01 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/960/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Мельник О.М. (особисто), Кокарева Є.О., Ткачук В.П.
Відповідача : Приведьон В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025,
(головуючий - Петухов М.Г., судді Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.),
рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2024
(суддя - Машевська О.П.)
та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025
(головуючий - Петухов М.Г., судді Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.),
у справі №906/960/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання незаконним та скасування рішення комісії,
1. Зважаючи на те, що Фізичною особою-підприємцем Мельником О.М. подано касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2024, а також Фізичною особою-підприємцем Мельником О.М. подано касаційну скаргу на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у цій же справі, касаційний суд вважає за доцільне розглядати касаційні скарги у одному касаційному провадженні.
Короткий зміст позовних вимог
2. Фізична особа-підприємець Мельник Олексій Миколайович (далі - СПД ФО Мельник О.М., позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго", відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення комісії.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками відповідача складено Акт про порушення ПРРЕЕ №04111-24 підп. 2 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ (далі - акт), пошкодження цілісності захисного пристрою дооблікових кіл (трансформаторів струму напруги), а саме розірваний (перерізаний) пломбувальний трос, на якому встановлено пломбу С51490984, що надає доступ до струмоведучих частин. В Акті про порушення ПРРЕЕ зазначено, що до акту додаються фото та відеофіксація.
Позивач, вважає, що відсутність доказів пошкодження позивачем пломбувального тросу та втручання у роботу вузла обліку, неправильне застосування формули нарахування вартості необлікованої електричної енергії, підтверджують незаконність та наявність підстав для скасування рішення комісії про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, оформлене протоколом №1 від 01.08.2024 засідання комісії по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ від 25.06.2024 №04111-24.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.12.2024 у справі № 906/960/24 в позові відмовлено.
5. Рішення мотивовано тим, що акт про порушення ПРРЕЕ складено з дотриманням положень ПРРЕЕ, позивач не повідомив відповідача про пошкодження пломбувального матеріалу, відповідач при визначенні обсягу споживання позивачем електричної енергії за формулою застосував договірний розмір потужності, позивачем не доведено суду наявності підстав для визнання незаконним та скасування акту.
6. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 рішення від 12.12.2024 залишено без змін.
7. Додатковою постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 7 500,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. У стягненні 7 500,00 грн витрат на правничу допомогу відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами. У касаційній скарзі на судові рішення прийняті по суті спору, скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
9. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди відмовляючи у позові не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 927/307/21, від 21.12.2021 у справі № 917/393/21 щодо застосування способу визначення потужності.
10. Скаржник, зазначає, що відсутній правовий висновок щодо складання акту про порушення ПРРЕЕ без здійснення контрольного огляду або технічної перевірки.
11. Також, скаржник посилаючись на положення ст.ст. 236, 238 ГПК України, зазначає, що судові рішення є необґрунтованими.
12. У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду скаржник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21, від 09.07.2020 у справі № 826/15943/17, від 16.11.2022 у справі № 906/513/18 та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Скасувати додаткову постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Відповідач подав Суду відзиви на касаційні скарги, в яких, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційних скарг, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того у відзиві на касаційну скаргу, подану на рішення судів по суті спору, позивачем заявлено орієнтований розрахунок витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2018 між АТ "Житомиробленерго" (Оператор системи) та ФОП Мельником О.М. (Споживач) був укладений Договір №17-277 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії шляхом приєднання до його умов згідно із заявою-приєднання (далі - Договір №17-277).
15. У пункті 1.1 Договору №17-277 визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком №1 до цього договору.
16. Згідно пункту 1.2 Договору №17-277, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
17. Відповідно до пункту 3.1 Договору №17-277, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311 (далі Кодекс комерційного обліку), та з урахуванням вимог договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год).
18. Згідно з абзацом 2 пунктом 3.6 Договору №17-277, Оператор системи розподілу не рідше одного разу на шість місяців здійснює контрольне зняття показів лічильника електричної енергії та формує обсяг розподіленої та спожитої електричної енергії по Відповідачу за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника електричної енергії, з урахуванням його фактичних показань.
19. Ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об'єкт (об'єкти) Споживача зазначені у Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача (п. 5.1. Договір №17-277).
20. Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (п.5.3. Договору №17-277).
21. Пунктом 6.2 Договору №17-277, Споживач зобов'язується, зокрема: виконувати умови цього договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів; невідкладно повідомляти оператора системи про недоліки в роботі вузла вимірювання; узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
22. Згідно пункту 8.9 Договору №17-277 визначено, що у разі виявлення однією із сторін порушень умов Договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін у двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу Сторону про необхідність складання акта. Сторона, яка здійснила таке порушення, не може без поважних причин відмовитись від складення та підписання відповідного акта. У разі відмови Сторони, що здійснила порушення, від підписання акта, в акті робиться запис про відмову. Якщо акт на місці складення підписали не менше трьох уповноважених представників сторони, що складала акт, такий акт вважається дійсним.
23. Між тим пунктом 11.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
24. В матеріалах справи наявні додатки до Договору №17-277 в редакції 12.02.2007, однак, з огляду на зміст заяви-приєднання від 10.12.2018, вбачається, що ФОП Мельник О.М. приєднався з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу на умовах Договору про постачання електричної енергії з додатками № № 1, 3.1, 6, 8, 11, 15 та однолінійними схемами.
25. Відтак, додатки до Договору №17-277 в редакції 12.02.2007, однак вони продовжують діяти в редакції Договору №17-277 від 10.12.2018.
26. 13.06.2019 АТ "Житомиробленерго" видано завдання №791 на виконання робіт з електролічильниками та трансформаторами струму споживача ФОП Мельника О.М., у точці обліку КТП- 759 за адресою: смт. Корнин, вул. Дачна, на пломбування лічильника та планову технічну перевірку схеми обліку в місці установки приладів обліку в РУ-0,4кВ, електролічильний тип НІК 2303 АРК 1, заводський номер 0105675.
27. 13.06.2019 Актом №151399 пломбування та технічної перевірки засобів обліку електричної енергії ФОП Мельника О.М. визначено, зокрема, назва точки обліку - пилорама, адреса точки обліку Корнин, вул. Соснова, місце встановлення засобів обліку в РУ 0,4, точка приєднання до мереж ПЛ-10 Гранітна КТП - 759, дозволена потужність точки обліку 120 кВт. Основні паспортні дані вказано: електролічильний тип НІК 2303 АРК 1, заводський номер 0105675. Основні дані вимірювальних трансформаторів струму (ТС) вказано: пломби ЕК на затискачах кіл струму с51490984, пломби ЕК у випадку, якщо опломбовано комірку, дверцята ЩО, КДЕ або інше с 51490984. У Акті визначено однолінійну схему та межу розподілу електромереж, а також місця встановлення індикаторів магнітного поля та вказано про те, що на відповідальне зберігання цілісні та неушкоджені розрахункові засоби обліку та пломби (індикатори), що перелічені вище в кількості __ шт, прийняв споживач (уповноважена особа) Мельник О.М. (підпис).
28. 31.05.2024 АТ "Житомиробленерго" було здійснено контрольний огляд електроустановки ФОП Мельника О.М., оформлений Актом контрольного огляду, за адресою Корнин, у якому вказано ЗВТ: тип НІК 2303, номер 0105675, показники 10267; встановлені пломби: держповірка лічильника IV/11, клемна кришка лічильника 51490985, дверцята РЩ, (захисної панелі), індикатори магнітного поля впливу М12208883.
29. У Акті контрольного огляду від 31.05.2024 вказано про те, що під час здійснення контрольного огляду вузлів обліку та ЗКО виконано комплекс робіт (без використання спеціальних технічних засобів) щодо візуального обстеження цілісності засобів комерційного обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та пломбувального матеріалу та наявності відбитків їх тавр, проведені візуальна перевірка стану індикаторів магнітного та/або електричного полів, встановлених на/у ЗКО, виявлення самовільних підключень, а також зняття показів засобів комерційного обліку та перевірка часу годинників інтервальних засобів комерційного обліку, дані ЗВТ зазначені в таблиці вище. Контрольний огляд виконав інспектор Длук О.П. та інженер Чернова І.П.
