Єдиний унікальний номер №943/1608/24
Провадження № 2/943/165/2025
07 квітня 2025 року м.Буськ, Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Шендрікової Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.
за участю представника позивача адвоката Скочиляс І.М.
за участю представника відповідача адвоката Васечко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Буську в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua цивільну справу за позовом представника позивачів адвоката Скочиляс І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Представник позивачів адвокат Скочиляс І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до Буського районного суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивачів покликається на те, що 01 листопада 2023 року близько 21:00 год. на автодорозі Красне-Золочів Золочівсько району Львівської області водій вантажного автомобіля «МAN TGM 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , рухаючись у напрямку м. Золочева Львівської області наїхав на велосипедиста ОСОБА_7 . Велосипедист ОСОБА_7 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень був госпіталізований в КНП Буська ЦРЛ, де від отриманих травм помер. За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 02 листопада 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141210000479 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. 29 травня 2024 року Постановою про закриття кримінального провадження старшим лейтенантом поліції слідчим ВРЗСТ СВ ЛРУП № І ГУ НП у Львівській області Ваньчік А.А. було закрите кримінальне провадження №12023141210000479 від 02.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв'язку з встановлення відсутності в діях водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій вантажного автомобіля «MAN TG 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перебував у трудових відносин 3 ФОП ОСОБА_5 , отож на підставі ст. 48 ЦПК України, вказану позовну заяву заявлено до суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 . Просить позов задоволити.
У відзиві представник відповідача адвокат Васечко Ю.А. просить суд позов задоволити частково та стягнути з відповідача в користь позивачів по 40 000 гривень кожній.
Представник позивача та позивач у вступному слові суду повідомили про обставини, які викладені в позовній заяві. Просять позов задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні дав пояснення аналогічно викладеним у відзиві. Просить позов задоволити частково
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши, подані докази сторонами у справі, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно вимог ст.5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Судом встановлено, що 01 листопада 2023 року близько 21:00 год. на автодорозі Красне-Золочів Золочівсько району Львівської області водій вантажного автомобіля «МAN TGM 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , рухаючись у напрямку м. Золочева Львівської області наїхав на велосипедиста ОСОБА_7 .
Велосипедист ОСОБА_7 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень був госпіталізований в КНП Буська ЦРЛ, де від отриманих травм помер.
За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 02 листопада 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141210000479 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
29 травня 2024 року Постановою про закриття кримінального провадження старшим лейтенантом поліції слідчим ВРЗСТ СВ ЛРУП № І ГУ НП у Львівській області Ваньчік А.А. було закрите кримінальне провадження №12023141210000479 від 02.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв'язку з встановлення відсутності в діях водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій вантажного автомобіля «MAN TG 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перебував у трудових відносин 3 ФОП ОСОБА_5 , отож на підставі ст. 48 ЦПК України, вказану позовну заяву заявлено до суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 .
Факт працевлаштування ОСОБА_6 у Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення підтверджується копією наказу № 1 від 06 липня 2022 року.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Андріївською сільською радою Буського району Львівської області 04 листопада 1991 року вбачається, що померлий ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю зазначено позивачку ОСОБА_1 батько ОСОБА_8 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Буського району Львівської області 12 жовтня 2021 року вбачається, що померлий ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю зазначено позивачку ОСОБА_2 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 03 червня 2021 року вбачається, що померлий ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю зазначено позивачку ОСОБА_2 .
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 06 листопада 2023 року Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця чи замовника, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року справа № 6-108цс13 та постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №357/12491/18).
Як встановлено в судовому засіданні водій ОСОБА_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди офіційно перебував у трудових відносинах з відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 .
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 6 постанови № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснив, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до положень статті 1191 ЦК України.
Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що фізична особа підприємець ОСОБА_5 , як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність за шкоду, в тому числі й моральну, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.
У п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст.1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події. (п.1 ч. ст. 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, на якого законом покладено обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили, не довів належними та допустимими доказами, що потерпілий ОСОБА_7 , передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком.
Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №182/235/14-к наголосив на тому, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої особи, завданої внаслідок ДТП, необхідно здійснити належну оцінку порушення потерпілим Правил дорожнього руху.
За змістом положень ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц роз'яснив, що зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено ПДР.
У постанові від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 Верховний Суд вказав на те, що питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Пленум Верховного Суду України у п.3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п.9 вказаної постанови Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Внаслідок втрати сина та батька позивачам було спричинено значні психологічні страждання та переживання, смерть ОСОБА_7 стала величезним шоком та непоправною втратою для позивачів. Вони назавжди позбавлені можливості відчувати його любов, підтримку та турботу. Вона втратили опору і підтримку.
Визначаючи розмір завданої позивачам моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер, у зв'язку з чим позивачі зазнали тяжких душевних страждань.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 моральної шкоди на користь позивачів.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з підстав пред'явлення позову, а також невідповідності дій потерпілого, що призвело до його загибелі і обов'язку відповідача відшкодувати моральну шкоду незалежно від наявності вини, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що підлягає стягненню з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок. на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
На думку суду, саме визначений судом розмір відшкодування відповідає ступеню та характеру моральних страждань позивачів.
В решті позовні вимоги залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,7, 223, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
позов представника позивачів адвоката Скочиляс І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено: 02.05.2025 р.
Суддя: Г. О. Шендрікова