Справа № 161/7312/25
Провадження № 3/161/2589/25
02 травня 2025 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Сенкевичівка Горохівського р-ну Волинської обл., громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення не притягувався, не судимого, працюючого на посаді керівника ТзОВ «Автогламур», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -
ОСОБА_1 , будучи керівником ТзОВ «Автогламур», як підприємства-платника єдиного податку третьої групи, що відповідно до пп. 9.7 п. 9 підрозділу 8 розділу Перехідних положень ПК України № 2755-VI від 02.12.2010 року, не забезпечив подання податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи: за перший квартал 2024 року при терміні її подачі до 09.05.2024 року; за перше півріччя 2024 року при терміні її подачі до 09.08.2024 року; за три квартали 2024 року при терміні її подачі до 11.11.2024 року, чим порушив вимоги п. 49.1, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України № 2755-VI від 02.12.2010 року.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суддя приходить до наступних висновків.
Диспозиція ст. 163-1 ч. 1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Так, в матеріалах справи наявний лише акт про результати камеральної перевірки щодо неподання податкової звітності № 7232/03-20/04-04-42878310 від 14.03.2025 року, на підставі якого і був складений протокол. Будь-яких інших даних про вчинення ОСОБА_1 правопорушення немає.
Окрім того, суб'єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КупАП, є спеціальним, однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які вказували на те, що ОСОБА_1 в період інкримінованих правопорушень була суб'єктом вказаного складу правопорушення. Відсутні також дані і з приводу того, чи працював ОСОБА_1 у ТзОВ «Автогламур» саме в період, за який проводилась перевірка.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти рф», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючисьст. 163-1, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 163-1 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська