Справа № 451/631/25
Провадження № 3/451/328/25
іменем України
06 травня 2025 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянула матеріали, які надійшли із Державної податкової служби України Західного міжрегіонального управління ДСП по роботі з великими платниками податків про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяна України, із вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді головного бухгалтера ТзОВ «Радехівський цукор», місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Перемишлянським РВ УМВС України у Львівській області від 23.03.2002, РНОКПП НОМЕР_2 ,
за частиною 1 статті 163-1 КУпАП,
установила:
Відповідно до протоколу № 002077/63/33-00-07-01 про адміністративне правопорушення від 17.04.2025, ОСОБА_1 , вчинив правопорушення ведення вимог податкового обліку, чим порушив п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого під-вал завищено від'ємне значення по ПДВ за вересень 2024 в сумі 42490,08 грн та занижено ПДВ за 2021-2022 в сумі 266329,28 грн та порушення п. 135.1 ст. 135; п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4, пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПКУ від 02.12.10 МСРО1 «Подання фінансової звітності» МСБО 12 «Податки на прибуток» в результаті чого завищено від'ємне значення по ЛНП зо 2019 в сумі 1093419 грн та зниження ПНП за 22-23 рр. в сумі 3640491,0 грн, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 судом враховано, що останній був належним чином повідомлений шляхом направлення поштового повідомлення про виклик у судове засідання, призначене на 09:45 годину 06.05.2025 , на яке ОСОБА_3 у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_3 не з'явився у судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення № 002077/63/33-00-07-01 від 17.04.2025, де викладені обставини, при яких ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП;
копією акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Радехівський цукор» від 14.04.2025.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_3 винен у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, як відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Разом з цим, частина 2 статті 38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Крім того, із доктринального тлумачення норм ст. ст. 9, 38 КПК України випливає, що триваюче правопорушення вчинюється протягом біль-менш тривалого часу і характеризується безперервним здійсненням єдиного діяння, в тому числі, тривалим безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Вважається, що триваючі правопорушення припиняються у разі виявлення факту цих правопорушень компетентним органом при проведенні перевірок, в тому числі, при виявленні таких проступків, як відсутність обліку доходів та витрат щодо яких встановлена обов'язкова форма обліку, бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його із порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інші правопорушення, встановити які можливо лише під час проведення документальної перевірки на підставі первинних документів. До адміністративних правопорушень, які мають разовий характер і не є триваючими, відносяться такі проступки, як несвоєчасна подача декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджету та державних цільових фондів тощо. Днем вчинення таких правопорушень є дата порушення граничного строку подачі декларації, про доходи до фіскального органу, порушення граничного строку подачі до закладу банків платіжних документів про оплату податків, зборів тощо.
На підставі викладеного суд вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.163-1 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись статями 38, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя Радехівського районного суду Львівської області,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Куцик-Трускавецька