30. В подальшому, 25.06.2024 інспектором ІТА Попільнянського РЕМ Дубравським В.В. посв. №505, начальник ВЗМФВ Невмержицьким М.М. посв. №16713, інспектором ВЗМФВ Ковальчуком С.В. посв. №040995, водієм СТ. Демидюком В.О. посв. №329 за участю споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача): ФОП Мельник Олексій Миколайович (паспорт громадянина України НОМЕР_1 видано 08.12.1998), складено Акт про порушення ПРРЕЕ №04111-24.
31. У Акті про порушення визначено характеристика об'єкта: пилорама ЕІС код 62Z8332257924872. Перевіркою встановлено, що в с-ще Корнин, вул. Соснова, 10, виявлено порушення п.п. 2 п. 8.4.2. ПРРЕЕ, пошкодження цілісності захисного пристрою дооблікових кіл (трансформаторів струму/напруги), а саме розірвання (перерізано) пломбувальний трос на якому встановлена пломба с51490984, що надає доступ до струмоведучих частин.
32. В Акті про порушення для визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення обліку, взято відомості про засоби вимірювання електричної енергії споживача на дату складання акта про порушення: заводський номер 0105675; тип НІК2303 АРІСІ; покази: 10283А, 12570Р, 4Г; трансформатори струму Т-0,66; трансформатори напруги -; дата повірки 11/IV; номінальний струм,А - 5(10); місце встановлення - РУ - 0,4 кВ КТП; позначення на схемі місця встановлення - WhT.А.
33. Також, в Акті про порушення визначено заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення порушення: не порушувати ПРРЕЕ та вказано, що комісія оператора системи з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 01.08.2024 о 9:00 год. за адресою: с-ще Попільня, вул. Вишнева, 141. Крім того, в Акті про порушення вказані інші відомості, передбачені ПРРЕЕ.
34. Вказаний Акт про порушення підписали представники оператора системи: ОСОБА_1 , М.М. Невмержицький, С.В. Ковальчук, В.О. Демидюк.
35. В графі " З актом про порушення ознайомлений споживач (представник споживача або інша особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача: міститься підпис та ініціали, прізвище О.М. Мельник).
У графі "зауваження до складеного акту" значиться - "Мені показали що трос розірваний та приховано".
До акта про порушення додається: 1. фото та відео фіксація.
Примірник акта про порушення отримав: (підпис) Мельник О.М.
36. Пізніше, 01.08.2024 на засіданні комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, оформленого Протоколом №1 комісія у складі Попільнянського РЕМ у присутності споживача ФОП Мельника О.М. розглянула Акт про порушення від 25.06.2024, яким зафіксовано порушення п.п. 2. п. 8.4.2. ПРРЕЕ пошкодження цілісності захисного пристрою дооблікових кіл (трансформаторів струму/напруги), а саме: розірваний (перерізаний) пломбувальний трос, на якому встановлено пломбу с51490984, що надає доступ до струмоведучих частин.
37. На засіданні комісії з розгляду актів про порушення слухали пояснення (зауваження) споживача та зазначили, що зауваження додаються на окремому аркуші. Розглянуто інші документи, а саме: акт №151399 пломбування та технічної перевірки засобів обліку електричної енергії від 13.06.2019, фотофіксація порушення.
38. За наслідками розгляду акту про порушення ПРРЕЕ прийнято рішення, що Акт про порушення від 25.06.2024 складено з дотриманням вимог ПРРЕЕ та визнано правомірним, а споживача причетним до порушення.
39. Комісією вирішено нарахування проводити згідно п. 8.4.10 ПРРЕЕ. Величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу визначається як добуток сумарної максимальних потужностей наявних у споживача на момент складання акту, в даному випадку дозволена потужність - 120 кВт згідно договору №17-277 від 10.12.2018 на тривалість роботи обладнання згідно додатку 15 до договору 17-277 на коефіцієнт використання струмоприймачів - приймається рівним - 0,6. Сума нараховується з урахуванням обсягу електричної енергії за даний період: червень - 640 кВтгод. За період: з останнього контрольного огляду 31.05.2024 по день усунення 25.06.2024, відповідно до графіку роботи підприємства 16 днів. Розрахунок обсягу та вартості не облікованої електроенергії та розрахункові документи для оплати додаються.
