Справа № 638/7290/25
Провадження № 3/638/2614/25
Іменем України
06 травня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Смирнов В.А, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працює головою комісії з реорганізації ТОВ «ЄФР», проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
22 квітня 2025 року з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З Протоколу №326 від 28 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення вбачається, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄФР», ЄДРПОУ 45625801, встановлено, що голова комісії з припинення ОСОБА_1 , порушив порядок ведення обліку, а саме порушив абз. 38-1.2., п.38-1.4 ст.38-1, п.297-1.1, п.297-1.4 ст.297-1 Податкового кодексу України занижено суму єдиного податку третьої групи за рахунок не декларування загального мінімального податкового зобов'язання за 2025 рік (період користування - січень 2025 року) на суму 6400, 72 грн.
Частина 1 статті 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
В судове засідання, ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причину неявки суду не повідомив. Через електронний суд надійшли заперечення, в яких ОСОБА_1 просить суд провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні нього за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши пояснення та дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положення ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст.7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення Головним управлінням ДПС у Харківській області Державної податкової служби України до адміністративного матеріалу надано: Протокол 326 від 28 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення та сторінки 1-3, 18,19 Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄФР» від 28 лютого 2024 року.
Суд вважає, що надані Головним управлінням ДПС у Харківській області Державної податкової служби України документи до адміністративного матеріалу у своїй сукупності не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.п. 38-1.1.4. п. 38-1.1 ст. 38-1. ПК України мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
В той же час, в протоколі стверджується, що ТОВ «ЄФР» не подано декларації по МПЗ за січень 2025 року. В той же час згідно чинного законодавства декларування МПЗ за 2025 рік (в тому числі за січень) настає по закінченню 2025 року (січень-лютий 2026), а термін оплати МПЗ за 2025 рік до 20 квітня 2025 року.
Адміністративне обвинувачення є наслідком будь-яких діянь особи противоправного характеру проти суспільства, громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, встановленого порядку управління.
Адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість, винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення (проступку) зобов'язані (ст. 251 КУпАП) доводити посадові особи, які мають право складати протокол та мають повноваження притягати до адміністративної відповідальності.
У адміністративному матеріалі відсутні належні докази, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
З самого протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається можливим встановити суть вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки в протоколі вказані норми Податкового кодексу України, а не чіткі порушення, які в свою чергу призвели до вчинення адміністративного правопорушення.
З наданих до суду сторінок Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄФР» не можливо встановити факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки відсутня більша частина листів Акту.
Інших документів, або доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП адміністративний матеріал не містить.
Суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia») заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само, не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі на шкоду особі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Таким чином, провадження за ч.1 ст.163-1 КпАП України у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Керуючись статтями ч.1 ст.163-1, п. 1 ч. 1 ст. 247 268, 280, 283, 284 КУпАП, , суддя -
постановив:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працює головою комісії з реорганізації ТОВ «ЄФР», проживає за адресою: АДРЕСА_1 - закрити, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м.Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя В.А. Смирнов