Справа № 450/3141/24 Провадження № 2/450/446/25
"17" березня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, в якому представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 37 900, 46 грн. (18 950, 23 грн. з ОСОБА_1 та 18 950, 23 грн. з ОСОБА_2 ) з врахуванням часток у праві спільної часткової власності; судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачі 06.03.2024 року набули на праві спільної часткової власності майновий комплекс площею 2127,2 кв. м, розташований у АДРЕСА_1 . Майновий комплекс розміщено на земельній ділянці площею 1,1700 га з кадастровим номером 4623610100:01:010:0346, що належить до комунальної власності Пустомитівської міської ради. У Державному реєстрі речових прав право відповідачів на земельну ділянку не зареєстроване. Договір оренди із міською радою не укладено. Відтак відповідачі фактично користуються цією ділянкою без правової підстави, що, згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, є підставою для повернення безпідставно збереженого майна (коштів). Представник позивача обґрунтовує суму збитків - 37 900 грн 46 коп. - нормативною грошовою оцінкою землі (11 948 290,05 грн) та затвердженою ставкою податку 1%. Міська рада направляла відповідачам вимоги про укладення договору оренди та сплату коштів, однак ті залишилися без відповіді. Позов базується на нормах Земельного кодексу України (ст. 83, 152, 206), Податкового кодексу України (ст. 288, 289, п.п. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147), Закону «Про оцінку земель», Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», а також на правових висновках Верховного Суду (справи №922/2060/20, №629/4628/16-ц, №924/1263/19). Враховуючи вищенаведене, представник позивача змушений звертатись до суду з даним позовом, який просить суд задоволити в повному обсязі
10.07.2024 року провадження у справі відкрито.
09.01.2025 року протокольною ухвалою призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позовні вимоги задоволити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомленими про місце та час судового розгляду. Клопотань до суду не надсилали.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали, всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 384690416 від 27.06.2024 року вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.2024р. №179, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Голубенко Надії Іванівни, відповідачі набули право спільної часткової власності (1/2) на закінчений будівництвом об'єкт, а саме на майновий комплекс, площею 2127,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001495172024 від 19.06.2024 року цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 4623610100:01:010:0346, площею 1,1700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Також із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 383328506 від 18.06.2024 року встановлено, що інформація щодо реєстрації права на земельну ділянку, кадастровий номер 4623610100:01:010:0346 за відповідачами в Реєстрі відсутня.
Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623610100:01:010:0346 площею земельної ділянки, гектарів 1,1700 належить Пустомитівській територіальній громаді Львівського району Львівської області, є комунальною власністю, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0001495172024 від 19.06.2024 року.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.08.2022р. у справі №922/2060/20, із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
10.05.2024 року комісією, створеною на підставі розпорядження Пустомитівського міського голови від 24.04.2024 року №02-04/194 було проведено обстеження вказаної вище земельної ділянки. В результаті обстеження комісією встановлено, що на даній земельній ділянці розташований майновий комплекс, площею 2127,2 кв.м.
Відтак, відповідачі є фактичними користувачами земельної ділянки (кадастровий номер 4623610100:01:010:0346 за адресою АДРЕСА_1 ).
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 07.07.2020р. у справі №922/3208/19 оскільки відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково.
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9905001982024 від 19.01.2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:01:010:0346 становить 11 948 290,05 грн.
Рішенням сесії Пустомитівської міської ради від 05.07.2022 №1748 «Про встановлення місцевих податків і зборів та визначення розмірів їх ставок на території Пустомитівської міської ради Львівської області» встановлено місцеві податки і збори, в тому числі ставки земельного податку. Відповідно до вказаного рішення ставка податку (у відсотках від нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для фізичних осіб становить 1%.
Відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності (кадастровий номер 4623610100:01:010:0346, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення 03.10 - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов?язаною з отриманням прибутку), розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою за період з 07.03.2024 року по - 30.06.2024 року становить 18 950 грн. 23 коп. (з урахуванням частки у праві власності 50%), а також розмір збитків, завданих власнику землі відповідачем ОСОБА_2 за період з 07.03.2024 року по - 30.06.2024 року становить 18 950 грн. 23 коп. (з урахуванням частки у праві власності 50%). Загальна сума, що підлягає сплаті відповідачами становить 37 900 грн. 46 коп.
Отже, сума безпідставно збережених коштів відповідачами за період з 07.03.2024 року по 30.06.2024 року становить 37 900 грн. 46 коп.
Судом також встановлено, що Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області на адресу відповідачів скеровувались листи за №02-12/739 від 24.04.2024 року з вимогою щодо вжиття заходів для укладення договору оренди земельної ділянки з подальшою його державною реєстрацією та від 14.05.2024 року №02-08/873 з вимогою про сплату безпідставно збережених коштів, проте дані вимоги залишились відповідачами без реагування.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відтак, із виникненням права власності на об'єкт нерухомості, власник такого об'єкта не звільняється від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідачі не оформили у передбаченому законом порядку право користування земельною ділянкою, на якій розташовано належний їм об'єкт нерухомості, та користувались земельною ділянкою за відсутності правових підстав, не сплачуючи Пустомитівській міській раді Львівського району Львівської області належних їй коштів.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (правова позиція в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17).
Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язання. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Обов'язком землекористувачів, згідно статті 96 Земельного кодексу України, серед іншого, є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.
Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Як визначено статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об'єктами права комунальної власності.
При цьому, враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м. Львова, як власник спірних земельних ділянок делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (стаття 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі статтями 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельної ділянки в оренду відповідачам.
Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Недоотримання коштів у розмірі орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.
Відтак, внаслідок неотримання коштів місцевим бюджетом за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати порушуються інтереси Пустомитівської територіальної громади Львівського району Львівської області.
Визначення позивачем суми безпідставно збережених коштів здійснювалося на основі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тому суд вважає, що такий розрахунок є вірним.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 37 900 грн. 46 коп. з врахуванням часток у праві спільної часткової власності, тобто по 1/2 суми з кожного, а саме 18 950 грн. 23 коп. з ОСОБА_1 та 18 950 грн. 23 коп. з ОСОБА_2 .
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 514 грн. 00 коп. з кожного.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, -
позов Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (81100, Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, вул. Грушевського, 46, ЄДРПОУ 04372187) з врахуванням часток у праві спільної часткової власності по 1/2 з кожного суми безпідставно збережених коштів у зв'язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 4623610100:01:010:0346 за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів у розмірі 37 900 грн. 46 коп. (тридцять сім тисяч дев'ятсот гривень) грн. 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (81100, Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, вул. Грушевського, 46, ЄДРПОУ 04372187) судові витрати у виді судового збору в сумі 1 514 грн. 00 коп. (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (81100, Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, вул. Грушевського, 46, ЄДРПОУ 04372187) судові витрати у виді судового збору в сумі 1 514 грн. 00 коп. (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.03.2025 року.
СуддяІ. І. Мельничук