Справа № 175/9584/24
Провадження № 2-о/175/172/24
29 квітня 2025 року смт. Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді - Бойка О.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Кальченко Ю.О.
заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2
заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно автоматизованої системи розподілу судових справ між суддями матеріали позовної заяви були розподіленні до провадження судді Бойка О.М.
В заяві просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітнім сином ОСОБА_2 .
Обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 (яка у 2005
році змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , у 2019 році з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , у 2021 році з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 ) 24 вересня 2005 року, який був зареєстрований виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №82 (свідоцтво від 24 вересня 2005 року, серія НОМЕР_1 ).
08 червня 2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №101 (свідоцтво від 08 червня 2010 року, серія НОМЕР_2 ).
Від шлюбу із ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) мають неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 03 липня 2006 року, серія НОМЕР_3 , актовий запис №112), який, за ствердженнями ОСОБА_1 проживає разом із ним та повністю перебуває на його утриманні.
Заявник вказує, що факт проживання неповнолітнього сина разом із ним, утримання та догляду підтверджено Актом обстеження умов проживання наданим Службою у справах дітей Підгородненської міської ради №18 від 18 березня 2024 року, довідкою про склад сім?ї №080 від 18 березня 2024 року, виданою Центром надання адміністративних послуг Підгородненської міської ради, витягом з реєстру територіальної громади номер: 2024/002363430 від 07.03.2024 року, витягом з реєстру територіальної громади номер: 2024/002364055 від 07.03.2024 року.
Станом на дату звернення заявника до суду із цією заявою неповнолітній ОСОБА_2 , навчається в КЗ «Дніпровське вище професійне училище будівництва» ДМР (наказ №5 «З-УДЗ» від 30.08.2021 року) по 08.02.2025 року, що підтверджено довідкою №40 від 12.03.2024 року.
Стверджує, що рідна матір матеріальної допомоги на утримання сина не надає, участі у його вихованні не приймає, внаслідок чого заявник піклується про дитину виключно із власних джерел фінансування, самостійно забезпечує дитині належний рівень життя в тому числі забезпечує їжею, одягом, оздоровленням, несе витрати пов?язані з навчанням, та розвитком дитини відповідного віку, тощо.
04 квітня 2024 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у цивільній справі №175/4642/24 видано судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Заявник вважає, що вказаним судовим рішенням окрім іншого також підтверджено фактичні обставини щодо самостійного виховання, самостійного здійснення догляду, самостійного утримання ОСОБА_1 свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Таким чином, заявник запевняє, що неповнолітня дитина ОСОБА_2 фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 та повністю перебуває на вихованні та утриманні останнього.
Встановлення даного факту необхідно заявнику для подальшого вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною.
В судовому засіданні заявник підтримав вимоги заяви та просив суд їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , в інтересах якого заявник звернувся до суду, заперечує вимоги заяви та вказує, що проживав разом із батьком лише три місяці до свого 18-ти річчя. За цей час батько погано відносився до сина. ОСОБА_2 , про що надав до суду відповідну заяву. В заяві зазначив, що батько постійно налаштовував сина проти матері, а також, усі зароблені ОСОБА_2 кошти з дрібних підробіток, забирав собі. Також, зазначив, що отриманні батьком аліменти за Судовим наказом суду, йшли виключно на потреби батька.
Заінтересована особа ОСОБА_3 , заперечувала заяву та просила суд відмовити в її задоволенні.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для відмови в задоволенні вимог заяви з огляду на наступне.
Судом фактично встановлено, що ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 (яка у 2005
році змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , у 2019 році з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , у 2021 році з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 ) 24 вересня 2005 року, який був зареєстрований виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №82 (свідоцтво від 24 вересня 2005 року, серія НОМЕР_1 ).
08 червня 2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №101 (свідоцтво від 08 червня 2010 року, серія НОМЕР_2 ).
Від шлюбу із ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) мають неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 03 липня 2006 року, серія НОМЕР_3 , актовий запис №112), який, за ствердженнями ОСОБА_1 проживає разом із ним та повністю перебуває на його утриманні.
04 квітня 2024 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у цивільній справі №175/4642/24 видано судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Як визначено ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження є самостійним видом цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту інтересів громадян і організацій.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК У країни).
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Надані до суду докази заявником, не підтверджують постійного знаходження ОСОБА_2 на повному утриманні заявника ОСОБА_1 с.
З матеріалів справи та з доводів сторін вбачається, що ОСОБА_2 лише проживав разом із заявником протягом трьох місяців, до моменту, поки йому виповнилось 18 років, у період з березня 2024 року по кінець червня 2024 року.
Жодного постійного утримання або допомоги від батька ОСОБА_2 отримано не було.
Щодо стверджень заявника, що судовим наказом суду від 04 квітня 2024 року також підтверджено фактичні обставини щодо самостійного виховання, самостійного здійснення догляду, самостійного утримання ОСОБА_1 свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , то суд вказує наступне.
Судовим наказом Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року було розглянуто лише питання стягнення аліментів.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Тобто, судом при ухваленні судового наказу, встановлювалось лише правомірність стягнення аліментів з боржника на користь заявника. Питання утримання або спільного проживання у наказному провадженні судом не встановлюється.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, вважає, що заяву слід залишити без задоволення у повному обсязі.
Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.
Суддя Бойко О.М.