Справа № 357/3981/25
Провадження № 2-а/357/44/25
06 травня 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
11.03.2025 представник позивача, адвокат Тарасюк Андрій Васильович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового звязку, який зареєстрований судом 25.03.2025, мотивуючи тим, що 03.03.2025 інспектором 2 взводу 4 рота 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Чорним Микитою Івановичем відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4190588, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України.Згідно змісту постанови 03.03.2025 о 21 год. 40 хв. в м. Хмельницький по вулиці Героя України Олексія Скоблі, 48, позивач керуючи вантажним Т3 не виконаввимогу дорожнього знаку 4.11 рух легкових Т3, чим порушив п. 8.4.г ПДР - порушеннявимог наказових знаків, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП. Поставлено в обов?язок сплатити грошовий штраф у розмірі 340,00 грн. Вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому постанова винесена за відсутності вчинення належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню. Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою длявисновку про порушення Правил дорожнього руху не відповідають дійсності.Поліцейським при винесені постанови не було наведено доказів, на яких грунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення очевидців, та інші докази.Вважає, що постановаухвалена з грубим порушеннямадміністративного законодавства, а також Конституційних прав позивача, тому підлягає скасуванню виходячи з наступного. Позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Аско-Експедиція», працює на посаді водія, здійснює вантажні перевезення. Згідно наказу ТОВ «Аско - Експедиція» №165 від 25.02.2025 був відряджений на 25 днів з 25 лютого по 21 березня 2025 року для доставки вантажу, що підтверджується і подорожнім листом №212 вантажного автомобіля Mercedec-Benz Actros 1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 .Згідно товарно-транспортної накладної №AK00000892 від 28.02.2025 пунктом розвантаження є місто Хмельницький, пр-т Миру, 102.Дійсно 03.03.2025 близько 21 год. 40 хв. Позивач керував автомобілем Mercedec-Benz Actros 1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Героя України Олексія Скоблі в м. Хмельницький рухався на пр-т Миру, 102 на територію ТОВ«Хмельниччина - Авто», що є підприємством де він мав розвантажити товар, тобто дане підприємство є підприємством яке обслуговується. В оскаржуваній постанові зазначено, що в вину позивача ставиться порушення вимог дорожнього знаку 4.11 Правил дорожнього руху «Рух легкових автомобілів» (дозволяється рух лише легкових автомобілів, автобусів, мотоциклів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 т) та вимог п. 8.4.г Правил дорожнього руху, згідно якого: «Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.Щодо порушення вимоги п. 8.4.г ПДР необхідно зазначити, що даний пункт порушити неможливо, через те що пункт 8.4. г не містить жодних заборон чи обмежень, які можна порушити. Даний пункт Правил дорожнього руху розкриває зміст поняття наказових знаків, їх наявність та значення.Щодо порушення на думку інспектора вимог дорожнього знаку 4.11 Правил дорожнього руху, слід зазначити наступне. Згідно Правил дорожнього руху України, знак 4.11 «рух легкових автомобілів» дозволяється рух лише легкових автомобілів,автобусів, мотоциклів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, максимальна маса яких не перевищує 3,5 тони. Дія знаку 4.11 не поширюється на транспорті засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у позначеній зоні, а також на транспорті засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у цій зоні. У таких випадкахтранспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.Як зазначалося вище, позивач рухався вантажним автомобілем з причепом по даній вулиці, оскільки доставляв вантаж на підприємство ТОВ «Хмельниччина -Авто», що розташоване в м. Хмельницький по пр-ту Миру, 102 та недалеко від місці зупинки працівником поліції, тому відступлення від вимого дорожнього знаку 4.11 ПДР незаборонено.Тому, просив постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4190588 від 03.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу, скасувати, а провадження у справі закрити.
28.03.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 07.04.2025 - 10:00.
07.04.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 23.04.2025 - 14:00, згідно п.1 ч.2 ст. 205 КАС України.
23.04.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 06.05.2025 - 14:00, за клопотанням представника відповідача.
