Справа № 638/14483/24
Провадження № 2/638/1253/25
25 квітня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Заварзи Т. В.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.2019 року у розмірі 85514.57 грн станом на 06.07.2024 року, яка складається з наступного:
50630.53 грн - заборгованість за кредитом;
34884.04 грн - заборгованість по відсоткам.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.01.2019 ОСОБА_1 приєдналася до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, - надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.
Позивач посилається на те, що відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. У позовній заяві зазначено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, АТ «А-Банк» не заперечує проти винесення заочного рішення судом, справу просить розглядати за відсутності представника АТ «А-Банк».
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надала.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з вище викладеним суд ухвалив провести заочний розгляд справи за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
29 грудня 2020 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів).
Анкета-заява містить анкетні та інші персональні дані відповідачки, а також умови про те, що вона погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг отримає шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.а-bank.com.ua. Відповідач зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.а-bank.com.ua.
Розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування у договорі не зазначено.
24 січня 2019 року шляхом підписання простим електронним підписом Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» тип кредитного продукту: Картка «Універсальна», Картка «Універсальна Gold», ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами споживчого кредитування в АТ «А-Банк». Зазначена інформація зберігала чинність та була актуальною до 01 липня 2019 року.
Водночас до кредитного договору позивач додав, окрім копії паспорту відповідача, витяг із Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold», які не підписані відповідачем.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 24 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 06 липня 2024 року становить 8551457 грн і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 50630,53 грн та заборгованості по відсоткам у розмірі 34884, 04 грн.
Також до позовної заяви банк долучив: довідку про відкритий відповідачу рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2024 року; довідку про встановлені у період з 24 січня 2019 року по 23 лютого 2024 року кредитні ліміти, розмір яких становив від 15000,00 грн до 50700,00 грн; виписку по картці за цей же період.
Інші докази, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, що розглядається, у суду відсутні.
Отже, суд всебічно та повно дослідивши докази на підтвердження вимог позивача, робить наступні висновки.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду із позовом, АТ «А-Банк» посилається на наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50630,53 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у анкеті-заяві позичальника від 29 грудня 2018 року, яка містить підпис ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо таких істотних умов кредитного договору як оплата процентів за користування грошовими коштами.
Отже, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач відповідно до вимог статей 3, 627, 638 ЦК України не погоджував умови кредитного договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами і не брав на себе відповідні зобов'язання.
Незважаючи на це банк, окрім нарахування заборгованості за тілом кредиту, систематично здійснював також нарахування і списання з карткового рахунку позивальника відсотків за використання кредитного ліміту, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та випискою по картці, що були долучені до позовної заяви (наприклад, 01.04.2021, 01.08.2021, 01.11.2021).
Позивач, обґрунтовуючи правомірність такого нарахування (списання), посилався на витяг із Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold», як невід'ємні частини спірного договору.
Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи і Умови були погоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача про Умови та Тарифи не може бути належним доказом узгодження між сторонами розміру процентів, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк'в період з часу виникнення спірних правовідносин (18 березня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07 серпня 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Посилання АТ «А-Банк» на письмовий документ - Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний сторонами 24 січня 2019 року вже після підписання анкети-заяви, у якому визначені істотні умови кредитування ОСОБА_1 , у тому числі тип та розмір базової процентної ставки і підвищеної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відхиляються судом як необґрунтовані.
На час підписання сторонами паспорту споживчого кредиту були чинні норми частин другої, шостої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» у наступній редакції: до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
З урахуванням наведених положень Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту не є документом, який посвідчує конкретні умови на яких в дійсності укладено договір кредиту, адже відповідна інформація є вимогою закону, що передбачає надання споживачу можливості до укладання договору здійснити порівняння різних пропозицій кредитодавця та за результатами такого порівняння прийняти обґрунтоване рішення про укладення кредитного договору, в тому числі з урахуванням обраного ним певного типу кредиту.
Отже, підписання позичальником Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не може свідчити про конкретні умови кредитування, на які погодився відповідач, та вказує на те, що передбачену законом інформацію споживач від банку отримав, однак який саме тип кредитного продукту фактично обрав позичальник при підписанні анкети-заяви у даному випадку паспорт споживача не зазначає, враховуючи, що він містить як дані, що застосовуються до всіх типів кредиту, так і окремо щодо кожного продукту: Картка «Універсальна», Картка «Універсальна Gold».
З огляду на викладене, відсутні підстави приймати до уваги під час вирішення даного спору наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою (до укладення договору кредиту) та містить два типи кредитного продукту, без зазначення який саме з них обирає позичальник. При цьому обрання конкретного типу кредиту не підтверджено і будь-якими іншими матеріалами справи, тож застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості умов, передбачених для користування кредитною карткою є безпідставними.
Більше того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) за позовом банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором викладено правовий висновок про те, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин суд доходить до висновку про те, що за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги з Тарифів та з Умов, а також Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому в АТ «А-Банк» були відсутні достатні правові підстави зараховувати сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення за кредитом грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відтоками через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, а Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг в А-Банку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Отже, виписка по рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Наведене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц та від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку заборгованості, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.
Із вказаної виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідачка користувалася кредитними грошима, розраховувалася в торгівельних мережах, здійснювала перекази тощо, а потім повертала позивачу витрачені з рахунку грошові кошти, які банк зараховував як на погашення процентів за користування кредитним лімітом, так і на погашення тіла кредиту.
Отже, протягом спірного періоду часу позичальник здійснював погашення кредитної заборгованості, проте банком з його карткового рахунку періодично списувалися відсотки за використання кредитного ліміту на загальну суму 77421,14 грн, що у свою чергу не відповідає фактичним умовам договірного зобов'язання між сторонами і перевищує основну суму боргу за тілом кредиту.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 619/1384/21 (провадження № 61-8064св23).
Оскільки укладеним між сторонами договором про надання банківських послуг не передбачено оплату процентів за користування грошовими коштами, утім банк списував внесені позичальником кошти, які слід було зараховувати в рахунок погашення основного боргу за кредитом, з метою погашення заборгованості по нарахованим відсоткам, то відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50630.53 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту.
Зазначена сума боргу по кредиту належним чином не обґрунтована і не відповідає відомостям розрахунку заборгованості та виписки, які були надані позивачем на підтвердження заявлених вимог. Банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплати, розмір та порядок нарахування відсотків, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення відсотків за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вище викладеного, керуючись частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 02 травня 2025 року.
Головуючий суддя Т. В. Заварза