1Справа № 335/2721/25 3/335/934/2025
24 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 № 272624, що надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 272624, 14.03.2025 о 22:05 год. м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного спяніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Про повторність попереджений, від керування відсторонений.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його представник - адвокат Стариченко М.П. подав клопотання про закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що працівники поліції зупинили транспортний засіб без правових підстав, ними порушено порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, оскільки ознаки сп'яніння не встановлені, а огляд на місці не проводився. Також зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 272624 від 15.03.2025 складено із порушенням ст. 256 КУпАП, та у працівників поліції відсутні повноваження проводити огляд військовослужбовця на стан сп'яніння. Посилаючись на викладене, просив клопотання задовольнити.
Суд, вивчивши матеріали справи, подане клопотання, вислухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стариченка М.П., приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, при розгляді даної справи суд, вирішуючи питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення було складено саме щодо порушення ОСОБА_2 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.ст. 245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст. 129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судом встановлено, що 14.03.2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 272624 відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР України, зокрема за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України суду надано:
- протокол про адміністративне правопорушення від 14.03.2025 року серії ЕПР1 № 272624;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, у зв'язку з виявленням ознак сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці
- довідка згідно бази підсистеми «Адмінпрактика», а саме: інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України, згідно до якої ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, посвідчення водія отримував;
- рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП Шахно А.;
- відеозапис події, що сталася 14.03.2025 року.
Згідно з відеозапису з технічного засобу фіксації БК 471425, 474966, оглянутого судом в судовому засіданні, зафіксовано, що працівники УПП в Запорізькій області зупинили транспортний засіб, керований водієм, посилаючись на те, що під час перестроювання останній нібито не увімкнув покажчик повороту. Проте така підстава для зупинки не підтверджується жодними об'єктивними доказами.
Зокрема, у відеозаписі з БК 471425, 474966 відсутні чіткі та однозначні ознаки правопорушення, на яке посилаються поліцейські. Відеозапис не дозволяє достовірно встановити факт перестроювання без увімкнення покажчика повороту. При цьому, якість відео, кут огляду, а також технічні особливості фіксації не дають можливості впевнено зробити висновок про наявність чи відсутність порушення. До тогож, матеріали справи не містять даних про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення зазначених ПДР України.
Таким чином, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів порушення, зупинка транспортного засобу була здійснена безпідставно.
Вичерпний перелік підстав для зупинки водія транспортного засобу міститься у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затверджений постановою КМУ від 29.12.2021.
Такими підставами, зокрема, є: порушення водієм Правил дорожнього руху, перебування транспортного засобу в розшуку; проїзд транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду та ін.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Водночас відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є зміцнення законності.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 № 686/11314/17 вказано, що у випадку незаконної зупинки транспортного засобу працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред'явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки.
Тобто якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи чи, наприклад вимагати пройти огляд на стан сп'яніння.
Відповідно доктрини «Плодів отруєного дерева» яку використовує ЄСПЛ, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа «Гефген проти Німеччини»).
Тобто незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи.
За таких обставин, в силу доктрини «Плодів отруєного дерева» та з огляду на те, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських (ст. ст. 1, 7 КУпАП та ст. 8 Закону України «Про національну поліцію»), незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законними подальші вимоги поліцейських до такого водія щодо необхідності пройти огляд на стан сп'яніння, а тому, водія неможна притягнути до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Аналогічно не може вважатись законним огляд водія на стан сп'яніння у випадку незаконної зупинки.
Крім того, у відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зафіксовано розмову між працівниками патрульної поліції, яка відбувається на 02 хв. 18 с. Один із поліцейських дослівно вимовляє фразу: «ну что будем предлагать ему дуться». Ця репліка пролунала до того, як поліцейські безпосередньо зупинили водія та почали з ним спілкування. Таким чином, на момент її проголошення працівники поліції фізично не могли бачити водія, не чули від нього мови, не спостерігали за його поведінкою, координацією рухів чи іншими можливими ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
З огляду на зазначене, можна зробити обґрунтований висновок про упередженість та неправомірність дій працівників поліції, оскільки рішення щодо пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння було прийняте заздалегідь, ще до початку фактичного спілкування з водієм та без жодної об'єктивної підстави.
Закон України «Про Національну поліцію», КУпАП, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а також відповідні відомчі інструкції вимагають, щоб огляд на стан сп'яніння пропонувався виключно за наявності чітко зафіксованих, об'єктивних зовнішніх ознак, що можуть свідчити про відповідний стан особи. У цій ситуації такі ознаки навіть не могли бути оцінені на момент прийняття рішення щодо «дутися», що свідчить про відсутність належної правової підстави для такої дії.
Такий підхід з боку працівників поліції є свідченням порушення презумпції не винуватості особи, а також основних прав особи, передбачених Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, є всі підстави вважати, що дії працівників поліції були необ'єктивними, неправомірними та упередженими, що ставить під сумнів законність усіх подальших процесуальних дій, вчинених ними щодо водія.
Відповідно до п. 1 Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У відеозаписі події, фіксуються порушення вимог Інструкції, а саме:
На 05 хв. 38 с. працівник поліції звертається до ОСОБА_1 із запитанням: « ОСОБА_3 , нічого не вживали?», на що отримує чітку відповідь - «не вживав».
На 05 хв. 50 с. поліцейський заявляє: «Зараз підвезуть відповідний алкотестер, я пропоную вам пройти відповідну процедуру», тобто ще до встановлення будь-яких ознак сп'яніння працівник поліції фактично ініціює проведення огляду, що суперечить вимогам законодавства, згідно з якими спочатку мають бути встановлені чіткі ознаки (запах алкоголю, порушення координації, мови тощо).
На 06 хв. 12 с. поліцейський, звертаючись до колеги, запитує: «201 привезет?», - на що отримує відповідь: «да», що свідчить, про те що алкотестер на місці відсутній, однак ОСОБА_1 вже запропоновано пройти огляд, не маючи ані спеціального технічного засобу, ані законної підстави для направлення до медичного закладу. В свою чергу ОСОБА_1 не відмовляється від проходження такого огляду.
На 08 хв. 12 с. поліцейський пропонує ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, проте станом на цей момент ознаки сп'яніння ще не встановлені, а огляд на місці не проводився.
На 08 хв. 35 с. поліцейські починають перевірку наявності ознак сп'яніння, через три хвилини після пропозиції проїхати до медичного закладу, і після кількох тверджень про нібито «необхідність проходити процедуру».
На 08 хв. 40 с. військовослужбовець ОСОБА_1 звертає увагу, що поліцейські штучно затягують час, чим створюють для нього додаткові труднощі, адже, за його словами, вранці він має вирушати на бойову позицію.
На 09 хв. 05 с. ОСОБА_1 нагадує поліцейським: «Так ви казали приїде…» (показує жестами дію дихання в драгер), на що отримує відповідь: «Ну він зайнятий зараз», що підтверджує відсутність технічного засобу на місці, хоча сам огляд було ініційовано ще майже 5 хвилини тому.
Зазначені обставини в сукупності свідчать про порушення процедурної послідовності дій працівниками поліції; відсутність об'єктивних підстав для ініціювання огляду на стан сп'яніння до встановлення будь-яких ознак; намір направити водія до медичного закладу без достатніх підстав, всупереч чинному порядку; затягування процедури, що створює тиск на особу, зокрема на військовослужбовця, який перебуває в умовах особливого режиму служби.
Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляд водія на стан сп'яніння здійснюється у двох можливих формах:
- огляд на стан алкогольного сп'яніння - на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, сертифікованого та допущеного до використання в Україні;
- огляд на стан наркотичного сп'яніння - виключно в закладі охорони здоров'я, оскільки його визначення потребує лабораторного дослідження біологічних зразків (аналіз крові, сечі).
Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а також медичними стандартами та науковими дослідженнями, основні зовнішні прояви алкогольного та наркотичного сп'яніння значною мірою схожі між собою. В обох випадках у водія можуть спостерігатися: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ці ознаки не є специфічними тільки для наркотичного сп'яніння, тому в разі їх наявності поліцейські були зобов'язані спочатку перевірити ОСОБА_1 на алкогольне сп'яніння на місці події.
Крім того, в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 визначено, що «ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота)».
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд на стан сп'яніння має проводитися на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів. Лише у разі відмови водія від проходження такого огляду або незгоди з отриманими результатами, процедура може бути перенесена до закладу охорони здоров'я, визначеного відповідними органами.
Поліцейськими порушено процедуру, не здійснено перевірку на алкоголь, оскільки ст. 266 КУпАП чітко передбачає можливість оперативної перевірки на алкоголь за допомогою сертифікованого алкотестера, а поліцейські повинні мати такий пристрій при собі, вони були зобов'язані спочатку провести цей тест на місці.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів повинен проводитися поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів відеозапису. У разі, якщо застосування таких засобів неможливе, огляд має здійснюватися в присутності двох свідків.
