Справа № 201/100633/25
Провадження № 2/201/6069/2025
про витребування доказів
06 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суду міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
за участю представника позивача - адвоката Ігнатова Є.Є.,
представника відповідача - Петренко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про зобов'язання видати копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати, стягнення заробітку з розрахунку належних сум заробітної плати, грошової компенсації за відпустки, вихідної допомоги та середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про зобов'язання видати копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати, стягнення заробітку з розрахунку належних сум заробітної плати, грошової компенсації за відпустки, вихідної допомоги та середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 02.05.2025 у відповідності до ч. 2 ст. 244 ЦПК України поновлено судовий розгляд у зв'язку із потребою вчинення певної процесуальної дії.
Предметом позову ОСОБА_2 , серед іншого, є стягнення грошової компенсації за відпустки та вихідної допомоги. У підстави позиву позивач зазначив, що на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2024 по справі № 201/10351/23, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.03.2024, поновлено ОСОБА_2 з 29.01.2024 на посаді та стягнуто середній заробіток. Однак середній заробіток на виконання рішення суду за наказом не сплачено. Позивач приступив до роботи згідно з графіком, однак заробітної плати не отримував. 13.05.2024 звернувся із заявою про звільнення з 28.05.2024 з посади водія автотранспортних засобів на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки відповідач не виконує судове рішення. Позивача не звільнено, належні до сплати виплати він не отримав, у тому числі грошову компенсацію за відпустки та вихідну допомогу.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що доводи позивача про порушення законодавства про працю є безпідставними, позивач не звільнений, на підтвердження виконання судового рішення надав до відзиву табелі обліку робочого часу, з яких видно, що позивач приступив до роботи у січні 2024 року і працював до травня 2024 року (а.с. 178 - 185 т. 2), з червня 2024 року у табелях обліку робочого часу напрацьовані години не обліковуються (а.с. 183 - 188 т. 2) та розрахунки заробітної плати за період із січня по червень 2024 року, згідно із якими ОСОБА_2 нараховувалася заробітна плата (а.с. 168 - 172 т. 1). Відомості про грошової компенсації за відпустки та розмір вихідної допомоги відповідачем не надані.
Представник позивача - адвокат Ігнатов Є.Є. у судовому засіданні наполягав на витребуванні доказів - відомостей про розмір грошової компенсації за невикористані відпустки та розмір вихідної допомоги ОСОБА_2 .
Представник відповідача - Петренко І.В. вважала, що позивач своє своєчасно не звернувся із клопотанням про витребування доказів, просив відмовити у його задоволенні.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 2. ч. 1ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК України мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).
Згідно із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи зазначені норми та обставини, які склалися в ході розгляду даної справи, з урахуванням предмету спору вважає необхідним на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребувати від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» розрахунок грошової компенсації за відпустки та вихідної допомоги ОСОБА_2 у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у зв'язку з чим, розгляд справи відкласти.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76 - 84,223,260 - 261,353 - 354 ЦПК України, суд,
Витребувати від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) розрахунок грошової компенсації за відпустки та вихідної допомоги ОСОБА_2 у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Роз'яснити особі, у якої суд витребує докази, що відповідно до положеньст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду та суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, на одержання таких доказів для представлення його суду.
Особа, яка не має можливості подати доказ, який витребує суд, або не має можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язана повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, встановлені законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.
У відповідності до положень ст. 84 ЦПК України, витребувані судом докази мають бути надані протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний тексти ухвали складений 06 травня 2025 року.
Суддя О.С. Наумова