000001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР № 12021220000001199 від 20.08.2021 p..
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021220000001199, внесеного до ЄРДР 20.08.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України дочка загиблої в ДТП ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , визнана потерпілою стороною.
Так, ОСОБА_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди заподіяна матеріальна шкода, а саме:
за ритуальні послуги по похованню матері, які надані фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 на підставі Договору про надання ритуальних послуг від 20 серпня 2021 року, позивач сплатила 25800,00 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., що підтверджується накладною ФОП ОСОБА_7 на ритуальні послуги від 20.08.2021 р. та Договором про надання ритуальних послуг від 20.08.2021 р. на зазначену суму;
витрати на виготовлення і встановлення намогильного пам'ятника матері становлять 26250,00 грн. 00 коп., що підтверджується Договором № 23/08/001 від 22.09.2021 р. із Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_8 ;
за організацію поминального столу у день поховання матері позивач сплатила 6600,00 грн. 00 коп., що підтверджується рахунком від 21.08.2021 р. на зазначену суму;
за організацію поминального столу на 9-й день після поховання матері позивач сплатила 9320,00грн. 00 коп., що підтверджується накладною СПДФО ОСОБА_9 від 27.09.2021 р. на зазначену суму.
Таким чином, загальна сума заподіяної ОСОБА_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди становить 67970,00 грн. 00 коп.
На момент дорожньо-транспортної пригоди у відповідача ОСОБА_2 , був у наявності чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5198194, виданий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша», яке є діючим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно якого відповідач у справі ОСОБА_2 , є особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Перша», а автомобіль «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_3 на якому водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скоїв ДТП, є забезпеченим транспортним засобом.
Згідно полісу № АР5198194 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю людини встановлено в розмірі 260000,00 грн. 00 коп., а за шкоду, заподіяну майну - в розмірі 130000,00 грн. 00 коп.
При цьому, витрати позивача на ритуальні послуги у розмірі 25800,00 грн. 00 коп. та витрати на виготовлення і встановлення намогильного пам'ятника у розмірі 26250,00 грн. 00 коп., а всього 52050,00 (п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 з відповідача у справі -Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша».
Витрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на організацію поминального столу у день поховання матері у розмірі 6600,00 грн. 00 коп. та витрати на організацію поминального столу на 9-й день після поховання матері у розмірі 9320,00 грн. 00 коп., а всього 15920,00 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача у цивільній справі - ОСОБА_2
26.07.2022 p., здійснюючи представництво інтересів потерпілої ОСОБА_4 , адвокат звернувся на офіційну адресу електронної пошти Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» із заявою про настання події, яка має ознаки страхової та заявою про виплату страхового відшкодування, а також направив пакет документів відповідно до переліку, визначеного ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року Крім того, 05.08.2022 р. заяву про настання події, яка має ознаки страхової та заяву про виплату страхового відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_4 , з додатком документів згідно переліку, визначеного ст. 35 Закону представник направив «Укрпоштою» на адресу страховика.
22.08.2022 p., заява про настання події, яка має ознаки страхової та заява про виплату страхового відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_4 , з додатком документів згідно переліку, визначеного ст. 35 Закону вдруге була ним направлена «Укрпоштою» на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша».
Відповідно до інформації ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (вих. № 021-22-Л від 29.08.2022 р.) для прийняття рішення у справі № ЦВ23596 (22-59-001944) необхідно надати до страхової компанії оригінал або належним чином оформлену копію рішення суду, що набрало законної сили та засвідчує вину водія забезпеченого транспортного засобу.
28.12.2022 р. в інтересах потерпілої ОСОБА_4 представник звертався на офіційну адресу електронної пошти Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» із заявою, в якій звертав увагу керівництва страхової компанії на те, що оскільки смерть потерпілої ОСОБА_6 , настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала і просив виплатити на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в розмірі 72000,00 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп..
Із заявою аналогічного змісту він звертався також 23.01.2023 р. на офіційну адресу електронної пошти Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша».
Відповідно до інформації ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (вих. № ЦВ23-0050 від 30.01.2023 р.) у справі № ЦВ23596, у зв'язку із відсутністю станом на 30 січня 2023 року у ПрАТ «СК Перша» інформації про притягнення водія ОСОБА_5 до кримінальної чи адміністративної відповідальності, розгляд звернення про виплату страхового відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_4 з боку ПрАТ «Страхова компанія «Перша» призупинено.
