Справа № 462/8518/24
23 квітня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Палюх Н.М.,
при секретарі: Мельник А.-В.П.
з участю позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Данчак Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав,
07 листопада 2024 року позивач звернулася в суд з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Свої вимоги мотивує тим, що 11.01.2016 між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.03.2020 рішенням Залізничного районного суду м. Львова шлюб між ними розірвано. 23.10.2019 Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 01.10.2019. Станом на 27.05.2024 заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів становить 175166,00 грн. Окрім цього, 02.08.2022 вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , якого ОСОБА_4 приймає за батька. Син повністю перебуває на її та вітчима утриманні. Відповідач не надає сину жодної фінансової чи будь-якої іншої допомоги. Місцезнаходження відповідача їй невідоме, жодних контактів з ним не підтримує. За наведеного, просить позов задовольнити.
Позивачка у судовому засідання позов підтримала, надала пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та доповнила, що відповідач з 2020 року не цікавиться життям сина, до нього не навідується, жодної участі у вихованні дитини не приймає та матеріальної допомоги не надає, повністю ухилившись від виконання своїх батьківських обов'язків. Просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомив. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Залізничноїрайонної адміністрації Львівської міської ради висновок підтримала, вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відповідає інтересам дитини, а тому просить позов задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що з батьком ОСОБА_3 не бачився уже давно, коштів чи подарунків від нього не отримував, чоловіка матері - ОСОБА_5 вважає своїм батьком,дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення
Як встановлено судом, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до 24 березня 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі /а.с.11-12/ і від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 15/.
Відповідно до довідки №48621 про неотримання аліментів /а.с.21/ та розрахунку заборгованості по аліментах №В6/22/48622 ВП НОМЕР_3 /а.с.19-20/ ОСОБА_2 не отримувала аліментів від ОСОБА_3 , в останнього наявна заборгованість по аліментах у розмірі 175166,00 грн.
Згідно із довідкою від 13.01.2025, виданою КНП «5 МКП м. Львова» АСМ №2 смт. Рудне, за період обслуговування у КНП «5 МКП м. Львова» АСМ №2 смт. Рудне, дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на профогляди та профщеплення приводила мати ОСОБА_2 . Дитину супроводжувала мати, батька жодного разу на прийомах з дитиною не було /а.с.67/.
Відповідно до листа №01 від 13.01.2025, виданого закладом дошкільної освіти №180 встановлено, що ОСОБА_4 відвідував садочок з вересня 2020 по травень 2022. Мама активно співпрацювала з вихователями групи. Була присутня на всіх батьківських зборах і ранках дитини. ОСОБА_6 у садочок приводила тільки мама і також його забирала. За весь період відвідування садочку ні вихователі, ні адміністрація жодного разу не бачили батька дитини /а.с.68/.
З характеристики учня 3-Г класу ліцею №74 імені Марійки Підгірянки - ОСОБА_4 вбачається, що питаннями виховання та навчання дитини опікується мати. Батько учня до класного керівника та вчителів не звертався, не телефонував, до ліцею не приходив /а.с.69/.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач сином ОСОБА_6 , який проживає з матір'ю, не цікавиться та не приймає участі у його вихованні, навчанні та розвитку, не проявляє до нього батьківської турботи, повністю ухилившись від виконання своїх обов'язків по вихованню і утриманню сина.
Відповідно до висновку №260001-вих-10332 від 24.01.2025 органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.44-46/, цей орган вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від утримання і виховання якого він ухиляється вже довгий час, є підставними і підлягають до задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки 1211,20 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,89, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 1211,20 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056084, знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 34.
Суддя: