65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/493/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПЛЮС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, код ЄДРПОУ 36920735)
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Чуйко О.О.
Представники сторін:
Від позивача: Сечко С.В. - на підставі довіреності №1714/18 від 11.12.2024р.;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АВТОПЛЮС» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 42 448 грн 22 коп.
Ухвалою суду від 14.02.2025р. позовну заяву залишено без руху. 19 лютого 2025р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.02.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/493/25, залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін, судове засідання призначено на 20.03.2025р. Ухвалою суду від 20.03.2025р. відкладено судове засідання на 08.04.2025р. Ухвалою суду від 08.04.2025р. оголошено перерву до 01.05.2025р.
Позивач - ПрАТ «СК «АРКС», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач - ТОВ «АВТОПЛЮС», не скористався своїм правом, відзиву на позовну заяву не надав.
Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся шляхом надсилання ухвал суду по місту реєстрації, яке зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, згідно відмітки «Укрпошти», адресат відсутній за вказаною адресою.
Крім того, відповідач повідомлявся про місце, дату та час судових засідань шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , не скористався своїм правом, письмових міркувань щодо позову не надав.
Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за місцезнаходженням, згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, що підтверджується повідомленням «Укрпошти» з відміткою про отримання «особисто» під підпис.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд даної справи.
Позивач у справі, зазначає, що 21.02.2023р. о 11:36 годин за адресою м. Одеса, вул. Канатна, 42, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Mazda СХ- 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 27.03.2023р. у справі про адміністративне правопорушення №522/5326/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу.
Як заявляє позивач, на момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Mazda СХ-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СК «АРКС» згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 65170Га2о від 30 вересня 2022 року.
Страхувальник звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату за Договором добровільного страхування наземного транспорту, яку було розглянуто та здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі: акту огляду транспортного засобу від 27.02.2023 р., рахунку-фактури №-00000015 8-С від 13.02.2023 р., страхового акту №ARX3579867 від 06.03.2023 р. та розрахунку страхового відшкодування.
Позивач зазначає, що здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 104 140 грн 47 коп. згідно платіжного доручення №956548 від 07.03.2023 р.
На твердження позивача, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Dacia Logan», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в Страховій компанії "ЕТАЛОН" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №212520978.
Позивач підтверджує, що Страхова компанія "ЕТАЛОН" здійснила виплату страхового відшкодування на користь AT «СК «АРКС» згідно рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 р. у справі № 910/14994/23 в розмірі 63 282 грн 23 коп., що складається із суми страхового відшкодування в розмірі 61 692 грн 25 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 589 грн 98 коп.
Позивач звертає увагу суду, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 27.03.2023 р. у справі про адміністративне правопорушення №522/5326/23 встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював водієм, а згідно відповіді НПУ власником «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «АВТОПЛЮС».
На думку позивача, відповідач, як власник транспортного засобу «Dacia Logan» державний номерний знак НОМЕР_1 , повинен сплатити на користь позивача різницю між сумою сплаченою за Договором добровільного страхування та сумою сплаченою за полісом № 212520978 в розмірі 42 448 грн 22 коп.
Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 993, 1166, 1172 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216, 217, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та третя особа не скористались своїм правом, письмових заяв чи клопотань по суті справи до суду не надали.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що 20.09.2022р. між AT «СК «АРКС» (Страховик) та ТОВ «КРІОІН ІНЖИНІРИНГ» (Страхувальник, Вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 65170Га2о (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього Договору.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Статтею 980 Цивільного кодексу України закріплено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В розділі 5 Договору № 65170Га2о сторони зазначили інформацію про застрахований транспортний засіб: марка, модель - «Mazda СХ- 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , рік випуску - 2017р., номер кузова, шасі - НОМЕР_4 , колір - сірий.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2023р. о 11:36 годин за адресою м. Одеса, вул. Канатна, 42, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Mazda СХ- 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 27.03.2023р. у справі про адміністративне правопорушення №522/5326/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату за Договором добровільного страхування наземного транспорту, яку було розглянуто та здійснено розрахунок страхового відшкодування у розмірі 104 140 грн 47 коп. на підставі: акту огляду транспортного засобу від 27.02.2023 р., рахунку-фактури №-00000015 8-С від 13.02.2023 р., страхового акту №ARX3579867 від 06.03.2023 р. та розрахунку страхового відшкодування.
Разом з тим, матеріали справи містять платіжне доручення №956548 від 07.03.2023р., згідно якого позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 104 140 грн 47 коп. із зазначенням призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту №ARX3579867, ТОВ «КРІОІН ІНЖИНІРИНГ», ІПН 39032768, рах.№000000158-С від 13.02.2023 Без ПДВ.
Цивільно-правова відповідальність власника автобуса «Dacia Logan», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в Страхова компанія "ЕТАЛОН" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №212520978.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 року у справі №910/14994/23 стягнуто з ПАТ «СК «ЕТАЛОН» на користь ПАТ СК «АРКС» грошову суму у розмірі 63 282 грн 23 коп., що складається із суми страхового відшкодування в розмірі 61 692 грн 25 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 589 грн 98 коп.
Вищезазначене рішення має також преюдиційне значення згідно з ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно відповіді НПУ, яка міститься в матеріалах справи, власником автомобіля «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «АВТОПЛЮС».
За приписами ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У ст. 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні норми права містяться у ст. 319 Цивільного кодексу України.
Господарський суд зазначає, що власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Статтею 993 Цивільного кодексу України закріплено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні положення містяться у ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до вищезазначеної статті відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування».
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019р. у справі № 755/9320/15-ц.
Господарський суд погоджується з позицією ПАТ «СК «АРКС» щодо того, що саме у нього виникає право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між ПАТ «СК «АРКС» та ТОВ «АВТОПЛЮС» у цій справі, є суброгацією.
Главою 82 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020р. у справі №910/17533/19, від 21.04.2020р. у справі №904/3189/19, від 10.12.2018р. у справі №902/320/17.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
У зв'язку із зазначеним вище, позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» щодо стягнення з ТОВ «АВТОПЛЮС» різниці між сумою сплаченою за Договором добровільного страхування та сумою сплаченою за полісом № 212520978 страхового відшкодування у розмірі 42 488 грн 22 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПЛЮС» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 42 448 грн 22 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПЛЮС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, код ЄДРПОУ 36920735) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 42 448 грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Повне рішення складено 06 травня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога