Справа № 346/2064/25
Провадження № 2-н/346/133/25
05 травня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Махно Н.В., розглянувши заяву Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, -
До Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла вказана заява. Суд вивчивши матеріали заяви, приходить до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу, з огляду на наступне. У поданій заяві заявник зазначає, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно позиції Верховного суду (постанова від 10.04.2019 року по справі №638/1988/17, провадження № 61-30812св18) позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Тому відповідно слід застосувати положення ч.1 ст.30 ЦПК України, якими встановлені правила виключної підсудності у цивільних справах щодо нерухомого майна. Відповідно до положень п. 5 ч.2, п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, яка визначає підстави для відмови у видачі судового наказу, у разі якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, суд відмовляє у видачі судового наказу. У порядку, встановленому ст. 165 ЦПК України, судом була отримана відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру, що сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» №1331188 від 29.04.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Проте у змісті заяви вказана адреса боржника як: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимогстатті 163 цього Кодексу та у разі якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, суд відмовляє у видачі судового наказу. Відповідно до п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідно до ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. Згідно із ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, третя статті 58 ЦПК). Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК). Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22 (провадження № 61-8685св23). За змістом заяви про видачу судового наказу та доданих до неї матеріалів ОСОБА_2 не є керівником Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». У такому разі її повноваження діяти від імені Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у порядку самопредставництва можуть випливати виключно із закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У суду відсутня інформація про те, що Мацьків О.М. має право діяти у порядку самопредставництва Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на підставі саме вказаних актів. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 591/2885/23 та від 24 січня 2024 року у справі № 686/14725/21). Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Визначених відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК документів, які можуть підтвердити повноваження діяти від імені Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за правилами самопредставництва, Мацьків О.М. не надала. Входження до кола власне трудових обов'язків Мацьків О.М. здійснення самопредставництва Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» не підтверджено. Крім того, заява про видачу судового наказу та додані до неї матеріали не містять будь-яких відомостей щодо наявності у Мацьків О.М., як представника Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», статусу адвоката. Надані ОСОБА_2 витяг з ЄДР та довіреності не засвідчують наявність у неї трудових відносин із Івано-Франківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та входження до кола саме її трудових обов'язків здійснення самопредставництва цієї юридичної особи. Крім того, до матеріалів заяви не додано документів, що посвідчують право Поповича В.В. діяти від імені Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у порядку самопредставництва. Крім того слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті. Згідно ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. З огляду на вище вказане слід відмовити у видачі судового наказу. Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для відмови у видачі судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , оскільки наявні підстави для відмови, передбачені у статті 165 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.165, 166, 167 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ. Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстави, зазначеної у п.1, п.2 ч.1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому законом, після усунення її недоліків. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя: Махно Н. В.