Справа № 361/8022/24
Провадження № 2/361/4783/24
06.05.25
06 травня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
судді Писанець Н.В.,
секретаря Бондар Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у засіданні в залі суду в місті Бровари заяву про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Лисогор Олег Анатолійович, ОСОБА_5 , про визнання заповіту недійсним, -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначена цивільна справа.
До початку розгляду справи по суті сторони звернулись до суду із заявою про затвердження мирової угоди.
Суд, вивчивши подані сторонами заяву та мирову угоду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.7 ст. 49 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто це є їх диспозитивним правом, мирова угода підлягає затвердженню судом.
Виходячи з положень ч.1, 2, 5 ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки.
Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.
При затвердженні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Отже, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону.
Відповідно до предмету позовної заяви, ОСОБА_1 вважає недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 , який є батьком позивача та третьої особи ОСОБА_5 , та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За змістом позовної заяви, останні 7 років життя, ОСОБА_6 мав алкогольну залежність та, на час написання заповіту та посвідчення його нотаріусом, перебував на стаціонарному лікуванні де, через свій безпорадний стан, не усвідомлюючи своїх дій, на нього мала вплив відповідач ОСОБА_3 , на користь якої він й склав заповіт.
Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана відповідно до її умов, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Так, за змістом п.1. мирової угоди, сторони погодились, що не матимуть у майбутньому ніяких інших вимог одна до одної, пов'язаних із оспорюванням заповіту ОСОБА_6 - що є по-перше - порушенням вимог ч.3 ст.4 ЦПК України - згідно якої - відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. А по-друге - такий зміст пункту угоди є зобов'язанням на майбутнє, що унеможливлює її подальше виконання.
У змісті п.п.2.1.,2.2. мирової угоди сторони погоджують, що позивач ОСОБА_1 не оспорює та визнає дійсність заповіту та не оспорюватиме прийняття відповідачем спадщини на підставі вказаного заповіту, а відповідач ОСОБА_3 зобов'язується прийняти спадщину за заповітом на протязі 15 календарних днів із дня набрання даної мирової угоди чинності - що також є зобов'язанням на майбутнє, що унеможливлює подальше виконання мирової угоди.
Окрім цього, за змістом п.2.3. мирової угоди, сторони домовились, що відповідач ОСОБА_3 , приймаючи спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , зобов'язується відмовитися на користь позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_5 від прийняття спадщини за заповітом у частині спадкування частки квартири АДРЕСА_1 - що по-перше є зобов'язанням на майбутнє, а по-друге - стосується третьої особи ОСОБА_5 , який не є стороною мирової угоди.
Вказане суперечить вимогам ЦПК щодо природи мирової угоди, оскільки її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, при цьому вимоги щодо подальшого визнання права власності за будь-ким зі сторін у справі - не були предметом спору.
Отже у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди, при виконанні в примусовому порядку, суперечливі умови цієї угоди унеможливлять виконання відповідної ухвали суду, оскільки поряд з іншим, містять зобов'язання на майбутнє.
Тобто, зазначена мирова угода суперечить нормам чинного законодавства та є невиконуваною.
Так, в ухвалі про затвердження мирової угоди, у резолютивній частині, докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі, а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно до якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов'язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.
З огляду на викладене, надавши правову оцінку умовам мирової угоди від 05 травня 2025 року, суд вважає, що положення мирової угоди суперечать вимогам чинного законодавства та приходить до висновку про наявність підстав для відмови в затвердженні мирової угоди, оскільки її затвердження судом суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, враховуючи також, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що умови мирової угоди від 05.05.2025 року не відповідають нормам ст. 207 ЦПК України, а тому підстави для її затвердження у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 207, 208, 258 - 260, 353, 357 ЦПК України, суд -
Відмовити в затверджені мирової угоди, укладеної 05.05.2025 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Лисогор Олег Анатолійович, ОСОБА_5 , про визнання заповіту недійсним.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя: Н.В.Писанець