29.04.2025 представник відповідача, за довіреністю у справі - Володимир Линюк, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 03.03.2025 під час виконання своїх службових обов'язків поліцейським патрульної поліції рядовим поліції Чорним Микитою Івановичем було виявлено, що позивач (водій), керуючи вантажним транспортним засобом марки MERCEDEC-BENZ ACTROS 1843 LS д.н.з. НОМЕР_3 в м. Хмельницькому рухаючись по вул. Князя Святослава Хороброго в сторону вул. Героя України Олексія Скоблі не виконав вимогу дорожнього знаку 4.11 «Рух легкових автомобілів» (Дозволяється рух лише легкових автомобілів, автобусів, мотоциклів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 т.), чим порушив п. 8.4 (г) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.І ст. 122 КУпАП. У зв'язку із вищевикладеним, згідно ст. 284 КУпАП поліцейським 03.03.2025 було винесено постанову ЕНА №4190588 по справі про адміністративне правопорушення та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами І і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.03 березня 2025 року поліцейськими патрульної поліції проводилась фіксація на місці вчинення адміністративного правопорушення, проте відповідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», строк зберігання відеозаписів становить - 30 діб, які на момент отримання позовної заяви пройшли, в зв'язку з чим додати відеозапис з нагрудних відеореєстраторів не виявляється можливим.Позивач в позовній заяві зазначає наступне: «пункт 8.4.г Правил дорожнього руху порушити не можливо, через те, що він не містить жодних заборон чи обмежень».Відповідно до Правил дорожнього руху, п. 8.4. Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.Так згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4190588 від 03.03.2025, зазначено, що «водій керуючи вантажним ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 4.11 «рух легкових автомобілів», чим порушив п. 8.4.г ПДР - Порушення вимог наказових знаків».Тобто Позивач порушив вимогу дорожнього знаку 4.11, який являється «Наказовим знаком», що в свою чергу веде до порушення п. 8.4.г ПДР України, який безпосередньо пов'язаний з порушенням вимог «Наказових знаків».Позивач в позовній заяві підтверджує той факт, що він рухався всупереч вимогам дорожнього знаку 4.11, однак посилається на те, шо він рухався на ТОВ «Хмельниччина - авто» для розвантаження товару, тобто дане підприємство є підприємством яке обслуговується позивачем. Проте підприємство ТОВ «Хмельниччина - авто» знаходиться за адресою: м. Хмельницький, просп. Миру, 102 та знаходиться на значній відстані від місця зупинки позивача працівниками патрульної поліції, що спростовує той факт, що вищевказане підприємство розташоване у позначеній зоні дії знаку. В зв'язку з чим твердження позивача про те, що йому дозволено відступити від вимог дорожнього знаку 4.11, у зв'язку з обслуговуванням підприємства - є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Крім того, на скріншотах з «Googlemaps»: №1,2 - відображено маршрут, який пролягає через вулиці: Князя Святослава Хороброго, Чорновола, Трудова, просп. Миру, на якому не має заборони для руху вантажних автомобілів та яким би мав рухатись Позивач; №3 - місце зупинки Позивача; №4-5 - місце розташування дорожнього знаку 4.11 зі сторони вул. Князя Святослава Хороброго в сторону вул. Героя України Олексія Скоблі.Також на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора зафіксовано дорожній знак 4.11, вимоги якого порушив Позивач, який присутній на перехресті вул. Князя Святослава Хороброго та вул. Грушевського (в сторону вул. Героя України Олексія Скоблі).Відтак, при винесенні постанови, керуючись ст. 251, 252 КУпАП оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувались на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, поліцейський дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.З огляду на вище наведене, постанова ЕНА № 4190588 винесена у повній відповідності до вимог закону та в межах повноважень, та є такою, що не підлягає скасуванню. Тому, просить врахувати обставини викладені у відзиві під час прийняття рішення у справі № 357/3981/25 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені у порядку ст. 268 КАС України.
21.04.2025 та 06.05.2025 представник позивача, адвокат Тарасюк Андрій Васильович, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ст. 268 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7-8, 22-23).
03.03.2025 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Чорним Микитою Івановичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EНА №4190588 (а.с. 9), згідно якої 03.03.2025 о 21 год. 40 хв. в м. Хмельницький по вулиці Героя України Олексія Скоблі, 48, водій ОСОБА_1 вантажним Т3 не виконаввимогу дорожнього знаку 4.11 рух легкових Т3, чим порушив п. 8.4.г ПДР - порушеннявимог наказових знаків, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
П. 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Таким чином, співробітник патрульної поліції має право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.
Так, п.5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.
Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.
Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
П. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Отже, враховуючи вищезазначене, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4190588 від 03.03.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України, у зв'язку з порушенням п. 8.4 г ПДР України, оскільки останній не виконав вимоги знаку 4.11 рух легкових ТЗ.