26.06.2023 p., здійснюючи представництво інтересів потерпілої ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, він звернувся з адвокатським запитом № 19/481-A3 до начальника Слідчого управління ГУ НП в Харківській області з проханням повідомити про результати досудового розслідування кримінального провадження № 12021220000001199, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та у разі його закриття, надати належним чином завірену копію постанови слідчого СУ ГУ НП в Харківській області про закриття кримінального провадження.
Крім того, з аналогічного змісту адвокатським запитом № 44/506 від 18.12.2023 р. він вдруге звернувся, однак до теперішнього часу відповідь на вищезазначений адвокатський запит також не надано і жодної інформації з приводу результатів досудового розслідування кримінального провадження у потерпілої сторони не має.
Вищезазначені обставини вимусили потерпілу ОСОБА_4 звернутися до суду у цивільному порядку за вирішенням виниклого спору.
Також, моєму позивачув результаті дорожньо-транспортної пригоди спричинено значної моральної (немайнової) шкоди.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , зазнала непоправної втрати рідної людини - матері ОСОБА_6 , що стало для неї трагедією, а пережите горе та нервове потрясіння має своїми наслідками безперервні до теперішнього часу душевні страждання і переживання. В особі матері ОСОБА_4 втратила життєвого наставника та друга, з яким розділяла у житті радість успіхів, співпереживали разом труднощі і прикрощі, підтримували один одного на життєвому шляху та будували спільні плани на майбутнє. Трагічні події ДТП 19.08.2021 р. необоротно змінили її життя. Біль втрати і почуття переживань неможливо передати словами.
Протягом усього часу, що минув після загибелі матері, ОСОБА_4 відчуває порушення нормальних, звичних і необхідних для неї умов життя і роботи, позбавлена сна і спокою, перебуває у безвихідному становищі і приниженому стані, що в свою чергу обумовило прояв тривалої депресії, безперервний стан неспокою і тривоги, які негативним чином впливають на звичний для ОСОБА_4 спосіб життя, професійне спілкування, роботу, ділову репутацію, особисте життя і відпочинок.
Постійні переживання з приводу трагічної загибелі матері чинять негативний вплив на здатність мого довірителя ефективно працювати, а накопичена втома і підвищена дратівливість псують її стосунки з колегами по роботі, керівництвом, родичами, друзями і оточуючими людьми.
Байдуже ставлення до наслідків ДТП з боку відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «Перша» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , почуття самовпевненості і безкарності, небажання принести свої вибачення і відшкодувати в добровільному порядку заподіяну шкоду зароджує у ОСОБА_4 почуття незахищеності від протиправних посягань на життя членів її сім'ї, що додає їй моральних страждань, переживань та хвилювань і змушують звернутися до суду із цим позовом.
Позивач ОСОБА_4 оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів наступним чином: 72000,00 грн. 00 коп. - з відповідача у справі ПрАТ «Страхова компанія «Перша», решта у розмірі 428000,00 грн. 00 коп. - з відповідача ОСОБА_2 , як власника на момент ДТП джерела підвищеної небезпеки.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання. Також вирішено питання про витребування доказів. А саме копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
22 квітня 2024 року від представника страхової компанії надійшов відзив на позовну заяву, зазначивши, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (падалі - Закон).
Даний Закон є спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулює відносини у даній сфері і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула Закону).
Відповідно до п. 23.1 ст.23 Закону шкодою, заподіяною .життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов 'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами V| і V пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати на момент ДТП становив 6 000,00 гри. Отже, загальний розмір моральної шкоди, завданої Позивачу становить 72 000,00 гри. (6 000,00 гри.* 12).
Статтею 36 Закону визначено порядок і строки прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування та порядок такої виплати.
Абзац 4 п. 36.2 ст. 36 Закону встановлює, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Відповідно до и.36.1. ст.36 Закону страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страховою відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
В даному випадку стосовно водія ОСОБА_5 відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України. В ПрАТ «СК «Перша», як і в матеріалах справи, відсутні Вирок суду по кримінальній справі або постанова про закриття кримінального провадження.
Оскільки наразі вирішується питання про стягнення шкоди не лише з власника джерела підвищеної небезпеки, а й зі страховика, то для стягнення такого страхового відшкодування має бути встановлена вина водія ТЗ.
ПрАТ «СК «Перша» вважає, що на даний час немає підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки в матеріалах справи відсутній процесуальний документ, яким встановлена вина конкретного водія, як учасника ДТП. За відсутності підстав для виникнення цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду у страховика не виникає обов'язку по відшкодуванню такої шкоди.
Після винесення судом Вироку, де буде встановлена вина водія ОСОБА_5 у ПрАТ «СК «Перша» з'являться правові підстави для здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред 'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
На підтвердження понесених витрат Позивач падає договір про надання ритуальних послуг від 20.08.2021, документ з назвою «Ритуальні послуги» від 20.08.2021 на суму 25 800,00 гри., Договір № ПОЛ 23/08/001 від 22.09.2021.
Варто зазначити, що надані Позивачем документи не с документами, які належним чином підтверджують понесені витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.
Відповідно до її. 1.1 договору про надання ритуальних послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати ритуальні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно накладної, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.3 договору про падання ритуальних послуг замовник зобов'язаний сплатити суму зазначену в квитанції після оформлення виконавцем договору, але до здійснення поховання.
Однак, Позивачем не надано ні квитанції, про яку зазначено в п. 2.3 договору, ні накладної згідно п.1.1 договору.
Позивачем надано документ з назвою «Ритуальні послуги» від 20.08.2021 з переліком найменувань товарів та послуг. Також даний документ містить вартість деяких товарів та послуг зазначену рукописним шрифтом (власноруч здійснено Позивачем або іншою особи). Жодного документу, який би підтверджував факт надання послуг за вказаним вище договором (акт наданих послуг) чи здійснення оплати за надані послуги, Позивачем не надано. Тобто, Позивачем не надано жодного розрахункового документу, який би підтверджував витрати понесені ним у зв'язку з похованням.
Документами, які підтверджують здійснення господарської операції, є первинні документи. Так, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції.
Вимоги до оформлення первинних документів закріплено в ч. 2 ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати відповідні реквізити.
Сам по собі документ «Ритуальні послуги» не підтверджує факт падання послуг та тим більше здійснення оплати за надані послуги. Вказаний документ за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, а носить лише інформаційний характер. А факт отримання товарів (надання послуг) повинен бути підтверджений накладною або актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Аналогічна ситуація і щодо договору № ПОЛ23/08/001 від 22.09.2021, який па думку Позивача є підтвердженням понесення витрат на спорудження надгробного пам'ятника. Даний документ містить перелік робіт, заповнений власноручно Позивачем чи іншою особою рукописним шрифтом. Однак, знову ж гаки, жодного акту наданих послуг/виконаних робіт як і розрахункового документу, які підтверджують факт надання таких послуг/виконання робіт та здійснення оплати, Позивачем не надано.
Крім того, звертаємо увагу суду, що в листі вих.№ 021-22-Л від 29.08.2022 (копія міститься в матеріалах справи) ПрАТ «СК «Перша» повідомило Позивача про необхідність надання чеків, які підтверджують факт оплати щодо встановлення надгробного пам'ятника, та актів викопаних робіт щодо спорудження надгробного пам'ятника (однак, в позовній заяві Позивач чомусь зазначає лише про відсутність Вироку для прийняття рішення, і не зазначає про відсутність актів та чеків, па необхідність яких вказувало ПрАТ «СК «Перша»)
У відповідь на даний лист представник Позивача у заяві від 28.12.2022 (копія міститься в матеріалах справи) повідомив про відсутність у Позивача чеків та актів виконаних робіт. Тобто, Позивач підтвердив, що у нього відсутні документи, які підтверджують факт надання послуг/виконання робіт та здійснення оплати за надані послуги/виконані роботи. Таким чином, виникає питання, які саме витрати та за які послуги/роботи Позивач намагається стягнути з ПрАТ «СК «Перша».
07 лютого 2022 року від представника ОСОБА_2 - Горбуліної Є.С. надіщов відзив на позов, зазначивши, що ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечує, оскільки позивачем обрано неналежного співвідповідача по справі, подану позовну заяву вважає безпідставною, необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка іі завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, впбухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якою створює підвищену небезпек).
З наведеного виходить, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка в момент заподіяння такої шкоди па відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якою створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданим їй власником або іншою особою. яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306).
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності саме володільця цього джерела незалежно від його вини.
Право володіння чужим майном - це речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.
Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не є її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.
Відповідно до частини 1 статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до положень статті 398 ЦК України право володіння виникає па підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Таким чином, оскільки фактичним володільцем джерела підвищеної небезпеки (транспортний засіб "RENAULT MAGNUM 440"' д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом "SCHMITZ 24" д.н.з. НОМЕР_2 (без вантажу) на момент дорожньо-транспортної пригоди був водій ОСОБА_5 , що позивачем не заперечується, то заявлення позовної вимоги про стягнення з юридичного власника транспортного засобу моральної (немайнової) шкоди суперечить чинному законодавству.
Натомість, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40). від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10). від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 642/6181/16-ц).
