Справа № 357/18679/24
3/357/561/25
25.04.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП: відсутній в матеріалах справи, працюючого без офіційного працевлаштування, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 168554 від 07.11.2024 року: 07.11.2024 року о 22 год. 53 хв. в с. Томилівка, вул. Садова, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у визначеному законодавством порядку на місці зупинки або в медичному закладі водій категорично відмовився.
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечив повністю та пояснив, що він приїхав у с. Томилівка до своїх батьків та припаркував свій автомобіль як зазвичай по вул. Садова, 14 та відпочивав. Ввечері ОСОБА_1 сів до автомобіля зі своїм знайомим та вони розмовляли. Згодом до автомобіля ОСОБА_1 підійшли працівники поліції та почали вказувати, що він нібито керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар, що ОСОБА_1 категорично заперечив поліцейським та зазначив, що автомобілем не керував взагалі, а лише сидів у ньому, після чого поліцейські почали зазначати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та почали пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 вчергове вказав, що не здійснював рух на автомобілі, автомобіль був припаркований, тому ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши докази, що містяться в справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 168554 від 07.11.2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.11.2024, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, копію постанови серії ЕНА №343954 від 07.11.2024, розписку ОСОБА_2 від 07.11.2024, письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.11.2024, рапорт від 07.11.2024, відеозаписи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст.280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суддя зазначає, що суб'єктом правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП являється особа, котра була водієм транспортного засобу та безпосередньо здійснювала рух, керуючи транспортним засобом, а тому матеріали справи повинні містити докази на підтвердження факту керування транспортним засобом за наявності ознак сп'яніння.
Пояснення ОСОБА_1 вказують, що ОСОБА_1 не був водієм автомобіля та рух на вказаному транспортному засобі не здійснював, а лише перебував в автомобілі та розмовляв з товаришем.
На наявних в матеріалах справи відеозаписах не зафіксовано руху автомобіля «Hyundai Sonata» н.з. НОМЕР_2 , та факту керування ОСОБА_1 автомобілем, натомість відеозаписи відображають, що зазначений транспортний засіб перебував у нерухомому стані на узбіччі дороги та до даного автомобіля підійшов поліцейський.
Працівник поліції вказав, що ОСОБА_1 керував автомобілем з вимкненим ближнім світлом фар, на що ОСОБА_1 заперечив керування автомобілем, пояснив, що він, разом із його знайомим просто сиділи в автомобілі та розмовляли. Пасажир автомобіля також вказав, що вони не рухались та зазначив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Поліцейським були проігноровані вказані доводи та працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, обґрунтовуючи свою відмову тим, що він керував автомобілем. В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Суддя зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак, надані суду матеріали справи не містять доказів, які б в дійсності об'єктивно підтверджували факт руху зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення автомобіля та керування ОСОБА_1 автомобілем, а також спростовували надані стороною захисту пояснення.
Водночас наявна в матеріалах справи копія постанови від 07.11.2024 не може бути достатнім та належним доказом на підтвердження факту керування транспортним засобом, оскільки була винесена за спірних обставин. Крім цього матеріали справи не містять інформації щодо того, чи не було оскаржено дану постанову та чи набрала вона законної сили, водночас суд не вправі відшуковувати докази на підтвердження винуватості особи.
Враховуючи вищевикладене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «АЛЛЕНЕ де Рібермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних та допустимих доказів факту вчинення інкримінованого діяння суду не надано, суддя дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.221, ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО.О. Гребінь