Так, відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Також, пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Представник позивача, заперечуючи вказане правопорушення, зазначає, що не порушував ПДР, оскільки, зокрема, позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Аско-Експедиція», працює на посаді водія, здійснює вантажні перевезення. Згідно наказу ТОВ «Аско - Експедиція» №165 від 25.02.2025 був відряджений на 25 днів з 25 лютого по 21 березня 2025 року для доставки вантажу, що підтверджується подорожнім листом №212 вантажного автомобіля Mercedec-Benz Actros 1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 .Згідно товарно-транспортної накладної №AK00000892 від 28.02.2025 пунктом розвантаження є місто Хмельницький, пр-т Миру, 102.Дійсно 03.03.2025 близько 21 год. 40 хв. Позивач керував автомобілем Mercedec-Benz Actros 1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Героя України Олексія Скоблі в м. Хмельницький рухався на пр-т Миру, 102 на територію ТОВ«Хмельниччина - Авто», що є підприємством де він мав розвантажити товар, тобто дане підприємство є підприємством яке обслуговується.Згідно Правил дорожнього руху України, знак 4.11 «рух легкових автомобілів» дозволяється рух лише легкових автомобілів,автобусів, мотоциклів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, максимальна маса яких не перевищує 3,5 тони. Дія знаку 4.11 не поширюється на транспорті засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у позначеній зоні, а також на транспорті засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у цій зоні. У таких випадкахтранспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Отже, позивач рухався вантажним автомобілем з причепом по даній вулиці, оскільки доставляв вантаж на підприємство ТОВ «Хмельниччина -Авто», що розташоване в м. Хмельницький по пр-ту Миру, 102 та недалеко від місці зупинки працівником поліції, тому відступлення від вимого дорожнього знаку 4.11 ПДР незаборонено.
Так, згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.2. ПДР України визначено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Пунктом 8.2-1. ПДР України визначено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, наказові знаки, показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Зокрема, згідно розділу 33 ПДР, знак 4.11 «Рух легкових автомобілів» є наказовим знаком та дозволяє рух лише легкових автомобілів, автобусів, мотоциклів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 т.
Водночас, дія знаку 4.11 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у позначеній зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у цій зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був відряджений на 25 днів з 25 лютого по 21 березня 2025 року для доставки вантажу у пункт розвантаження - ТОВ «Хмельниччина - Авто», місто Хмельницький, пр-т Миру, 102, згідно наказу ТОВ «Аско - Експедиція» №165 від 25.02.2025, подорожнього листа №212 вантажного автомобіля Mercedec-Benz Actros 1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та товарно-транспортної накладної №AK00000892 від 28.02.2025 (а.с. 10-13).
З оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у графі «до постанови додається» зазначено, що до неї додається відео №476508 та 475975, однак до відзиву дані докази не були надані, тому суд не має можливості встановити обставин справи, які б спростовували доводи позивача.
Водночас, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №4190588 від 03.03.2025, представником відповідача надано суду диск з записом №475923 від 16.04.2025 о 21:35 год та скріншоти з «Googlemaps»: №1,2 - на якому відображено маршрут, який пролягає через вулиці: Князя Святослава Хороброго, Чорновола, Трудова, просп. Миру, на якому не має заборони для руху вантажних автомобілів та яким би мав рухатись позивач; №3 - місце зупинки позивача; №4-5 - місце розташування дорожнього знаку 4.11 зі сторони вул. Князя Святослава Хороброго в сторону вул. Героя України Олексія Скоблі.
Разом з тим, дані докази не є належними та достатніми доказами вини позивача у вчиненні правопорушення, оскільки, в оскаржуваній постанові не зазначено про їх долучення до постанови, в якості доказів (правова позиція Верховного Суду у справі 524/5536/17 від 15.11.2018) та вказані докази жодним чином не підтверджують зупинку водія ОСОБА_1 , який керував вантажним Т3, в зоні дії дорожнього знаку 4.11 рух легкових Т3, у зв'язку з чим він порушив п. 8.4.г ПДР.
Отже, суд враховує твердження позивача, оскільки правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є саме наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що підтверджуватися належними і допустимими доказами, які у даному випадку відстуні.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові, - постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Тому, відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного суду від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17).
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав до суду належні, достатні докази, що інспектор поліції відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надав водію можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги, встановлював свідків правопорушення і відібрав у них покази, та встановив обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та не надав матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу та винесено постанову ЕНА №4190588 від 03.03.2025, отже, не довів у судовому порядку правомірність свого рішення.
У даному випадку, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачами не спростовано, адже не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн. (а.с. 6).
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ст.122, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4190588 від 03.03.2025, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.
Рішення складено 06.05.2025.
Суддя:О. В. Бондаренко