Справа № 638/5950/22
Провадження № 2-а/638/24/25
06 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Семіряд І. В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харків справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
24.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 18.02.2022 інспектором Соляником А.С. було винесено постанову ДП 18 №567893 про її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушувала дії знаку 4.2 (рух праворуч), оскільки виїжджала з прилеглої території АЗС де не встановленого такого знаку. Постанова винесена з розгляду адміністративної справи, інспектором проігноровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки вона хотіла скористатися правом на юридичну допомогу та отримати фотоматеріали з місця виїзду, проте інспектор незаконно розглянув справу на місці зупинки. Цими діями інспектор порушив права ОСОБА_1 . Відеозапис події відсутній, постанова не підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення. У зв'язку з чим позивач просила поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
24.10.2022 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Аркатової К.В.
21.11.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк звернення до суду.
10.01.2023 представником відповідача Департамент патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що при винесенні постанови інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Постанова винесена відповідно до КУпАП, розгляд відбувся з дотриманням процедури, визначеної цим кодексом. Позивачем не було надано жодного доказу відносно того, що вона не здійснювала адміністративного правопорушення. У зв'язку з початком збройної агресії відеозапис було знищено за для збереження персональних даних та інформації з обмеженим доступом. Твердження позивача щодо відсутності доказів під час розгляду справи є безпідставними. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.
01.04.2025 розпорядженням керівника апарату Дзержинського районного суду м. Харкова №02-06/216 призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку.
01.04.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Позивач звернулася з заявою про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача ДПП у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив, при цьому представником відповідача подано відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України - у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
За правилами ч. 2, 3 ст. 286 КАС України - учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивачка та відповідач були повідомлені шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету.
Приймаючи до уваги, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про розгляд справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Справа розглядається у відповідності до ч.3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.02.2022 серія ДР 18 №567893 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови - 18.02.2022 о 14-50 год. у м. Харкові по вул. Євгена Котляра, буд. 5 водій, керувала авто та не виконала вимоги дорожнього знаку 4.2 (рух праворуч) та здійснила поворот ліворуч, чим порушила вимоги п. 8.4. г ПДР України.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон 3353-XII) визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР України - учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжкамитягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 8.4.г Правил дорожнього руху України- дорожні знаки поділяються на групи наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
З аналізу наведеного слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі, зокрема, порушення порушення вимог дорожніх знаків.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слугувало те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги дорожнього знаку 4.2 та здійснила поворот ліворуч.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст. 33 КУпАП- стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На виконання положень ст. 280 КУпАП- орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі ст. 247 КУпАП- обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вбачається з оскаржуваної постанови поліцейським було здійснено фіксацію правопорушення за допомогою бодікамери.
Згідно зі ст. 31 ЗУ "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення відповідачем не було надано жодного доказу, так, наприклад, відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля, запис з бодікамери, про який зазначено у постанові, які могли бути досліджені судом у судовому засіданні. З письмових пояснень ДПП вбачається, що відеозапис, на якому відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача був знищений.
Отже, у суду відсутні беззаперечні підстави для висновку, що ОСОБА_1 було вчинене порушення п.8.4.г ПДР , у зв'язку з чим, з огляду на норми ч. 2 ст. 77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені у справі обставини, наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, слід вважати недоведеним.
Враховуючи встановлення судом відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП на підставі постанови серії ДП18 №567893 від 18.02.2023, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ч. 3 ст. 139 КАС України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За правилами ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставки судового збору встановлюються у розмірах, визначених ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Водночас, зазначена норма не містить визначеної ставки судового збору за подання позову про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
Згідно з ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до положень ст.3,5 ЗУ «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
За правилами ч. 5 ст. 242 КАС України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 було відступлено від попередньо сформованого висновку щодо звільнення від сплати судового збору та вказано, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні ст.287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 ЗУ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. При цьому визначено, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, при поданні цієї позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Разом з позовної заявою позивачем надано довідку акту огляду МСЕК серія ХАР -07 №020802 від 17.1.2021, згідно з якою ОСОБА_1 є особою з другою групою інвалідності.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ДПП необхідно стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови- задовольнити.
Постанову серія ДП 18 № 567893 від 18.02.2022 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за ч. 1 ст. 122 КУпАП- скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, 03048.
Суддя І. В. Семіряд