65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"06" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1758/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову за вх. № 2-681/25 від 02.05.2025
у справі № 916/1758/25
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - 5»
2) ОСОБА_1
про стягнення 3 933 333, 33 грн
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 01.05.2025 (вх. № 1791/25 від 02.05.2025), про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - 5» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 011/89811/1075653 від 18.05.2021, що становить 3 933 333, 33 грн.
Разом із позовною заявою Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», посилаючись на положення ст. ст. 136-144 ГПК України, звернулося із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 01.05.2025 (вх. № 2-681/25 від 02.05.2025), про:
вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, в межах суми ціни позову, на:
- квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1253595732224 та належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 1253510732224 та належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер: 531337032224 та належить на праві власності ОСОБА_1 ;
не застосування зустрічного забезпечення.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує про порушення відповідачем 1 умов кредитного договору № 011/89811/1075653 від 18.05.2021, а саме не повернення отриманого кредиту після закінчення строку його дії, та відсутності жодної реакції відповідача 2 щодо вимог банку про погашення заборгованості. Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Господарського суду Одеської області по даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів позивача у даній справі. Зважаючи на те, що на спірному майну відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження відповідачами, останні, без жодних перешкод, можуть його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить відновлення прав та інтересів позивача у даній справі за рахунок цього майна.
Вважає, що виходячи з обставин, достатнім та адекватним забезпеченням позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири, які належать на праві власності ОСОБА_1 .
Окремо звертає увагу суду про неможливість подання прямих доказів щодо підготовки та наміру ОСОБА_1 відчужити вказане майно з метою унеможливити виконання ймовірного судового рішення у даній справі, оскільки про такі дії відповідачі не повідомляють сторін по справі.
Зазначає, що існує реальна потреба в застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки відчуження майна відповідачами призведе до порушення прав та інтересів позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по даній справі про стягнення заборгованості з відповідачів за рахунок вказаного майна.
На підтвердження вказаних обставин заявник до заяви про забезпечення позову додав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 879521742 від 24.04.2025, № 879521621 від 24.04.2025; № 879521511 від 24.04.2025; роздруківки із сайту https://lun.ua/.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч.ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини»).
Велика Палата Верховного Суду у п.п. 46-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Статті 136, 138 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
При цьому, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.
У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову майнового характеру. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 зі справи № 905/448/22.
У справі № 905/448/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду фактично уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), про які йде мова у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 зі справи №910/268/23, від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24).
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24.
Предметом позову, з яким позивач звернувся до господарського суду є майнова вимога про стягнення грошових коштів, а саме заборгованості в розмірі 3 933 333, 33 грн за кредитним договором № 011/89811/1075653 від 18.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ТОВ «Дружба - 5», з метою належного забезпечення виконання якого укладено договір поруки № 149718/89811/328351 від 18.05.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 .
За твердженням позивача відповідач 1 всупереч умовам укладеного кредитного договору ТОВ «Дружба-5» порушив порядок та терміни сплати кредитних коштів та відсотків, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість в сумі 3 933 333,33 грн. та направлена 14.04.2025 на електронні адреси відповідача 2 вимога про усунення порушень кредитних зобов'язань за кредитними договорами та погашення заборгованості на поточний момент залишена без задоволення.
Бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо існування у відповідачів обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 3 933 333, 33 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми заборгованості.
Виходячи з наведеного, співмірними та справедливими в даному випадку суд вважає заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно в межах ціни позову, оскільки наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись ним на користь третіх осіб. Водночас, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
При цьому суд вбачає наявний зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, оскільки арешт грошових коштів, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на такі кошти в межах розміру заявлених вимог у разі задоволення позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний захід забезпечення позову відповідає ст. ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Вжиття вказаного заходу забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завданню шкоди заявнику.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 01.05.2025 (вх. № 2-681/25 від 02.05.2025) про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про її задоволення.
Варто зауважити, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки відповідне майно залишиться у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
Суд зазначає, що відповідач 2 не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України. Крім того, заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача 2 права володіти та користуватися належним йому майном з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 утворено у Херсонській області: Генічеський район (з адміністративним центром у місті Генічеськ) у складі територій Генічеської міської, Іванівської селищної, Нижньосірогозької селищної, Новотроїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 01.05.2025 (вх. № 2-681/25 від 02.05.2025), про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову в розмірі 3 933 333, 33 грн на нерухоме майно, а саме на:
- квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 1253595732224 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картка платника податків: НОМЕР_1 );
- квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер: 1253510732224 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картка платника податків: НОМЕР_1 );
- квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер: 531337032224 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картка платника податків: НОМЕР_1 ).
Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. генерала Алмазова, 4-а; ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909).
Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картка платника податків: НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили 06 травня 2025 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Мусієнко Оксана Олегівна