Справа № 638/15968/24
Провадження № 2/638/1341/25
Іменем України
06 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання Луценка Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» про стягнення заробітної плати,-
ОСОБА_1 у серпні 2024 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Приватного акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» про стягнення заробітної плати, в якому просить суд (з урахуванням уточнення позовних вимог) стягнути з Акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2016 року по 24 липня 2024 року в розмірі 972 608 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Вимоги позову обґрунтовує тим, що 10 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Енвіжн-Україна» було укладено трудовий контракт. Згідно з п. 1.1. контракту працівникові надається робота в товаристві на посаді: Генеральний директор. Відповідно до п. 2.3. контракту, він є строковим і діє до 10 листопада 2016 року. 01 лютого 2016 року керуючись п. 14.1 контракту позивач звернулась до Загальних зборів акціонерів відповідача з заявою про звільнення з посади генерального директора АТ «Енвіжн-Україна» з 01.03.2016 року за власним бажанням на підставі ст. 39 КЗпП. Проте, заплановані загальні збори не відбулися через відсутність членів Загальних зборів акціонерів АТ на території України. В подальшому ОСОБА_1 письмово зверталась до відповідача з вимогою про звільнення, видачу позивачу трудової книжки та проведення розрахунку, однак її заяви були проігноровані з невідомих причин. Останню заробітну плату позивач отримала в січні 2016 року в розмірі 2 756 грн. Тому позивачу довелось звертатися до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання трудових відносин припиненими. 24 липня 2024 року постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/165/24 було прийняте нове рішення, яким позов задоволено та визнано припиненими трудові відносини між Приватним акціонерним товариством «Енвіжн-Україна» та генеральним директором ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з 01 березня 2016 року на підставі ст. 39 КЗпП України. Відповідно до п. 7.1. контракту працівникові встановлюється посадовий оклад у розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць. Адвокатським запитом представника ОСОБА_1 , адвоката Нечитайло М. О., (№1 від 16.08.2024 року) у АТ «Енвіжн-Україна» було витребувано довідку про заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.11.2015 року по 24.07.2024 року. На час подання позову відповіді на вищевказаний адвокатський запит не надійшло. Всупереч вимогам КЗпП України, з ОСОБА_1 не було проведено розрахунок взагалі, чим було порушено права позивача на оплату праці, тому з'явилась необхідність в поданні позову в порядку позовного провадження. У позові позивач зазначила, що розрахунок посадового окладу ОСОБА_1 як Генерального директора АТ «Енвіжн-Україна» з 2016 року по 2024 рік, який підлягає стягненню, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на підставі Закону України «Про Державний бюджет України». З урахуванням того, що з ОСОБА_1 не було проведено розрахунок після звільнення, позивач вважає, що позовна заява підялгає задоволенню.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 03.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
13.09.2024 року предстаник позивача - адвокат Нечитайло М. О. надала до суду заяву, відповідно до якої в ухвалі суду недоліки були усунуті.
Ухвалою суду від 16.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нечитайло М. О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з урахуванням доводів, викладених в позовній заяві. На уточнюючі запитання суду, повідомила, що позивач просить стягнути з відповідача саме заробітну плату, а не середній заробіток за весь час затримки розрахунку в порядку ст. 117 КЗпП України.
У судове засідання відповідач Приватне акціонерне товариство «Енвіжн-Україна» свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.
Згідно зі ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено судом, 10 листопада 2015 року Приватне акціонерне товариство «Енвіжн-Україна» в особі Баценко Галини Євгенівни, яка діє на підставі протоколу № 68 позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 09 листопада 2015 рок, та ОСОБА_1 уклали трудовий контракт.
Відповідно до п. 1.1. трудового контракту від 10.11.2015 року працівникові надається робота в Товаристві на посаді: Генеральний директор.
У п. 2.1.-2.3 трудового контракту від 10.11.2015 року зазначено, що даний контракт набуває чинності 10 листопада 2015 року. Працівник приступає до виконання трудових обов'язків, передбачених дійсним контрактом, з 10 листопада 2015 року. Даний контракт є строковим і діє по 10 листопада 2016 року.
Згідно з п. 7.1. трудового контракту від 10.11.2015 року працівникові встановлюється посадовий оклад у розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць.
Пунктом 7.3. трудового контракту від 10.11.2015 року заробітна плата виплачується працівникові в дні, встановлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку й/або іншими локальними нормативними актами й внутрішніми документами Товариства. Днем фактичної виплати заробітної плати й інших виплат за цим контрактом вважається день, в який відповідна сума грошових коштів перерахована з працівникові або його уповноваженому представникові по платіжній відомості через касу Товариства, якщо інший порядок не буде визначений письмовою угодою сторін.
