Справа № 450/911/25 Провадження № 2/450/1201/25
05 травня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, -
Представник позивача звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 160000 грн. сплаченого страхового відшкодування.
Мотивував позовні вимоги тим, що 05 жовтня 2023 року о 09 год. 22 хв. на вул. Городоцькій, буд. 302, в м. Львові, відбулась ДТП за участю транспортного засобу марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначив, що майнові інтереси власника автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП були застраховані у ПрАТ «СГ «ТАС» за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний Автозахист» AZEP-211943754 та полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211943754. Власник транспортного засобу марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 звернувся до позивача із заявами про настання події від 09 жовтня 2023 року та на виплату страхового відшкодування від 12 жовтня 2023 року. 18 жовтня 2023 року ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 160000 грн. Зауважив, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, з огляду на що, позивач набув право вимоги до нього. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 05 березня 2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
02 квітня 2025 року представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У випадку продовження розгляду справи просив зобов'язати позивача надати документи, які підтверджують фактично понесені витрати та їх розмір на заміну деталей і вузлів та на проведені роботи по ремонту автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 після ДТП від 05 жовтня 2023 року. У випадку задоволення позовних вимог чи часткового задоволення позову, просив вирішити питання про передачу відповідачу пошкоджених деталей та вузлів транспортного засобу марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням стягнутої частки відшкодування. У випадку задоволення позовних вимог чи часткового задоволення позову, просив застосувати приписи ч. 4 ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди, зокрема врахувати відсутність в діях відповідача ознак кримінального правопорушення, умислу на спричинення матеріальної шкоди потерпілому, відсутність можливості скористатись правом на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної, страховою компанією, через не забезпечення автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 його власником, скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , відсутність у нього постійного заробітку, будь-якого рухомого та нерухомого майна, грошових вкладів, а також перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, зменшивши суму відшкодування до документально-підтверджених витрат потерпілим (після долучення таких) та розподілити виплату на строк 9 років (до досягнення повноліття молодшої дитини). Вказав, що автомобілі марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 та марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 належать одному власнику, яким являється приватне підприємство «Активур 1001». Наведені вище обставини виключають підстави виникнення цивільно-правової відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, оскільки згідно висновків Верховного Суду у постанові від 16 червня 2023 року у справі № 910/14262/21, якщо учасники ДТП (транспортні засоби) належать одній особі, то цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, а пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України виключає в цьому випадку виникнення деліктного зобов'язання. Зазначив, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Крім цього, позивач, як страховик пошкодженого автомобіля, мав забезпечити огляд пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля представником (працівником або експертом) саме МТСБУ, оскільки автомобіль винуватця ДТП не був забезпеченим транспортним засобом. Вказав, що в матеріалах цивільної справи відсутні документи на підтвердження фактично понесених власником автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 збитків. Долучена стороною позивача ремонтна калькуляція № 19982_42 від 12 жовтня 2023 року, не може являтись доказом понесених витрат ПП «Активур 1001» на закупівлю запасних частин (деталей) та оплату проведеного ремонту автомобіля «Форд» номерний знак НОМЕР_2 після ДТП 05 жовтня 2023 року.
07 квітня 2025 року представником позивача Сечко С.В. подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого вказав, що аргументи представника відповідача про те, що ремонтна калькуляція № 19982_42 від 12.10.2023 року є неналежним доказом на підтвердження завдання збитків власнику пошкодженого транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. Разом з тим, заперечуючи проти суми майнового відшкодування, виявлених пошкоджень саме з вищевказаних підстав, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт необхідних для відновлення пошкодженого майна, клопотань про призначення експертизи, з приводу того, що встановлена вартість матеріального збитку суперечить дійсності, відповідач не заявляв. Крім цього, покликання на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 16.06.2023 року у справі № 910/14262/21, не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки у вказаній справі водії транспортних засобів керували такими при виконанні трудових обов'язків. Вказав, що відповідно до п. 41.3 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.
09 квітня 2025 року представником відповідача ОСОБА_3 подано заперечення на відповідь на відзив, згідно мотивів якого просив зобов'язати позивача долучити до матеріалів справи докази проходження програмою «Audatex», яка використовувалась представником при складання кошторису відновлювального ремонту від 09 жовтня 2023 року, апробації у державних спеціалізованих установах та проведення її прикладних наукових досліджень, а також докази на підтвердження використання саме ліцензійного програмного забезпечення «Audatex». Крім цього, вказав, що автомобіль марки «Форд» VIN номер НОМЕР_3 не був на момент ДТП 05 жовтня 2023 року безаварійним, оскільки такий куплений на аукціоні у США зі значними пошкодженнями (після ДТП). При цьому, кінцева вартість автомобіля у США склала 4100 доларів США, що при курсі 36 грн. 60 коп. за 1 долар США становить меншу суму, ніж страхова виплата, яка здійснена позивачем. Додатково вказав, що визначена ОСОБА_4 оцінка пошкоджень автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 після ДТП, що трапилось 05 жовтня 2023 року, не відповідає фактичній, а з огляду на відсутність інформації про його кваліфікацію та відсутність належних доказів допустимості використання комп'ютерної програми «Audatex», для складання кошторису відновлювального ремонту, розрахунки, надані позивачем, не є належними доказами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2023 року о 09 год. 22 хв. на вул. Городоцькій, буд. 302, у м. Львові, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.19 ПДР України, не переконався у безпечності маневру, не надав перевагу у русі та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався прямо, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б, Д», 8.5, 10.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний Автозахист» № AZEP-211943754 та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211943754, автомобіль марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ «СГ «ТАС». Ліміт страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000 грн.
