Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/367/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Королева борошна", с.Липці, Харківська обл.
до Селянського фермерського господарства "Котон", с. Юрченкове, Вовчанський р-н, Харківська обл.
про стягнення 1183187,77 грн
за участю представників:
позивача - Олещенко Т.О. (самопредставництво);
відповідача - не з'явився.
05.02.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Королева борошна" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Котон" про стягнення заборгованості за договором поставки № 28 від 01.02.2022 року в розмірі 1183187,77 грн, з яких: основний борг - 770706,63 грн; 3% річних - 67589,92 грн; втрати від інфляції - 344891,22 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2025 року позовну заяву залишено без руху.
14.02.2025 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№4144).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/367/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.03.2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 18.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2025, яке було відкладено на 29.04.2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2025 року позовні вимоги підтримував повністю, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 29.04.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.85).
Відповідачем відзив на позовну заяву надано не було.
Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Королева борошна" (далі - покупець/позивач) та Селянським фермерським господарством "Котон" (далі - постачальник/відповідач) було укладено договір постачання № 28 (далі - Договір) та специфікації до нього № 1 від 01.02.2022 та № 2 від 17.02.2022.
Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю, країна походження - Україна.
Відповідно до п.5.1. Договору покупець здійснює оплату вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника на умовах узгоджених сторонами в специфікаціях.
Згідно з п. 6.1 Договору товар поставляється на умовах узгоджених сторонами в специфікаціях.
Строки поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях (п.6.3. Договору).
Специфікацією №1 від 01.02.2022 року до Договору було узгоджено поставку 225 т(+/-2%) зерна пшениці вартістю 7280,00 грн без ПДВ грн за тону, на загальну суму 1867499,55 з урахуванням ПДВ, термін поставки до 29 лютого 2022 року, з розрахунком на умовах попередньої оплати, або протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п.5 Специфікації №1 поставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем, з підприємства Постачальника.
Поставка вищезазначеної кількості пшениці здійснювалась відповідачем з 08.02.2022 року по 16.02.2022 року, що підтверджується товаро-транспортними накладними:
- ТТН № 1 від 07.02.2022 - 25580 кг;
- ТТН № 2 від 08.02.2022 - 20360 кг;
- ТТН № 3 від 08.02.2022 - 20360 кг;
- ТТН № 4 від 08.02.2022 - 20100 кг;
- ТТН № 5 від 08.02.2022 - 20100 кг;
- ТТН № 6 від 09.02.2022 - 20360 кг;
- ТТН № 7 від 09.02.2022 - 20380 кг;
- ТТН № 8 від 12.02.2022 - 20040 кг;
- ТТН № 9 від 12.02.2022 - 20060 кг;
- ТТН № 10 від 16.02.2022 - 20400 кг;
- ТТН № 11 від 16.02.2022 - 20400 кг.
Всього за специфікацією №1 від 01.02.2022 Відповідачем було поставлено 228,140 т зерна пшениці на суму 1 893 561,54 грн. Оплата вищезазначеної кількості пшениці була здійснена Позивачем у повному обсязі, частково на умовах попередньої оплати (у сумі 1 327 999,68 грн), частково по факту поставки (у сумі 565561,86 грн), що підтверджується платіжними інструкціями № 73 від 03.02.2022 на суму 1327999,68 грн, № 257 від 17.02.2022 на суму 400 000,00 грн, № 272 від 22.02.2022 на суму 165 561,86 грн. На загальну суму 1893561,54 грн.
Специфікацією №2 від 17.02.2022 року було узгоджено поставку 300 т(+/-2%) зерна пшениці вартістю 7061,40 грн без ПДВ, за одну тону, на загальну суму 2414998,80грн з урахуванням ПДВ, термін поставки до 29 лютого 2022 з розрахунком на умовах попередньої оплати, або протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п.5 Специфікації №2 поставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем, з підприємства Постачальника.
Оплата вищезазначеної пшениці була здійснена Позивачем на умовах попередньої оплати у розмірі 86% від узгодженої вартості поставки, на суму 2076898,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 258 від 17.02.2022 року.
Поставка оплаченої пшениці здійснена Відповідачем частково, що підтверджується товаро-транспортними накладними:
- ТТН № 12 від 18.02.2022 - 20660 кг;
- ТТН № 13 від 18.02.2022 - 20660 кг;
- ТТН № 14 від 18.02.2022 - 19840 кг;
- ТТН № 15 від 18.02.2022 - 19840 кг;
- ТТН № 16 від 19.02.2022 - 20480 кг;
- ТТН № 17 від 19.02.2022 - 20480 кг;
- ТТН № 18 від 19.02.2022 - 20140 кг;
- ТТН № 19 від 19.02.2022 - 20160 кг.
Таким чином, за твердженнями позивача, станом на 01.03.2022 року відповідачем в порушення умов договору, за специфікацією №2 від 17.02.2022 року було поставлено 162,24 т зерна пшениці на суму 1 306 192,34 грн. В результаті чого виникла заборгованість у сумі 770 706,63 грн, на підставі платіжної інструкції, щодо перерахування суми попередньої оплати за Товар, який не було поставлено.
Як стверджує позивач, сума заборгованості станом на 31.01.2025 за договором постачання № 28 від 01.02.2022 року становить 770 706,63 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 67589,92грн та 344891,22 грн інфляційних збитків.
16.11.2024 Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу від 11.11.2024 року, про повернення попередньої оплати у сумі 770 706,63 грн.