01 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Загальних зборів Акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» з заявою про звільнення з посади генерального директора АТ «Енвіжн-Україна» з 01.03.2016 року за власним бажанням на підставі ст. 39 КЗпП України у зв'язку з порушенням работодавцем законодавства про працю, а саме у зв'язку з затриманням виплати заробітної плати; внести відповідний запис до її трудової книжки, видати трудову книжку та провести розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до повідомлення про проведення очних позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Енвіжн-Україна» від 01.02.2016 року, підписаного ОСОБА_1 , які були призначені на 01 березня 2016 року о 13:00 годині за місцезнаходженням: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21-А, каб. 211, був визначений наступний порядок денний:
1. Про обрання голови та секретаря загальних зборів акціонерів.
2. Про звільнення Генерального директора АТ «Енвіжн-Україна».
3. Про обрання нового Генерального директора АТ «Енвіжн-Україна».
4. Про надання Генеральному директору повноважень на проведення всіх необхідних дій, що пов'язані з державною реєстрацією вищевказаних змін.
Позивач зазначає, що заплановані загальні збори не відбулися через відсутність членів загальних зборів акціонерів АТ на території України.
24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Загальних зборів Акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» з заявою про звільнення, видачу позивачу трудової книжки та проведення розрахунку.
Згідно Повідомлення про проведення очних позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Енвіжн-Україна» від 24.10.2023 ініціатором проведення очних позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Енвіжн-Україна» є ОСОБА_1 , яка значиться Генеральним директором АТ «Енвіжн-Україна».
Призначення очних позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Енвіжн-Україна" було заплановано на 30 листопада 2023 року о 11:00 за адресою: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21-А, каб. 211. Дане повідомлення було підписано ОСОБА_1 .
Повідомленням про проведення очних позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Енвіжн-Україна» від 24.10.2023 був визначений наступний порядок денний:
1. Про обрання голови та секретаря загальних зборів акціонерів.
2. Про звільнення Генерального директора АТ "Енвіжн-Україна".
3. Про обрання нового Генерального директора АТ "Енвіжн-Україна".
4. Про надання Генеральному директору повноважень на проведення всіх необхідних дій, що пов'язані з державною реєстрацією вищевказаних змін.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 року у справі № 922/165/24 визнано припиненими трудові відносини між Акціонерним товариством «Енвіжн-Україна» та генеральним директором ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року на підставі п. 39 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 року у справі № 922/165/24 набрала законної сили та ніким не оскаржена в касаційному порядку.
Суд зауважує, що обставини, встановлені в межах господарської справи № 922/165/24 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи та як наслідок доказуванню не підлягають.
16 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нечитайло М. О. звернулася до ПАТ «Енвіжн-Україна» з адвокатським запитом № 1, в якому просила надати належним чином засвідчену довідку про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 з 15.11.2015 року по 24.07.2024 року.
Позивач зазначає (та матеріали справи не містять), що відповідь на вищевказаний адвокатський запит не надходила від відповідача.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У ст.4 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця.
Аналогічний припис міститься у ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 97 КЗпП України.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 та у постанові від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19.
Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Таким чином, закон покладає на роботодавця обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі ж невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Отже, виходячи з положень Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору (контракту) з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством, установою господарської або іншої діяльності.
Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що виплаті підлягає тільки та заробітна плата, яка була нарахована, а стягненню та, яка була нарахована, але не виплачена.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Представник позивача в судовому засіданні уточнила суму позовних вимог, що підлягає стягненню (у розмірі 972 608 грн) та зазначила, що розрахунок здійснений з 01.02.2016 року по 24.07.2024 року (дата набрання рішення апеляційної інстанції про припинення трудових відносин чинності). Однак, згідно наданих суду документів, трудові відносини між АТ «Енвіжн-Україна» та генеральним директором ОСОБА_1 припинені за рішенням суду з 01.03.2016 року. Позивач не заперечувала, що до 01.02.2016 року вона отримувала заробітну плату, а тому вимоги про стягнення заробітної плати за період після цієї дати є обгрунтованими лише в частині (підлягає стягненню заробітна плата за лютий 2016 року в розмірі 2 756 грн), оскільки після 01.03.2016 року трудові відносини були припинені.
Жодних доказів того, що після 01.03.2016 року позивач виконувала трудові обов'язки матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час подання позовної заяви до суду, а позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь держави необхідно стягнути суми судового збору пропорційно суми задоволених позовних вимог.
Питання щодо витрат на правничу допомогу не вирішувалося судом, оскільки докази, як зазначив представник позивача, будуть надані додатково у встановлений законом строк.
Керуючись ст.ст. 3-5, 11-13, 76-82, 83, 89, 141, 264-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» (код ЄДРПОУ 19494134, місцезнаходження 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за лютий 2016 року у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення в межах місячної суми стягнення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Енвіжн-Україна» (код ЄДРПОУ 19494134, місцезнаходження 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А) на користь держави судовий збір в розмірі 27 (двадцять сім) грн 37 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Щепіхіна