Поліцейськими порушено передбачену законом процедуру огляду водія на стан сп'яніння, не проведено первинної перевірки на алкоголь на місці зупинки. Відповідно до статті 266 КУпАП, огляд на стан алкогольного сп'яніння має проводитися на місці зупинки із застосуванням сертифікованого технічного засобу (алкотестера), який обов'язково повинен бути у розпорядженні екіпажу патрульної поліції. Застосування такого приладу є стандартною процедурою, що забезпечує оперативність та об'єктивність перевірки, а також гарантує дотримання прав водія.
Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці, працівниками поліції не проголошено ознак сп'яніння перед пропозицією пройти тест. Проте, запропонували водію про необхідність проїхати до медичного закладу, посилаючись на відсутність вільного технічного засобу, що є неприпустимим.
Крім того, частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, дії працівників поліції є не лише процедурно неправильними, але й такими, що порушують права особи та суперечать суті публічної служби.
Крім того, під час перегляду відеозапису, долученого до матеріалів справи, візуально не встановлюється жодних ознак, які могли б свідчити про перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння. Зокрема, у його поведінці відсутні характерні прояви такого стану, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість або сірість обличчя, нестандартна або неадекватна поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації чи надмірна збудженість. Навпаки, ОСОБА_1 поводиться спокійно, виважено, адекватно реагує на звернення працівників поліції, чітко формулює свої думки та висловлює готовність пройти огляд у передбаченому законом порядку, що підтверджує безпідставність підозр з боку працівників поліції.
Разом з цим, слід зазначити, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 статті 24 цього Закону початком проходження військової служби вважається: (1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; (2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; (3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; (4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; (5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; (6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством (ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII).
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 цього Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); (4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; (5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до п. 2 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Так, Законом України від 13.12.2022 року № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», КУпАП доповнено спеціальною нормою - статтею 266-1 «Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Тобто, направлення/огляд зазначених осіб на стан наркотичного сп'яніння має відбуватися лише у відповідності до цих положень Кодексу.
Відповідно до ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На виконання вимог частини 7 ст. 266-1 КУпАП постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32 затверджено Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (далі - Порядок № 32).
Так, відповідно до п. 3 Порядку № 32 огляду підлягають військовослужбовці / військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Огляд військовослужбовців / військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до п. 6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, «При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У цих випадках поліцейські передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності».
В даному випадку при складанні протоколу інспектор поліції не дотримався вимог ст.ст. 254, 255 КУпАП, а саме: поліцейський не є уповноваженою особою, яка має право складати протокол про адміністративне правопорушення відносно військовослужбовця, оскільки ОСОБА_1 повідомив, що він є військовослужбовцем та надав відповідні документи, що зазначено в рапорті та зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери співробітника поліції.
До того, як слідує з відеозапису ОСОБА_1 був зупинений на службовому автомобілі, та перевозив військовослужбовців. Та повідомив працівників поліції, що не може залишити авто з військо службовцями в силу покладених на нього обов'язків.
Згідно до довідки форми № 5 від 06.02.2025, яка надана стороною захисту, ОСОБА_1 з 29.11.2024 року проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира частини № 371 від 29.11.2024 року, та на теперішній час продовжує виконання військового обов'язку та залучений до виконання бойових і спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави.
За висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17 (К/9901/3839/17).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що протокол серії ЕПР1 № 272624 від 15.03.2025 року складений працівником поліції, відповідно до якого військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки складений неуповноваженою особою. Також, в даному випадку направлення ОСОБА_1 , на огляд до медичного закладу з метою з'ясування стану сп'яніння було проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, а отже таке направлення вважається недійсним.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною правовою позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється посадовою особою в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у відповідному протоколі, а також виходячи з матеріалів наданих для розгляду, які були попередньо зібрані та належним чином процесуально закріплені уповноваженою на те посадовою особою, суд позбавлений можливості самостійно усунути недоліки, що виникли у зв'язку з відсутністю відповідних матеріалів адміністративної справи, оскільки до повноважень суду не входить збирання доказів, їх вилучення або долучення іншим чином з інших матеріалів справ про адміністративні правопорушення, при цьому перекладання на себе повноважень посадової особи уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення, в противному випадку, призведе до порушення судом принципу рівності сторін процесу.
У справі «Карелін проти Росії» є недопустимим з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, уточнення у судовому засіданні фабули правопорушення, усунення розбіжностей та неточностей, що мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такі дії є порушенням ч. 1 ст. 6 «Про захист прав людини і основоположних свобод», тобто порушено принцип рівності сторін і змагальності судового процесу. За таких умов, особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд, з урахуванням того, що всі сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь та винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях, вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.В.Геєць