40. У поясненні до протоколу засідання комісії 01.08.2024 позивач вказав про те, що представниками Житомиробленерго не здійснювалось фото та відеофіксація в присутності споживача, трансформатор відкрито представниками Житомиробленерго за відсутності споживача або особи, яка допустила. Після відкриття трансформатора представники Житомиробленерго 15 хв вчиняли дії по втручанню у прилади трансформатора за відсутності споживача та відео і фотофіксації. Позивач вказав на незгоду з викладеним у акті порушеннями та зазначив про нездійснення ним порушень.
41. У розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по акту відповідачем взято вихідні дані: початкова дата 31.05.2024 (дата останнього контрольного огляду), кінцева дата 25.06.2024 (дата складання акту про порушення ПРРЕЕ), кількість робочих днів - 16, потужність 120 кВт, К викор - 0,6, tдоб 24, 12, Wдоб 1612, 80, 1497,60, 115,20. За період з 01.06.2024 по 25.06.2024: кількість днів 16, обсяг споживання електричної енергії 25805, обсяг електричної енергії, спожитий споживачем 640, тариф 10,06663, сума нарахування з ПДВ 303 992 грн 09 коп.
42. Також, 01.08.2024 АТ "Житомиробленерго" виставило до оплати рахунок на відшкодування завданих збитків (за необліковану електроенергію) №3723 від 01.08.2024 та претензію за №610/25901 про відшкодування завданих збитків та яку позивач отримав нарочно, про свідчить підпис ініціали та прізвище на вказаній претензії.
Позиція Верховного Суду
43. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, та заперечення, викладенні у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
44. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
45. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
46. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
47. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
48. В силу ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
49. Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
50. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
51. Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
52. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
53. Правовідносини, що виникають при купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії", а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ).
54. Як визначено преамбулою Закону України "Про ринок електричної енергії", його норми визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулюють відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
55. Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
56. Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
57. Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несанкціоноване втручання в роботу об'єктів електроенергетики тощо (ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії").
58. Споживачем, згідно з п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
59. Згідно із пунктом 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідночин) учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
60. Відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ учасниками роздрібного ринку електричної енергії (учасники роздрібного ринку) є електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
61. За змістом пункту 1.2.1. ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
62. Відповідно до пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ споживач зобов'язаний, серед іншого:
- здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору;
- дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;
- забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України;
- забезпечувані збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщені) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування;
- невідкладно повідомляти оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про недоліки в роботі засобу вимірювання;
- своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень;
- не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
63. Відповідно до п. 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності), та у разі виявлення порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу:
меж балансової належності;
перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення;
номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення;
фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
Особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, має пред'явити представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу. Відповідні дані, що посвідчують особу, зазначаються в акті про порушення (крім випадку складення акта у присутності споживача). У разі відмови особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, пред'являти представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу, відповідна відмова особи має фіксуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про порушення.
Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення та пред'являти документ, що посвідчує його особу, про що зазначається в акті про порушення.
В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. Якщо графи та рядки акта про порушення не стосуються виявленого порушення, у них проставляються прочерки.
В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення або залишення ним місця порушення в акті про порушення робиться відповідний запис. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов'язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.
Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.
64. У постановах Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №910/5998/20 та від 21.06.2022 у справі № 912/1133/21 викладено висновок Верховного Суду про те, що "сам по собі дефект акта про порушення не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено у сукупності інших доказів. Суд зазначає, що ні ПРРЕЕ, ні інші норми чинного законодавства України не визначають вказані скаржником дефекти змісту акта про порушення як такі, що мають наслідком його недійсність".
65. Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №912/1133/21 зроблено висновок, що законодавцем визначено дві окремі та незалежні одна від одної умови дійсності акта про порушення у разі відмови, зокрема, іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки підписати такий акт, а саме: 1) якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи; 2) якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою. При цьому виконання двох умов одночасно не вимагається. Виконання відповідачем будь-якої з цих умов вважається дотриманням положень абзацу 9 пункту 8.2.5 ПРРЕЕ та свідчить про дійсність відповідного акта.
66. Відповідно до п. 2.3.4. глави 2.3. розділу ІІ ПРРЕЕ відповідальність за збереження і цілісність засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Відповідальним за експлуатацію та технічний стан засобів (вузлів) вимірювальної техніки є їх власник.
