Справа № 199/2164/23
(2-др/199/15/25)
05.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №199/2164/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, -
До суду звернулась заявник із вищевказаною заявою про ухвалення додаткового рішення суду, в обґрунтування якої послалась на те, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу того ж суду у справі №199/2164/23 (провадження №2-н/199/236/23), однак не вирішено питання про судові витрати, які заявник понесла при розгляді справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 гривень. За таких обставин заявник звернулась до суду із даною заявою, в якій просила стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на її користь вказані судові витрати.
Керуючись положеннями ст.10 ч.9, ст.270 ч.3 (речення друге частини) ЦПК України, враховуючи, що за змістом ч.3 ст.171 ЦПК України ухвала про скасування судового наказу постановляється суддею без проведення судового засідання та без виклику/повідомлення учасників розгляду заяви про скасування судового наказу, вважаю за можливе здійснити розгляд даної заяви про ухвалення додаткового рішення в тому ж самому порядку, в якому була постановлена згадана ухвала про скасування судового наказу.
Ознайомившись із матеріалами заяв про ухвалення додаткового рішення та скасування судового наказу, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
17 квітня 2023 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (постачання природного газу) було видано судовий наказ. Вказаним наказом вирішено: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ: 39572642, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, Літ. А-2) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг (постачання природного газу) за період грудень 2021 р. - квітень 2022 р. в розмірі 9 596,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ: 39572642, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, Літ. А-2) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 268,40 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2023 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 17 квітня 2023 року, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (постачання природного газу).
10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про скасування вищевказаного судового наказу. При цьому заявник ані в тексті своєї заяви про скасування судового наказу, ані в будь-якому із документів, що складали додатки до такої заяви, не тільки не зазначила орієнтований розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, а й взагалі не послалась на факт понесення таких витрат та/або намір в подальшому подати докази понесення/сплати такого виду судових витрат та заявити про їх стягнення на свою користь.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2024 року за викладених вище обставин вищевказану заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу було задоволено, а судовий наказ, виданий 17 квітня 2023 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі №199/2164/23 (провадження №2-н/199/236/23) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (постачання природного газу), - скасувано.
Вже після цього в березні 2025 року заявник звернулась до суду із даною заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на користь заявника понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 гривень за ознайомлення із матеріалами справи та підготовку проекту заяви до суду про скасування судового наказу.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Нормами ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.4 ст.141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями ст.246 ЦПК України встановлено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 ЦПК України.
В свою чергу, нормою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Частиною 9 ст.10 ЦПК України встановлено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Аналізуючи встановлені фактичні обставини в контексті викладених вище норм процесуального законодавства, суд приходить до наступного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду. Правова позиція суду, покладена в основу такого результату розгляду заяви зумовлена тим, що за змістом наведених норм ЦПК України обов'язковою умовою для можливості вирішення судом питання про розподіл судових витрат по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу є зазначення у самій заяві про скасування судового наказу розміру даного виду судових витрат, що понесла заявник або планує понести, із поданням доказів факту понесення та розміру таких витрат або із зазначенням про намір подати такі доказу в подальшому у передбачені законом строки. При цьому, заява про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу має бути подана заявником до постановлення ухвали про скасування судового наказу. Оскільки ж, як вказувалось вище, заявником вказані умови виконані не були - заявник не вказала в заяві про скасування судового наказу про факт та розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, не заявила про намір подати докази понесення та розміру таких витрат в майбутньому, немає підстав для задоволення даної заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 133, 137, 141, 246, 258-261, 263, 270, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №199/2164/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко