Єдиний унікальний номер № 285/2290/25
Провадження № 1-кп/0285/590/25
05 травня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні
кримінальне провадження №12025065530000118, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025,
за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України.,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, -
09 квітня 2025 року, близько 22 години, точний час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 , вирішив незаконно проникнути до вказаного будинку, що перебуває у користуванні ОСОБА_4 , з метою відшукання монет старого датування.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житлового будинку, діючи без розриву в часі, ОСОБА_3 , порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, всупереч волі та без дозволу користувача будинку - ОСОБА_4 , за відсутності визначених законом підстав, через відкриту хвіртку зайшов на огороджену територію домоволодіння. Після цього, продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_3 підійшов до вікна будинку, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, застосовуючи фізичну силу відчинив віконну раму та проник в середину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у незаконному проникненні до житла особи.
В ході досудового розслідування кримінального провадження обвинувачений подав прокурору заяву від 28.04.2025 щодо визнання своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту у його відсутності підтверджена захисником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_5 .
Потерпіла ОСОБА_4 подала заяву, в якій висловила згоду з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, а також ознайомилась з обмеженням права апеляційного оскарження.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 надійшов до суду 29.04.2025 разом із клопотанням прокурора про його розгляд в спрощеному порядку відповідно до ст.302 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ст. 381 КПК України.
Оцінюючи встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 ускоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились у незаконному проникненні до житла особи, суд кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії кримінальних проступків; його характер; дані про особу винного, який раніше не судимий; вину у скоєному визнав; на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; положення ст.ст.50, 65 КК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ч.1 ст.162 КК України у вигляді обмеження волі та застосовує щодо нього вимоги ст. 75, 76 КК України та призначає покарання з іспитовим строком, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого.
На думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім, сприятиме зміні протиправної поведінки обвинуваченого, формування в нього відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.
Підстав для звільнення від відбування покарання судом не вбачається.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Арешт на майно не накладався.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 302, 367, 368, 381, 382 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим за ч.1 ст.162 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Головуюча суддя ОСОБА_1