23 грудня 2024 року від представника страхової компанії надані додаткові пояснення з викладенням заперечень, аналогіних у відзиві.
Представник позивача в судовому засіданні пітримав позов в повному обсязі та просив задовольнити вимоги. Зазначив, що всі докази, які подані до позову надавались страховику. Іншіх доказів, шкоди в наявності не має.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечували проти позову в частині вимог до ії доверителя, посилаючись на заперечення викладені у відзиві. Зазначила, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі. Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгля справи у його відсутність.
У відзиві страхової компанії, представником відповідача заявлено про розгляд справи у його відсутність.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В судовому засіданні було встановлено, що 19.08.2021 p., близько 16.20 год., в районі розташування будинку АДРЕСА_1 стався наїзд автомобілем «RENAULT MAGNUM 440», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ 24», р/н НОМЕР_2 (без вантажу), який належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався зі сторони вул. Дудінської у напрямку вул. Григорівське шосе, на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого остання загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУ НП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021220000001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, що підтверджується копією Витягу з ЄРДР № 12021220000001199 від 20.08.2021 p. (а.с.17).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5198194, виданий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (а.с.18)
Згідно полісу № АР5198194 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю людини встановлено в розмірі 260000,00 грн. 00 коп., а за шкоду, заподіяну майну - в розмірі 130000,00 грн. 00 коп. Зазначені обставини не заперечуються відповідачами у справі.
ОСОБА_4 є донькою загиблої ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними свідоцтва про народження, укладання шлюбу зі зиіною прізвища (а.с. 19-22)
20 серпня 2021 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , дата смерті якої є ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.23)
На виконання ухвали суду про витребування доказів, 04.04.2024 слідчим відділу слідчого управління ГУНП в Харківській області майором поліції Шапірко Р.Г. повідомлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021220000001199 за ч. 2 ст. 286 КК України встановлено, що 29.08.2021, приблизно о 16:20 в районі будинку АДРЕСА_1 відбувся наїзд автомобілем «RENAULT MAGNYM 440» р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ 24» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 на пішохода ОСОБА_6 , яка в наслідок отриманих в ході ДТП травм загинула на місці ДТП.
На даний час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування та остаточне рішення ще не прийняте. А саме проводиться комплексна судова експертиза, яка призначена 19.10.2023 до ХОБСМЕ та Харківського НДЕКЦ МВС.
Разом з постановою про призначення вищевказаної експертизи до Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз направлені: кримінальне провадження № 12021220000001199 в 1 томі; полімерний пакет, в якому знаходиться одяг та взуття пішохода ОСОБА_6 .
Після проведення експертизи буде прийняте остаточне рішення.
На підставі вищевикладеного повідомлено, що виконати ухвалу суду у справі №639/1535/24 про надання належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження № 12021220000001199 від 20.08.2021 не є можливим у зв'язку з тим, що кримінальне провадження не закривалось та перебуває у провадженні і по ньому проводяться необхідні слідчі дії та експертизи.
Щодо вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення страхового відшкодування.
Як зазгначено в позові, витрати позивача на ритуальні послуги складають у розмірі 25800,00 грн. 00 коп. та витрати на виготовлення і встановлення надгробного пам'ятника складають у розмірі 26250,00 грн. 00 коп., а всього 52050,00 грн. 00 коп., які позивач просить зі страхової компанії.
Також в межах розміру 12 мінімальних заробітних плат просить стягнути моральну шкоду в розмірі 72000,00 грн.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 неодноразово звертався до страхової компанії, 26.07.2022 p., 22.08.2022 p., 28.12.2022, 23.01.2023 із заявами про виплату страхового відшкодування. З досліджених в судовому засіданні копій документів вбачається, що до страхової компанії були надані документи, які також додані до позову.
У листах на подані заяви, страховиком надавались відповіді щодо надання судового рішення про визнання винним водія ОСОБА_5 у ДТП, після чого відповідно до законодавства у визначені строки буде прийнято рішення про виплату страховго відшкодування (а.с. 24-44)
Зокрема у відповіді ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (вих. № 021-22-Л від 29.08.2022 р.) для прийняття рішення у справі № ЦВ23596 (22-59-001944) також було зазначено про необхідність надати до страхової компанії оригінал або належним чином оформлену копію рішення суду, що набрало законної сили та засвідчує вину водія забезпеченого транспортного засобу, довідку про причину смерті, фотографії виготовленого та встановленого пямятника, акт виконаних робіт щодо спорудження надгробного памятника, чеки, що підтверджують факт оплати щодо встановлення надгробного памятника (т. 1 а.с. 35).