Однак, відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615, ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором поставки №28 від 01.02.2022 року виконав та перерахував на рахунок відповідача згідно з умовами договору та специфікації №1 вартість товару частково на умовах попередньої оплати (у сумі 1 327 999,68 грн), частково по факту поставки (у сумі 565 561,86 грн), що підтверджується платіжними інструкціями № 73 від 03.02.2022 на суму 1327999,68грн, № 257 від 17.02.2022 на суму 400 000,00 грн, № 272 від 22.02.2022 на суму 165561,86грн, на загальну суму 1893561,54 грн. А також, за специфікацією №2 позивачем була здійснена оплата на умовах попередньої оплати у розмірі 86% від узгодженої вартості поставки, на суму 2076898,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 258 від 17.02.2022.
Відповідно до товаро-транспортних накладних за специфікацією №2 поставка оплаченої пшениці здійснена відповідачем частково, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: ТТН № 12 від 18.02.2022 - 20660 кг; ТТН № 13 від 18.02.2022 - 20660 кг; ТТН № 14 від 18.02.2022 - 19840 кг; ТТН № 15 від 18.02.2022 - 19840 кг; ТТН № 16 від 19.02.2022 - 20480 кг; ТТН № 17 від 19.02.2022 - 20480 кг; ТТН № 18 від 19.02.2022 - 20140 кг; ТТН № 19 від 19.02.2022 - 20160 кг.
Отже за специфікацією №2 від 17.02.2022 року відповідачем було поставлено 162,24 т зерна пшениці на суму 1 306 192,34 грн.
Як встановлено судом, відповідач за умовами Специфікації №1 та №2 повинен був поставити товар у строк до 29.02.2022, однак обов'язок було виконано частково, а саме не поставлено Товар на суму 770706,63 грн.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.4 Специфікації №1 та №2 термін поставки товару до 29.02.2022 року.
Як вже зазначалось судом, відповідно до п.5 Специфікації №1 та №2 поставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем, з підприємства постачальника.
Проте, позивач не подав до суду доказів звернення до відповідача з вимогою щодо поставки товару до 29.02.2022 року, такі докази в матеріалах справи відсутні, позивачем не подані.
В матеріалах справи також відсутні докази відмови відповідача на поставку товару у строк до 29.02.2022 року.
Суд звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був неодноразово продовжено та триває дотепер.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зі змінами, м.Вовчанськ, яке є місцезнаходженням відповідача, у період з 24.02.2022 по 12.09.2022 відносилося до тимчасово окупованих рф територій.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивач в період до 29.02.2022 року не звертався до відповідача з вимогою поставити товар та не прибував до місцезнаходження відповідача з метою самовивозу товару, як це передбачено умовами Специфікацій №1 та №2.
Водночас, 11.11.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 770706,63 грн протягом п'яти банківських днів.
Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не поставив, кошти не повернув.
Як вже зазначалось судом, умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Враховуючи зазначене, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань є таким, що настав.
На даний час доказів постачання товару чи повернення суми попередньої оплати відповідачем до суду не надано.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 770706,63 грн підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо повернення попередньої оплати підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано 3% річних за період з 01.03.2022 по 31.01.2025 року та інфляційні за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 року на суму неповернутої попередньої оплати.
Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що останні розраховані невірно, з огляду на наступне.
Щодо строку виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення передплати та відповідно початку прострочення грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, повернення суми передплати може бути грошовим зобов'язанням після пред'явлення вимоги щодо її повернення відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалось судом, 11.11.2024 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів, у якій зазначав про повернення попередньої оплати у сумі 770706,63 грн протягом п'яти банківських днів.
Зазначена вимога була направлена 16.11.2024 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та штампом з "Укрпошти" (а.с.34).
Таким чином, враховуючи вимогу позивача до відповідача повернути кошти протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання даної вимоги та положення ч.2 ст.530 ГПК України, у відповідача виник обов'язок повернути передплату до 22.11.2024 (включно).
Враховуючи зазначене, прострочення грошового зобов'язання починається з 23.11.2024 року.
Позивачем нараховані 67589,92 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 31.01.2025 та 344891,22 грн інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 31.12.2024.
Отже позивачем невірно визначено початок прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення передплати, та відповідно періоду нарахування 3% річних та інфляційних - з 01.03.2022, оскільки вірним періодом початку нарахування 3% річних та інфляційних є 23.11.2024.
Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, починаючи з 23.11.2024 року, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 4427,42 грн та інфляційних в розмірі 10789,89 грн.
В частині стягнення 63162,50 грн 3% річних та 334101,33 грн інфляційних суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком та невідповідністю вимогам законодавства.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, але, з урахуванням відмови в стягненні 63162,50 грн 3% річних та 334101,33 грн інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 9431,09 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити частково.
Стягнути з Селянського фермерського господарства "Котон" (адреса: 62543, с.Юрченкове, Вовчанський р-н, Харківська обл., вул.Молодіжна буд.23; код ЄДРПОУ 24285496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Королева борошна" (адреса: 62414, Харківська область, с. Липці, вул. Пушкінська, буд. 2; код ЄДРПОУ 41098236) заборгованість за договором поставки № 28 від 01.02.2022 року в розмірі 785923,97 грн, з яких: основний борг - 770706,63 грн; 3% річних - 4427,45 грн; втрати від інфляції - 10789,89 грн, а також 9431,09 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" травня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт