02.05.2025
Cправа №607/3508/25
02 травня 2025 року м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживаюча по АДРЕСА_1 , пенсіонер
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
за участю: ОСОБА_1
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №325874 від 10 лютого 2025 року, громадянка ОСОБА_1 10 лютого 2025 року близько 08 год 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювала словесні образи, погрози, приниження, залякування, що викликало в ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку та спричинило емоційну невпевненість, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що дій зазначених у протоколі щодо ОСОБА_2 не вчиняла. Зазначила, що між нею та матір'ю виник побутовий конфлікт, внаслідок чого остання викликала поліцію.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку.
Потерпіла була присутня в попередньому судовому засіданні та підтвердила обставини викладені у протоколі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши в сукупності докази, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №325874 від 10 лютого 2025 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 17 серпня 2024 року близько 08 год 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинила відносно своє матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, в ході якого словесно ображала, погрожувала, принижувала, залякувала, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі працівниками поліції долучено:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №325874 від 10 лютого 2025 року;
-письмові пояснення ОСОБА_2 від 10 лютого 2025 року, згідно з якими ОСОБА_2 повідомила, що її дочка ОСОБА_1 виражалася в її сторону нецензурною лайкою, а ОСОБА_3 намагалася врегулювати конфлікт;
-письмові пояснення ОСОБА_3 від 10 лютого 2025 року, згідно з якими остання повідомила, що була свідком сварки між її мамою та бабусею;
-копію термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №162075 від 10 лютого 2025 року, який вручено ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_1 в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 з 10 год 00 хв. 10 лютого 2025 року до 10 год 00 хв. 13 лютого 2025 року;
-копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10 лютого 2025 року;
-копію заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року в якій остання повідомила про постійні побутові конфлікти між заявником та її матір'ю;
-письмові пояснення ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року, згідно з якими остання повідомила, що дочка ОСОБА_3 прибирала сіно розкидане по квартирі, а мати ОСОБА_2 заперечувала. Мати принижувала дочку, а тому вона втрутилася у конфлікт, як наслідок, мати викликала працівників поліції.
-копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 325873 від 10 лютого 2025 року за ч.1 ст.173-2 КУПАП складеного щодо ОСОБА_2 ;
-копію термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_2 серії АА №438300 від 10 лютого 2025 року, який вручено ОСОБА_2 та заборонено ОСОБА_2 в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 з 10 год 00 хв. 10 лютого 2025 року до 10 год 00 хв. 13 лютого 2025 року;
-рапорт старшого інспектора пресслужби Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Щупляка В. І. від 10 лютого 2025 року.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Висновок суду про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила обставини, викладені у протоколі та вказала, що жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_2 не вчиняла.
Присутня в попередньому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини викладені у протоколі.
Суд неодноразово викликав свідка ОСОБА_3 , яка була присутня під час конфлікту. Однак остання у судове засідання не з'явилася.
Відеозаписи долученні до матеріалів справи жодним чином не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру. В них міститься інформація щодо подій, які мали місце після приїзду працівників поліції.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи вважаю, що в матеріалах справи наявні протилежні та взаємовиключні пояснення сторін конфлікту, що позбавляє суд можливості беззаперечно встановити факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а інші докази в матеріалах справи відсутні.
Суд не приймає до уваги долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції, як належний та допустимий доказ, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.
Самі по собі форми оцінки ризиків, термінові забороні приписи, протокол про адміністративне правопорушення, без їх належного правового аналізу, не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушень передбачення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Також суд звертає увагу, що за своїм змістом домашнє насильство, як адміністративне правопорушення, полягає в тому, що особа, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи.
Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №325874 від 10 лютого 2025 року та матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 мала намір заподіяти шкоду, в даному випадку психологічному здоров'ю, ОСОБА_2 , порушивши її права та свободи. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про те, які саме дії вчиняла ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , в чому саме полягало інкриміноване їй правопорушення та в якій формі воно виражалось.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що поведінка ОСОБА_1 була спрямована на обмеження волевиявлення ОСОБА_2 мала ознаки впливу та контролю над потерпілою особою, супроводжувалась психологічними проявами насильства, що є необхідними для кваліфікації дій психологічного насильства як форми домашнього насильства в розумінні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Наявність конфлікту, який мав місце за конкретних обставин, не може кваліфікуватись як домашнє насильство в розумінні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про те, що наявні у справі докази вини ОСОБА_1 у вчинені нею дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не є переконливими і достатніми, а тому приходить до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя І.М. Черніцька