Справа № 615/416/25
Провадження № 2/615/202/25
06 травня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Логвінова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/416/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Стислий зміст (виклад) позовних вимог.
17 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі по тексту - позивач, ТОВ Фінансова компанія «Еліт Фінанс») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 341,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 491021598, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 21 134,45 грн, зі сплатою 39,90 %, строком на 12 місяців. Акціонерне товариство «Альфа-банк» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 21 134,45 грн, у свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20 вересня 2021 року складає 32 341,51 грн, з яких тіло кредиту 21 134,45 грн, відсотки 11 207,06 грн.
20 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача.
Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.
Заяви по суті справи від сторін не надходили.
Аргументи (позиції) учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, у якому позов підтримав та просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Так, ухвала про відкриття провадження у справі, судові повістки на 10 квітня 2025 року, 24 квітня 2025 року та на 06 травня 2025 року направлялись за зареєстрованим місцем проживання відповідача, які отримані останнім особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Рух справи.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 25 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
10 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту № 491021598, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21 134,45 грн, зі сплатою 39,90 % річних, строком на 12 місяців до 11 березня 2021 року, який був наданий для повернення заборгованості за кредитним договором № 630983057 від 27 липня 2018 року (а.с. 5, 51).
Підписана банком та відповідачем оферта містить також підписаний ОСОБА_1 акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Таким чином, між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами оферти.
Підписанням оферти позивач надав власну згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також своїм окремим підписом також підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
Між сторонами також було погоджено, що у додатку № 1, що є невід'ємною частиною угоди визначено детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; суму комісійної винагороди та інших платежів.
Графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 491021598 від 10 березня 2020 року, визначена сума щомісячних платежів за кредитом, а саме щомісячний платіж за кредитом складає 2 164,62 грн, останній за яким повинен бути сплачений 11 березня 2021 року, а також визначений щомісячний платіж за відсотками за користування кредитом, останній з яких повинен бути сплачений 11 березня 2021 року та загальний розмір відсотків за користування кредитом становить 4 840,86 грн. Сукупна вартість споживчого кредиту складає 25 975,31 грн (а.с. 5 зворот, 50).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року, ОСОБА_1 станом на 20 вересня 2021 року має заборгованість у розмірі 32 341,51 грн, з яких заборгованість за кредитом становить 21 134,45 грн, заборгованість за відсотками становить 11 207,06 грн (а.с. 22).
20 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 3, за умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору (а.с. 8-12).
Відповідно до п. 2.2. договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 2.3. договору факторингу право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників.
Відповідно до п. 4.2. договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти в сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 844 800,00 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта.
З копії платіжного доручення № 559 від 20 вересня 2021 року вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» сплачено 12 844 800,00 грн за правом вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року (а.с. 14).
Згідно акта приймання-передачі реєстру боржників від 20 вересня 2021 року до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, Акціонерне товариство «Альфа Банк» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» отримало право вимоги, детальний опис складових якого наведений у додатку № 1-1 до договору (а.с. 13).
Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є додатком до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до божника ОСОБА_1 за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року на загальну суму боргу 32 341,51 грн, з яких 21 134,45 грн тіло кредиту; 11 207,06 грн сума відсотків (а.с. 15).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріали справи містять оферту на укладення угоди про надання кредиту № 491021598 від 10 березня 2020 року, у якій зазначено тип, сума кредиту, процентна ставка, строк кредиту, а також акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 491021598 від 10 березня 2020 року, які підписані ОСОБА_1 .
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору № 491021598 від 10 березня 2020 року.
Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року щодо повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У свою чергу суд не погоджується із сумою нарахованих відсотків за вказаним договором.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що у даних правовідносинах строк кредитування становить 12 місяців, тобто до 11 березня 2021 року (а.с. 5, 51).
Графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 491021598 від 10 березня 2020 року, визначена сума щомісячних платежів за кредитом, а саме щомісячний платіж за кредитом складає 2 164,62 грн, останній за яким повинен бути сплачений 11 березня 2021 року, а також визначений щомісячний платіж за відсотками за користування кредитом, останній з яких повинен бути сплачений 11 березня 2021 року та загальний розмір відсотків за користування кредитом становить 4 840,86 грн. Сукупна вартість споживчого кредиту складає 25 975,31 грн (а.с. 5 зворот, 50).
Вказаний графік платежів підписаний ОСОБА_1 , тобто при укладенні кредитного договору між сторонами було узгоджені сума щомісячних платежів за кредитом, сума щомісячних платежів за відсотками за користування кредитом, а також дата повернення кредиту.
Разом з цим, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року, ОСОБА_1 станом на 20 вересня 2021 року має заборгованість у розмірі 32 341,51 грн, з яких заборгованість за кредитом становить 21 134,45 грн, заборгованість за відсотками становить 11 207,06 грн (а.с. 22).
З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховувались в тому числі після закінчення строку кредитування, тобто після 11 березня 2021 року.
У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи, що зі спливом строку кредитування припинилося право нараховувати проценти за кредитом, відповідно після 11 березня 2021 року (закінчення строку кредитування) кредитор не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.
Окрім того, зазначені у розрахунку суми щомісячних платежів за відсотками відрізняються від щомісячних сум відсотків, що встановлені у графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 491021598 від 10 березня 2020 року.
Таким чином, суд не приймає до уваги вказаний розрахунок заборгованості, в частині нарахування відсотків, оскільки визначені у ньому щомісячні платежі за відсотками не відповідають узгодженій між сторонами сумі щомісячних платежів за відсотками, що визначені у графіку платежів.
За таких обставин, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідач має заборгованість за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року у розмірі 25 975,31 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 21 134,45 грн, сума заборгованості за відсотками 4 840,86 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року у розмірі 25 975,31 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 21 134,45 грн, сума заборгованості за відсотками 4 840,86 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією № 1041 від 06 березня 2025 року (а.с. 4).
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 431,95 грн (25 975,31 / 32 341,51 х 3 028,00 = 2 431,95).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною (а.с. 23-24); акт приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року, відповідно до якого адвокат надав юридичні послуги вартістю 9 200,00 грн (а.с. 25); платіжну інструкцію № 4955 від 01 жовтня 2024 року, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь адвоката Литвиненко Оксани Ігорівни сплачено 9 200,00 грн в рахунок оплати договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року (а.с. 27).
Відповідач будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу або незгоди з розміром таких витрат не надав.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 389,04 грн (25 975,31/32 341,51 х 9 200 = 7 389,04).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 491021598 від 10 березня 2020 року у розмірі 25 975 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 31 коп, з яких 21 134 (двадцять одна тисяча сто тридцять чотири) грн 45 коп заборгованість за тілом кредиту; 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн 86 коп заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одна) грн 95 коп, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 389 (сім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 04 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ: 40340222.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 06 травня 2025 року.
Суддя А.О. Логвінов