Суд зауважує, що будь яких зауважень щодо доказів витрат на поховання страховою компанією не зазначались. Вимагалось надати докази на оплату та встановлення надгробного памятника.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди, про що наголошено в п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 10 січня 2019 року (справа № 500/2095/15-ц), потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон).
Відповідно до ст. 3 Закону в редакції, який діяв на час виникненя правовідносин. обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 27.3, 27.4, 27.5 ст. 27 Закону, Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Станом на дату настання ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 ,, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5198194.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У постанові Верховного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21 зазначено правовий висновок, що згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), на яку, зокрема посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).
На підставі вищезазначеного суд відхилає заперечення страхової компанії щодо відсутності підстав виплати страхового відшкодування, оскільки не встановлення вина водія ОСОБА_5 у скоєні ДТП.
Викладене вище свідчить, що позивач має всі підстави для відновлення свого порушеного права і одержання страхового відшкодування за спричинену шкоду.
На день настання страхового випадку відповідно до ЗУ « Про державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 6000,00 грн.
З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72000,00 грн. (12 х 6000), яка підлягає стягненню з відповідача -страхової компанії.
Стосовно вимог про стягнення відшкодування на поховання та надгробного памятника суд зазначає, що позивачем не в повні ймірі доведено заявлені вимоги.
Як зазначено вище, Закон вимогає надання страховуку доказів таких витрат -27.4 ст. 27 Закону.
На підтвердження витрат на поховання позивачем надані докази -договір про надання ритуальних послуг від 20.08.2021
Відповідно до .п.2.3 цього Договору замовник зобов'язаний сплатити суму зазначену в квитанції після оформлення виконавцем договору, але до здійснення поховання.
Відповідно до докумета «ритуальні послуги» складену цією ж датою. оригінали якого був дослідженний судом в судовому засіданні, замовником ОСОБА_4 було сплачено ФОП ОСОБА_7 25800, 00 грн., про що свідчить печатки особи-підприємця. Діяльінсть ФОП ОСОБА_7 підтверджується витягами з ЄДР (а.с.55-58).
В силу ст. 77, 80 ЦПК України, суд оціюючи надані докази, вважає їх належними та достатніми на підвтердження вимог в цій частині.
При цьому суд враховує заперечення страхової компанії щодо відсутності доказів оплати на виготовлення та встановлення надгробного памятника, оскільки позивачем надано тільки договір № ПОЛ 23/08/001 від 22.09.2021. відповідно до умов договору, кінцевий розрахунок в сумі 26250,00 грн та дата встановлення памятника визначено 25-30 грудня 2021 року (а.с.61).
Проте позивачем не доведено, що докази оплати на спорудження надгобного памятника були надані страховій компанії для виплати страхового відшкодування та не надано суду відповідних доказів. На підставі чого вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, суд в межах заявлений вимог, приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та витрат на поховання, обов'язок по виплаті якого покладено на відповідальну особу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» складає 97 800, 00 грн. (72000,00+25800 ), яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно вимог позивача ОСОБА_4 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 15920,00 грн, яка складається витрат за організацію поминального столу 6600,00 грн. 00 коп., та за організацію поминального столу на 9-й день після поховання 9320,00грн. 00 коп., а також моральної шкоди в розмірі 428000,00 грн. суд зазначає нгаступне.
Представник ОСОБА_2 у відзиві заначила про неналежний статус його як відповідача у справі, посилаючись на вимоги законодавства. Суд вважає такі заперечення обгрунтованими.
Сторонами у справі не заперечується, що власником забезпечувального траспортного засобу є ОСОБА_2 , при цьому ДТП, внаслідок якої загинула мати позивача, сталася за участю водія ЩетніковаО.І, який залучений до участі у справі в якості третьої особи.
У постанові Верховного Суду 19 лютого 2025 року у справі № 362/6561/21 зазначено правовий висновок проте, що відповідно до вимог частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, пов?язану із джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтняи 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами і доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Доказів, що водій ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , та під час керування виконував трудові обовязки. Або інші договірні зобовязання, або неправомірно заволодів траспортним засобом і цьому сприяла недбалість її власника, позивачем та його представником не надано, тому відсутні підставі покладання відповідальності на відповідача ОСОБА_10 , як неналежного відповідача у справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40). від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10). від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).
Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір в розмірі 5679,70 грн., проте позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1211.20 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України ,
Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування - витрати на поховання у розмірі 25800 (двадцять пять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок., а всього 97 800 (дев'яносто сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованна за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», код ЄДРПОУ 31681672, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30.
Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складено 05.05.2025.
Суддя С.О. Рубіжний