Справа № 346/477/25
Провадження № 2/346/908/25
05 травня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю секретаря - Дутчак Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
28 січня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За свого життя ОСОБА_3 склала заповіт за яким все своє майно заповіла позивачу. Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) розміром 7,9 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлій на підставі сертифікату серії ІФ-07-48 реєстраційний номер 305 від 27.03.1997р., яка знаходиться на землях с. Спас, Нижньовербізької сільської ради. ОСОБА_1 проживав зі спадкодавицею та після її смерті прийняв спадщину і вступив в управління спадковим майном. З метою оформлення спадщини, позивач звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Григорець В.М., яким було заведено спадкову справу. В ході підготовки всіх необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, було встановлено, що оригінал правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно було втрачено, а в наявності є лише завірена копія. В зв'язку з відсутністю оригіналу сертифікату серії ІФ-07-48, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутись до суду. За даних обставин, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки в розмірі 7,9 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території с. Спас, Коломийського району, Івано-Франківської області та належала спадкодавцю згідно сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-07-48 реєстраційний номер №305 від 27.03.1997 року.
Ухвалою суду від 29.01.2025р. відкрито загальне позовне провадження у справі. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Григорець В.М. належним чином завірену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 16/2020.
Ухвалою суду від 13.03.2025р. підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до розгляду по суті.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його представник Юркевич Х.М. 23.04.2025р. подала до суду письмове клопотання, в якому просила розглянути справу за її та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовим клопотанням, яке надійшло до суду 10.03.2025р. представник Нижньовербізької сільської ради Мокринчук О.І. просила проводити розгляд справи без участі їхнього представника. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-07-48 реєстраційний № 605, виданого 28.03.1997р., ОСОБА_3 на підставі рішення Спаської сільської ради народних депутатів від 18.12.1996р. № 26, належала земельна ділянка у розмірі 7,9 (0,25) умовних кадастрових гектарів на території Спаської сільської ради Коломийського району в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості.
Схематичне місце розташування земельної ділянки зображено на викопіюванні зі схеми розподілу земель на земельні частки (паї) с. Спас, Коломийського району, Івано-Франківської області, де під номером 10132 позначена належна ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 0,2188 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Спас в урочищі «Вінтонівка». Також у даному викопіюванні вказано, що спадкоємцем цього майна є ОСОБА_1 .
В довідці №337, виданій Спаським старостинським округом 05.11.2024р. також зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належав земельний пай розміром 7,9 умовних кадастрових гектарів (сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ІФ-07-48, реєстраційний номер 305 від 27.03.1997р.), який знаходиться на землях с. Спас Нижньовербізької сільської ради.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконавчим комітетом Спаської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області було складено актовий запис № 16.
Згідно ст.. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.. 1218 ЦК України).
Отже, внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі право на землю в межах середньої земельної частки розміром 7.9 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Коломийської міської ради Івано-Франківської області.
Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Частиною 1 ст. 1235, ч.1 ст. 1236 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, зокрема вказує, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення , а також повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
10 січня 2014 року секретарем Спаської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області було посвідчено заповіт ОСОБА_3 . За вказаним заповітом ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження за яким все своє майно, майнові права та обов'язки, які належитимуть їй на момент складання заповіту, а також майно, майнові права та обов'язки, які належитимуть їй в майбутньому заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зі змісту довідки №337, виданої Спаським старостинським округом 05.11.2024р., слідує, що заповіт від імені ОСОБА_3 від 14.01.2014р. на ім'я ОСОБА_1 не змінювався та не скасовувався.
Також у довідці № 399 від 11.04.2019р. виданій Спаською сільською радою, вказано, що ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав і вів спільне господарство з ОСОБА_3 , до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки №398, виданій Спаською сільською радою 11 квітня 2019р. ОСОБА_1 займався похованням ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 16 від 11.04.2019р.
Згідно ч.1, 3 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №59300505 підтверджується, що 05.02.2020р. приватним нотаріусом Григорець В.М. була зареєстрована спадкова справа №16/2020 після смерті ОСОБА_3 .
Підставою для заведення спадкової справи стала заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку в розмірі 7,9 (0,25) умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Спаської сільської ради.
Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
З матеріалів спадкової справи слідує, що 21.02.2020р. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Однак, постановою приватного нотаріуса від 21.02.2020р. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було відмовлено. В своєму рішенні нотаріус вказав, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація якого не була проведена і відсутній правовстановлюючий документ, питання належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Підпунктом 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Отже, визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з можливих способів захисту цивільних та інтересів є визнання права.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на спадщину за заповітом, бо нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину на земельну ділянку через відсутність правовстановлюючого документа на неї.
Відповідно до статті 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Пункт 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначає, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на законних підставах набула право на землю в межах середньої земельної частки, яка знаходиться на території Спаської сільської ради, розміром 7,9 (0,25) умовних кадастрових гектарів та за життя отримала правовстановлюючий документ на дане майно - сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-07-48, реєстраційний №305. Після смерті володільця, право на земельну частку було успадковано ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом. Через втрату оригіналу правовстановлюючого документа, а саме сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-07-48, позивач не може нотаріально оформити своє право. Відтак, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи вимоги позивача знайшли своє правове обґрунтування та доказове підтвердження, а тому можуть бути задоволені в частині визнання за ОСОБА_1 права на спірне нерухоме майно.
При цьому, вимоги позивача про визнання за ним саме права власності не підлягають задоволенню, оскільки земельна частка не належала на такому праві спадкодавцю, а відтак і позивач не міг в порядку спадкування набути більших прав відносно спірного майна позаяк до складу спадщини входять лише права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15, 16, 316, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1268, 1296, 1297, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право на землю в межах середньої земельної частки в розмірі 7,9 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території с. Спас, Коломийського району, Івано-Франківської області та належала спадкодавцю згідно сертифікату серії ІФ-07-48 реєстраційний номер №305 від 27.03.1997 року.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Суддя: Третьякова І. В.