Справа №613/118/25 Провадження № 2/613/257/25
30 квітня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі
головуючого - судді Шалімова Д.В.,
за участю секретаря Герасимюк Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/118/25, пров. № 2/613/257/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк « ПРИВАТБАНК», представник позивача Захарова К.Р. до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 липня 2007 року у розмірі 42 321,35 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № бн від 03 липня 2007 року та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Таким чином, з моменту підписання відповідачем заяви, між Банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. На підставі вищевказаної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав згідно Довідки про видані картки (додається до позовної заяви) кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 07/15, тип - Універсальна Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувалась карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) Кредитна картка номер - 5168755512158383, строк дії - 02/19, тип - Універсальна; 2) Кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 12/22, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення та огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. У процесі користування рахунком 10 січня 2022 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті. При цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви відповідач мала заборгованість, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості. Тобто, відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків.
Починаючи з 10 січня 2022 року відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40.8%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 9048.66 грн. Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями Відповідача відкрила рахунок та надавав кредитні картки до нього, а Відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим. Відповідач мала безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач зобов'язалась повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відповідач станом на 19 листопада 2024 року має заборгованість - 42 321.35 грн., яка складається з наступного: 33 272.69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9048.66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 січня 2025 року позовну заяву АТ КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання в залі судових засідань.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивач про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справ у його відсутність. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзиву на позов не надала, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, жодного разу не повідомила про причини неявки в судове засідання, відзиву на позов не надала, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.
Судом встановлено, що 03 липня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, в цей же день було відкрито кредитний рахунок, номер карти НОМЕР_1 .
10 січня 2022 року, ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті.
Підписавши Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг 10 січня 2022 року ОСОБА_1 погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. , тип кредитної карти: Картка «Універсальна Gold», строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8%.
Також 10 січня 2022 року позивач була ознайомлена з тарифами обслуговування кредитних карт « Універсальна Gold» та паспортом споживчого кредитування, про що свідчить підпис.
Згідно з довідкою від 28 листопада 2024 року, між ОСОБА_1 та АТ КБ « ПриватБанк» був підписаний кредитний договір №б/н, яким було надано наступні кредитні картки: картка Універсальна - НОМЕР_1 , строк дії - 07/15, картка Універсальна - НОМЕР_3 , строк дії - 02/19, картка Універсальна GOLD5168742232083653, строк дії до 12/22.
Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я ОСОБА_1 03 липня 2007 року останній було видано кредитну картку НОМЕР_1 та 08 жовтня 2007 року встановлено кредитний ліміт у сумі 250 грн., який неодноразово було змінено: 22 квітня 2021 року збільшено до 50 000 грн.
Згідно Виписки за договором №б/н за період 03 липня 2007 року по 28 листопада 2024 року, відповідачу було встановлено кредитний ліміт, вона використовувала гроші, а отже отримала кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Крім того, згідно з випискою відповідач користувалась кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість за договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 03 липня 2007 року, укладеного між АТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 19 листопада 2024 року, загальна заборгованість за наданим кредитом 42 321,35 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредита 33 272,69 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 9 048,66 грн.
Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути суму боргу за тілом кредиту та простроченими відсотками.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, оскільки не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань порушує права, свободи та інтереси позивача, тим самим задовольнивши позовні вимоги.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 42 321,35 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625 626, 628, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст..ст. 4, 10-13, 43, 76-81, 141, 207, 223, 247, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 289, 354ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 липня 2007 року у загальному розмірі 42 321 (сорок дві тисячі триста двадцять одна) гривна 35 копійок та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривни 40 копійок.
Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності апеляційної скарги.
Позивач Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
Повний текст рішення виготовлено 06 травня 2025 року.