Із заяв про настання події від 05 жовтня 2023 року та на виплату страхового відшкодування від 12 жовтня 2023 року вбачається, що представник ПП «АКТИВУР1001» звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» для отримання страхового відшкодування за пошкодження автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 .
Страховим актом № 20343/42/923 від 16 жовтня 2023 року та додатком № 1 до нього, встановлено, що ПрАТ «СГ «ТАС» розраховано вартість матеріального збитку, яка становить 181198 грн. 54 коп.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розрахованої вартості матеріального збитку стороною відповідача не надано.
Долучені стороною відповідача скріншоти із веб-сайту, у яких вказано вартість деталей у США, не можуть свідчити про ідентичну їх вартість на території України.
Слід також вказати, що сторона відповідача не була позбавлена можливості скористатись наданим ч. 3 ст. 102 ЦПК України правом, яка передбачає, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи ні відповідачем ОСОБА_1 , ні його представником ОСОБА_3 , не заявлялось, як і самостійно не подано такого висновку до суду.
З вказаних причин не підлягає задоволенню клопотання сторони відповідача про зобов'язання позивача долучити до матеріалів справи докази проходження програмою «Audatex», яка використовувалась представником при складання кошторису відновлювального ремонту від 09 жовтня 2023 року, апробації у державних спеціалізованих установах та проведення її прикладних наукових досліджень, а також доказів на підтвердження використання саме ліцензійного програмного забезпечення «Audatex».
Як встановлено з платіжної інструкції № 370545 від 18 жовтня 2023 року, ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило на користь потерпілого ПП «АКТИВУР1001» 160000 грн. страхового відшкодування (в межах страхового ліміту).
Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована не була. Вказане підтверджується витягом з веб-сайту МТСБУ.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
В силу вимог ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до постанови Пленуму ВС України «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1997 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, суд приходить до висновку, що він, як особа, що винна у завданні шкоди ПП «АКТИВУР1001», зобов'язаний відшкодувати збитки позивачу.
При цьому, покликання сторони відповідача на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі № 910/14262/21, не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки у вказаній справі водії транспортних засобів керували такими при виконанні трудових обов'язків на одному підприємстві. В даному випадку, відповідальною особою за відшкодування такої шкоди є особа, відмінна від особи, яка має право на таке відшкодування.
Згідно із п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пп."а" п. 41.1 ст. 41 цього Закону, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Тобто вказана норма Закону містить обмеження щодо регламентних виплат зазначених в пп."а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення якого виключає можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду, заподіяну з вини осіб, які на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахували цивільно-правову відповідальність, а вказані витрати повинна компенсувати особа, яка винна у вчиненні ДТП.
До того ж, МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування, що передбачено п. 41.3 ст. 41 Закону.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України при перегляді судового рішення по справі № 910/1439/16 у постанові від 26.10.2016 року.
З огляду на вказане, покликання сторони відповідача про відсутність у ПрАТ «СГ «ТАС» права вимоги до ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу.
Що стосується вимоги щодо передачі ОСОБА_1 пошкоджених деталей та вузлів автомобіля марки «Форд» номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням стягнутої частки відшкодування, слід вказати, що така не підлягає задоволенню, оскільки вказана вимога вирішується судом при ухваленні рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна.
Враховуючи викладене вище, зазначена вимога не може бути задоволена при розгляді справи за позовом страхової компанії до винуватця ДТП, оскільки потерпілий в даному провадженні не залучений в якості сторони спору.
Слід також вказати, що положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України, які передбачають можливість суду зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, застосуванню в даному випадку не підлягатимуть, оскільки саме лише зазначення представником ОСОБА_3 про скрутне матеріальне становище відповідача ОСОБА_1 , без належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту, не створюють безумовного обов'язку суду застосувати вказані положення Закону.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що мотиви, якими представник позивача обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 160000 грн. виплаченого страхового відшкодування.
За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 262, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 993, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 20, 27 Закону України «Про страхування», суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 160000 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 3028 грн. судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.