67. Згідно абз. 2 п. 8.4.1. ПРРЕЕ, у разі своєчасного (до виявлення порушення представниками оператора системи) письмового повідомлення споживачем оператора системи про виявлені ним пошкодження засобів вимірювальної техніки, пошкодження або зрив пломб та/або пристроїв (шафи обліку, захисної панелі тощо), на яких встановлені такі пломби та які закривають доступ до струмоведучих частин схеми (вузла) обліку (за умови відсутності явних ознак втручання в роботу засобів вимірювальної техніки) чи пошкодження індикатора (за умови наявності активного елемента індикатора) або спрацювання індикатора (за умови відсутності підтвердження заводом виробником індикатора факту його спрацювання внаслідок дії магнітного поля) положення цієї глави не застосовуються.
68. Кваліфікуючими умовами для застосування абзацу 2 пункту 8.4.1. ПРРЕЕ є одночасна наявність таких умов: 1) виявлення споживачем таких порушень: пошкодження засобів вимірювальної техніки, пошкодження або зрив пломб, пошкодження або спрацювання індикатора; 2) своєчасне (до виявлення порушення представниками оператора системи) письмове повідомлення споживачем оператора системи про виявлені ним зазначені порушення; 3) письмова форма такого повідомлення; 4) відсутність явних ознак втручання в роботу засобів вимірювальної техніки у разі виявлення пошкодження ЗВТ та / або пломб.
69. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, судами встановлено, що:
- 25.06.2024 уповноваженими представниками відповідача, під час проведення перевірки на об'єкті споживача ФОП Мельник О.М. пилорама ЕІС код 62Z8332257924872 у с-щі Корнин, вул. Соснова, 10 було виявлено порушення п.п. 2 п. 8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: пошкодження цілісності захисного пристрою дооблікових кіл (трансформаторів струму/напруги), а саме розірвання (перерізано) пломбувальний трос на якому встановлена пломба с51490984, що надає доступ до струмоведучих частин;
- за фактом виявленого порушення, відповідно до п. 8.2.5. ПРРЕЕ, уповноваженими представниками відповідача за участю споживача ФОП Мельника О.М. (власника) складено Акт про порушення ПРРЕЕ №04111-24, підписаний представниками відповідача та позивачем;
- представники відповідача виконали всі вимоги ПРРЕЕ щодо виявлення та зазначення в Акті порушення ПРРЕЕ №04111-24 від 25.06.2024, виявленого порушення;
- позивач визнав факт того, що нещодавно зняв замок на трансформаторній підстанції, і відсутні будь-які зауваження, як особи, яка допустила уповноважених представників відповідача, так і від позивача з приводу можливого пошкодження замка чи в інший незаконний спосіб відчинено трансформаторну підстанцію;
- при виявленому факті пошкодження пломбувального матеріалу (дріт, кордова нитка тощо), на якому встановлені пломби, що були розміщені на пристроях (шафи обліку, захисної панелі тощо), що закривають доступ до струмоведучих частин схеми (вузла) обліку, обов'язковою умовою для нарахування споживачу вартості необлікованої електричної енергії на підставі підп.2 п.8.4.2 VIII ПРРЕЕ є встановлення наявності доступу до струмоведучих частин схеми (вузла) обліку, про що також зазначається в акті про порушення;
- відсутні підстави для застосування абз. 2 пункту 8.4.1. ПРРЕЕ, оскільки позивач не повідомив відповідача про пошкодження пломбувального матеріалу;
- відповідач при визначенні обсягу споживання позивачем електричної енергії за формулою застосував договірний розмір потужності, на підставі п. 8.4.10. ПРРЕЕ;
70. Таким чином проаналізувавши всі обставини справи та докази подані сторонами на їх підтвердження, суди не встановили обставин, що свідчили б про невідповідність складеного відповідачем Акту про порушення позивачем ПРРЕЕ, а тому суди відмовили у позові.
71. З урахуванням вищезазначеного суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
72. Як вбачається із змісту касаційної скарги, скаржник, посилається на те, що судами не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 927/307/21, від 21.12.2021 у справі № 917/393/21.
73. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
74. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
75. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
76. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
77. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
78. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.
