Справа № 615/2013/24
Провадження № 1-кп/615/24/25
06 травня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області кримінальне провадження № 12024221050000200 від 30.06.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Пісочин Харківського району Харківської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , маючого середню освіту, непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 128, ч. 1 ст. 129 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Епізод 1.
29 червня 2024 року приблизно о 16 год 00 хв, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме в кухонній кімнаті.
Під час розмови у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_6 не маючи прямого умислу на заподіяння останній тілесних ушкоджень, однак, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховуючи на їх відвернення зробив поштовх ОСОБА_6 двома кулаками в плечі, внаслідок чого остання впала на підлогу, зачепивши при цьому кухонний стіл.
У результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/67-Важ/24 від 29.07.2024 у вигляді: закритого перелому шийки стегна.
Тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки стегна, за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, яке спричинило собою тривалий розлад здоров?ю згідно (п.п. 2.2.1 «а», «б», «в», 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6).
Епізод № 2.
29 червня 2024 року близько 16 год 00 хв, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 після нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, продовжував знаходитися на території домоволодіння ОСОБА_6 , розташованому за адресою АДРЕСА_2 , саме в кухонній кімнаті.
Далі ОСОБА_3 маючи злочинний намір, направлений на погрозу вбивством, тримаючи у правій руці ніж, який він взяв на кухонному столі вищевказаної кімнати, впритул направив його до лезом в область горла ОСОБА_6 та погрожував словесними намірами вбивством, що продовжувалось протягом однієї хвилини.
Після чого, направив ніж в область серця 3имогляд ОСОБА_7 , яка знаходилась на підлозі у безпорадному стані та погрожував словесними намірами вбивством, що продовжувалось приблизно одну хвилину.
У свою чергу ОСОБА_6 , реально сприймаючи погрозу вбивством, пропонувала ОСОБА_3 забрати з її будинку будь-які речі, щоб останній припинив погрожувати ножем, приставляти його лезом до горла та серця.
Також ОСОБА_6 неодноразово прохала викликати швидку допомогу до її будинку або передати їй телефон, щоб остання могла викликати невідкладну швидку допомогу сама. Після чого, ОСОБА_3 , ніяким чином не відреагував, словесно виразив бажання смерті останній, залишивши ніж, та покинув домоволодіння ОСОБА_6 .
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 128, ч. 1 ст. 129 КК України, визнав у повному обсязі, розкаявся у вчиненому, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення кримінальних правопорушень так як вони встановлені судом.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились. Подала до суду заяву, у якій просить проводити судовий розгляд кримінального провадження без її участі.
На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілої.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорюють фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат, речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які кваліфікуються судом:
- по епізоду 1 за цим вироком за ст. 128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження;
- по епізоду 2 за цим вироком за ч. 1 ст. 129 КК України, тобто умисна погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
ІV. Мотиви суду при призначенні покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він має середню освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності не має, дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, неодружений, непрацюючий, має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, розуміння наслідків своїх дій.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України є нетяжким злочином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 КК України є кримінальним проступком, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винного, у зв'язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції за ст. 128 КК України у виді обмеженням волі на строк 2 (два) роки, та в межах санкції ч. 1 ст. 129 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро розкаюється, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання можливе без реального відбування покарання у виді обмеження волі та без його ізоляції від суспільства.
Таким чином, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 76 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправним діянням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 128, ч. 1 ст. 129 КК України, та призначити йому покарання:
- за ст. 128 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 06 травня 2025 року.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- ніж з дерев'яною рукояткою з візерунками, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - знищити;
- медичну картку стаціонарного хворого № 5083, медичну картку стаціонарного хворого № 3476 на ім'я ОСОБА_6 , які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - повернути ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1