Справа № 348/681/25
Провадження № 3/348/298/25
05 травня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Валігурський Г.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за вчинення, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
До Надвірнянського районного суду надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253930 від 08.03.2025 року ОСОБА_1 08.03.2025 року біля 02:30 перебуваючи в п'яному вигляді, вчинив із дружиною конфлікт, на словах погрожував фізичною розправою, проте фізичне насильство не вчиняв.
ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що вину не визнає, домашнє насильство відносно своєї дружинине вчиняв, з обставинами, викладеними в протоколі не згідний. Просить закрити провадження у справі відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суддя дійшов такого висновку.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 "Вчинення домашнього насильства" викладена в новій редакції.
Відповідно до ст. 173-2 КУпАП (в новій редакції) вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею в новій редакції, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов'язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у ст. 173-2 КУпАП, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII (далі Закон), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 якого домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
З аналізу наведених вище норм Закону випливає, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою завдання фізичної або психічної шкоди здоров'ю потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна фізичному чи психічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов'язковим.
До матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253930 від 08.03.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 08.03.2025 року біля 02:30 перебуваючи в п'яному вигляді, вчинив із дружиною конфлікт, на словах погрожував фізичною розправою, проте фізичне насильство не вчиняв. Проте у протоколі не зазначено в чому саме полягало психологічне насильство, а також не вказано яка шкода заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілої.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 долучено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.03.2025, яка надійшла від ОСОБА_2 , в якій остання вказала, що 08.03.2025 року біля 02:30 перебуваючи в п'яному вигляді, вчинив конфлікт, на словах погрожував фізичною розправою. Хто саме вчинив конфлікт і місце його вчинення не вказано, а томуіз змісту даної заяви обставини події, які відбувалися, встановити неможливо.
Відповідно до реєстрації повідомлення, яке надійшло 08.03.2025 о 02:52 зі служби 102 від ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 та зареєстроване цього ж числа в ЄО №4307, про те, що в цей час її чоловік вчиняє відносно неї насильство, намагається її побити, кричить. Прибувши на місце події, працівники поліції отримали письмову заяву від ОСОБА_2 , в якій остання вказала, що чоловік вчиняє конфлікт, на словах погрожує фізичною розправою, склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та відібрали письмові пояснення.
До протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 також долучено письмові пояснення його дружини ОСОБА_2 , яка зазначає, що конфлікт із чоловіком виник через те, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, на словах погрожує фізичною розправою. Також із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 надавати пояснення працівникам поліції відмовився у відповідності до ст.63 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
При доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об'єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків.
Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб'єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з'ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями.
Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Положеннями ст. 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
Згідно із положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ні протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 253930 від 08.03.2025, ні інші матеріали справи не містять відомостей про завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю ОСОБА_2 внаслідок конфлікту та погроз фізичною розправою, висловлених ОСОБА_1 на її адресу 08.03.2025, що він діяв умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілій, а недоведення вказаних обставин виключає можливість кваліфікації дій останнього за ст. 173-2 КУпАП.
Отже, з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих доказів не встановлено завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 як обов'язкової об'єктивної ознаки складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, сукупність вищенаведених недоліків при оформленні протоколу, не дозволяють зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить обов'язкових елементів об'єктивної сторони, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, сукупністю досліджених доказів у справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то судовий збір по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до приписів ст. 40-1 КУпАП - не сплачується.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247,283 -285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в Івано-Франківський апеляційний суд через Надвірнянський районний суд.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Суддя Валігурський Г.Ю.