ЄУН: 336/11025/24
Провадження №: 1-кп/336/721/2025
"05 травня » 2025 Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник: ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5
розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який отримав базову загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, який не має на утриманні дітей або інших осіб, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,-
встановив:
05.05.2025 року у судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.08.2024, в період часу з 15 годині 30 хвилин по 16 годину 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, знаходячись в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_3 , перебуваючи в одному ліжку з малолітнім потерпілим ОСОБА_6 , 2011 р.н., з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на задоволення статевої потреби, посягаючи на статеву недоторканість малолітнього потерпілого, користуючись його безпорадним станом, який виражається у тому, що останній не міг розуміти вчинюваних з ним дій і чинити опір, тримаючи свій статевий член руками ввів його в ротову порожнину малолітнього ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_5 вчинив всі протиправні дії відносно малолітнього ОСОБА_6 , які вбачав за необхідне для задоволення статевої потреби.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 152 КК України, а саме у вчинення дій сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років не залежно від її добровільної згоди.
Необхідність продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, законного представника потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків також підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - злочин, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_5 стійкими соціальними зв'язками не володіє, дружини та дітей не має, постійний прибуток відсутній. Перелічені доводи дають підстави вважати, що знаходячись на свободі, під час судового розгляду ОСОБА_5 , може почати переховуватись від суду, що обґрунтовує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, зокрема, вчиняти тиск на потерпілого та законного представника потерпілого, що в подальшому вплине на швидке, повне та неупереджене проведення судового розгляду та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме: встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, що являється ризиком, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, таким чином постійного джерела прибутку не має, у останнього відсутні стійкі соціальні зв'язки, що дає достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі, обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення (злочини), що являється ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор у клопотанні вказує, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, наведеним вище.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повністю підтримала клопотання, просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення обвинуваченого, суд наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом. Згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
При продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст.177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Санкцією ч.4 ст.152 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, що відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. У разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від суду та впливати на потерпілого з яким добре знайомий. Окрім того, враховуючи , що останній ніде не працює, не має постійного доходу, у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України
Також, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім обставин, зазначених у ст.177 цього Кодексу, серед іншого, враховує ряд встановлених під час судового засідання особистих характеристик, вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Ухвалою суду від 24.03.2025 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22.05.2025 року включно.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування домашнього арешту, як і інших, більш м'яких, запобіжних заходів за наведених умов не є доцільним.
Крім того, за змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали залишає ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 183, 314-316 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 03.07.2025 року включно.
Строк дії ухвали до 03.07.2025 року включно.
Визначити одночасно ОСОБА_5 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000,00 гривень (сімсот п'ятдесят сім тисяч гривень 00 копійок), яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172 (при призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу (застава чи вартість частки майна тощо); ПІБ особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд у якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- прибувати на виклик суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1