79. У справі № 927/307/21 предметом спору за первісним позовом є вимоги про стягнення заборгованості за безоблікове споживання електричної енергії, за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення комісії про порушення ПРРЕЕ з донарахування вартості безобліково спожитої електроенергії. Рішеннями судів у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, суди зазначили, що акти про порушення складено (одержано) з порушенням закону, тому є підстави для застосування до цих доказів приписів частини 2 статті 77 ГПК України. Так, в актах про порушення наведено інформацію про їх підписання у тому числі двома свідками, якими засвідчено відмову споживача підписувати акти про порушення, проте АТ «Чернігівобленерго» належними і допустимими доказами не було доведено тих обставин, що ці свідки є незаінтересованими особами. Отже, у справі № 927/307/21 Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходив із того, що суди дотрималися норм процесуального права та надали правову оцінку доказам, зокрема актам про порушення, наданими сторонами спору.
80. У справі № 917/393/21 предметом позову є вимоги про визнання недійсним протоколу комісії про донарахування вартості необлікованої електроенергії. Так, за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення ПРРЕЕ, а саме, встановлено використання пристрою випромінювання електромагнітних полів, внаслідок чого спожита електроенергія не враховувалася. Судовими рішеннями у задоволенні позову відмовлено. Рішення судів аргументовано тим, що факт порушення споживачем ПРРЕЕ доведений належними доказами, які позивачем не спростовані, тому підстав для визнання недійсним протоколу № 00002775 засідання комісії відсутні. Касаційний суд скасовуючи судові рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд вказав, що судами не перевірено наявність всіх обставин необхідних для здійснення розрахунку необлікованої електроенергії, на підставі п. 8.4.10 ПРРЕЕ.
81. Проаналізувавши зміст судових рішень у справах №№ 927/307/21 та 917/393/21, колегія суддів зазначає, що судові рішення у вказаних справах схожі за предметом, підставами та матеріально правовим регулюванням, однак, справи № 927/307/21 та № 917/393/21 прийнято за інших встановлених судами обставин справи та наданих сторонами доказів, що відповідно вплинуло на правозастосування ПРРЕЕ та прийняття судами судових рішень за заявленими позовними вимогами.
82. Отже, касаційний суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли їх до уваги, оскільки застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних рішеннях не суперечить наведеним скаржником висновкам Верховного Суду, оскільки, судами не було встановлено порушень ПРРЕЕ при складанні акта про порушення ПРРЕЕ, а тому безпідставним є посилання скаржника на неврахування судами правових висновків. Викладених у постановах Верховного Суду у справах № 927/307/21, № 917/393/21, зважаючи на те, що вказані справи та справа, що розглядається є різними за встановленими судами обставинами справи.
83. Крім того скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок щодо" складання акту про порушення ПРРЕЕ без здійснення контрольного огляду або технічної перевірки".
84. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
85. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
86. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
87. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 909/996/22, від 10.12.2024 у справі № 904/5475/23, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23.
88. Однак, посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену п. 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник не зазначив норму / норми права, щодо якої / яких відсутній висновок Верховного Суду про її / їх застосування (-ю), не навів обґрунтування, у чому полягає помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування норми права, стосовно застосування якої відсутні висновки Верховного Суду, та яким чином ці норми, на його думку, мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Зі змісту касаційної скарги незрозуміло, щодо застосування яких саме норм права, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду та щодо якого саме правового питання у спірних правовідносинах Верховний Суд має сформувати висновок.
89. Наведене свідчить про необґрунтованість наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
90. Щодо доводів касаційної скарги позивача про неналежне дослідження доказів у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що є підставою касаційного оскарження судових рішень передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд зазначає наступне.
91. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
92. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
93. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження ( п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), наведені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим такі доводи, як неналежне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди позивача із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
94. Таким чином доводи касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, викладені в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених положеннями п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень, отже відсутні підстави для скасування судових рішень прийнятих по суті спору.
95. У касаційній скарзі на додаткову постанову, позивач, зазначає, що не погоджується з висновками апеляційного суду щодо можливості представництва юридичної особи адвокатом, який працює в товаристві за трудовим договором. Скаржник просить відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21, від 09.07.2020 у справі № 826/15943/17, від 16.11.2022 у справі № 906/513/18 та вказує на наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, на підставі ст. 302 ГПК України. При цьому, скаржник також просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
96. Касаційний суд вважає такі доводи скарги на додаткову постанову безпідставним з огляду на наступне.
97. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
98. Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
99. Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
100. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
101. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
102. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
103. Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
104. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
105. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
106. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
107. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
108. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
109. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
110. Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
111. Розглядаючи заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційним судом встановлено, що АТ "Житомиробленерго" правова допомога надавалася адвокатом Приведьоном В.М., на підтвердження заявлених витрат відповідачем апеляційному суду надано докази, за яких апеляційний суд зробив такі висновки:
- 02.01.2019 між Приведьоном В.М. (адвокат) та АТ "Житомиробленерго" (клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги №1 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів;
- 17.02.2025 між адвокатом та АТ "Житомиробленерго" укладено додаткову угоду №72 до договору, у якій зазначено, що відповідно до п.1.1 та 4.1 Договору сторони домовилися про умови надання адвокатом клієнту наступної професійної правничої допомоги: аналіз законодавства, підготовка позову, збір, підготовка та оформлення зібраних доказів, підготовка та надання процесуальних та інших документів, прийняття участі в засіданнях суду, як представник клієнта, по справі №906/960/24 в суді апеляційної інстанції, а також визначили розмір гонорару - 15 000 грн;
- детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 17.02.2025, згідно договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019 та додаткової угоди №72 від 17.02.2025, зі змісту якого слідує, що відповідно до п.1.1 та 4.1 договору адвокатом надані клієнту такі послуги:
- вивчення та аналіз апеляційної скарги, законодавства, щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов'язаних із застосуванням законодавства вартістю 5 000 грн;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу вартістю 5 000 грн;
- прийняття участі в судовому засіданні вартістю 5 000 грн;
Всього 15 000 грн.
112. Проаналізувавши подані докази та дії вчинені адвокатом щодо представництва інтересів відповідача в суді, з урахуванням витраченого адвокатом часу, та положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, апеляційний суд зробив висновок, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, наданими адвокатом послугам в суді апеляційної інстанції, та такими, що відповідають критеріям розумності та співмірності, є витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
113. Касаційний суд вважає такі висновки апеляційного суду законними і обґрунтованими.
114. Водночас, касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду щодо можливості адвоката представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з такою юридичною особою договору про правову допомогу з дотриманням усіх вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
115. Вказане питання неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду, за наслідками дослідження якого Верховний Суд зробив висновки, що адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з нею договору про правову допомогу, з дотриманням усіх вимог Закону № 5076-VI. Укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21, від 09.07.2020 у справі № 826/15943/17, від 16.11.2022 у справі № 906/513/18.
116. Скаржник не погоджуючись з такими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21, від 09.07.2020 у справі № 826/15943/17, від 16.11.2022 у справі № 906/513/18, зазначає про наявність підстав для відступлення від висновків, викладених у цих постановах, шляхом уточнення такого висновку. У зв'язку з чим, позивачем подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, на підставі ст. 302 ГПК України.
117. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скаржник посилається на положення Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України, та Закону № 5076-VI та зазначає, що юрисконсульт Приведьон В.М. не може одночасно поєднувати свій статус найманого працівника та адвоката в товаристві. Скаржник зазначає, що є безпідставним стягнення витрат на правову допомогу особи, яка має посвідчення адвоката, але є штатним юрисконсультом, і при цьому одночасно заявляє про свій статус адвоката у справі, яка виконує свою роботу в робочій час по застосуванню законодавства з основної (профільної) діяльності відповідача - розподіл електричної енергії.
118. В силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
119. Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
120. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.
121. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
122. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі№ 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
123. Суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено таку підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
124. Однак заявник не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правових позицій, викладених у вищезазначених постановах суду касаційної інстанції.
125. З урахуванням наведеного клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.
126. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстав касаційного оскарження передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отже, касаційні скарги є необґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та додаткову постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
127. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
128. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
129. Враховуючи викладене, касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025, необхідно залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 906/960/24, необхідно залишити без змін.
Судові витрати
130. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 244, 300, 301, 302, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича про передачу справи № 906/960/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Мельника Олексія Миколайовича залишити без задоволення.
3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 та у справі № 906/960/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй