65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/469/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
розглянувши справу за позовом: Приватного підприємства "Юніон Трейд Плюс" (вул. Паркова, "КПП №1", с. Великодолинське, Одеський р-н, Одеська обл., 67833)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" (вул. Юрія Іллєнка, 12, м. Київ, 04050)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 276729,89 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Неделко В.М.;
від відповідача: Осадчий А.М.;
від третьої особи: не з'явився.
Приватне підприємство "Юніон Трейд Плюс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 276729,89 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину спричинення позивачу збитків на спірну суму внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія ОСОБА_1 під час керування останнім автомобілем, власником якого є відповідач. Так, заявлені до стягнення позивачем збитки складаються з: вартості пошкодженого товару внаслідок ДТП на суму 12546,95 грн; вартості послуг, сплачених позивачем транспортній компанії, у зв'язку з втратою автомобіля внаслідок ДТП, в сумі 264182,94 грн.
06.03.2023 відповідачем був поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с. 73-93, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав: під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 використовувався ОСОБА_1 за цивільно-правовим договором № 2 про надання послуг з перевезення фізичною особою від 22.07.2024, який не був штатним працівником ТОВ «ЛОГО-ТРАНС» на підставі трудового договору; обов'язок з відшкодування шкоди внаслідок ДТП у спірних відносинах покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду, тобто на ОСОБА_1 ; відповідач вважає, що позивачем не доведений розмір збитків за пошкоджений товар, оскільки в матеріалах справи відсутній відповідний висновок експерта; відповідач наголошує, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль не належав позивачу на праві власності, перебував у користуванні позивача на праві оренди, натомість позивачем не доведено належним чином тієї обставини, що заміна одного орендованого автомобіля на інший орендований автомобіль спричинило позивачу матеріальну шкоду; позивачем не було обґрунтовано та доведено, що понесені затрати згідно акту надання послуг від 13.11.2024 №454 на суму 264 182,94 грн були зумовлені саме ДТП, а не здійсненням позивачем господарської діяльності; відповідач звертає увагу на те, що за оренду автомобіля «Renault Master» д.р.н. НОМЕР_2 позивач мав затрати кожного місяця в розмірі 500,00 грн, а за найм автомобілів згідно акту надання послуг від 13.11.2024 №454 позивач мав затрати кожного місяця в розмірі 66045,74 грн, що є не співмірним із затратами, які позивач мав до ДТП.
У відповіді на відзив (а.с. 105-112, т.1) позивач наголосив про таке: шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі, керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм; витрати позивача за договором найму (оренди) транспортного засобу від 14.07.2023, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «ЮНІОН ТРЕЙД ПЛЮС», та за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №25/07, укладеного з транспортною компанією ТОВ «ТЛ Одеса», є різними з урахуванням погоджених зобов'язань позивача щодо обслуговування транспортних засобів та підтримання їх технічного стану.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги до відповідача повністю підтримав, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 позовну заяву Приватного підприємства "Юніон Трейд Плюс" було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву Приватного підприємства "Юніон Трейд Плюс" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/469/25; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 21 березня 2025 року об 11:00.
Ухвалою суду від 21.03.2025 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
При розгляді справи у судовому засіданні 21.03.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу, якою суд залучив фізичну особу ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Крім цього, суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 15 квітня 2025 об 11:00.
15.04.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 29 квітня 2025 о 12:00.
У судовому засіданні 29.04.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи
14.07.2023 між фізичною особою ОСОБА_2 (далі - наймодавець) та Приватним підприємством "Юніон Трейд Плюс" (далі - наймач) був укладений договір найму (оренди) транспортного засобу (а.с. 10-11, т.1), згідно з п. 1. якого наймодавець передає, а наймач приймає за плату в тимчасове володіння та користування найм (оренду) транспортний засіб марки Renault, комерційний опис МАSTER, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , особливі відмітки: спеціалізований вантажний фургон рефрижератор, що зареєстрований 18.06.2022 ТСЦ 5152, належний наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 5152, 18.06.2022.
Згідно з п. 2. Договору транспортний засіб здається в найм (оренду) строком на два роки, починаючи з 14.07.2023 до 14.07.2025 включно.
Відповідно до п. 5., 6. договору вказаний транспортний засіб здається в найм (оренду) для використання його наймачем у господарській діяльності товариства, виключно за призначенням та згідно технічних можливостей. Сторони домовились про те, що розмір плати за найм (оренду) зазначеним транспортним засобом становить 500,00 грн щомісяця. Плата за домовленістю сторін сплачується наймачем наймодавцю до кожного 10 числа поточного місяця у готівковій або безготівковій формі. При цьому загальна сума орендної плати за весь період дії цього договору складає 12000,00 грн.
На підтвердження обставини належності фізичній особі ОСОБА_2 автомобіля марки Renault з д.р.н. НОМЕР_2 , до матеріалів справи долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с. 65-66, т.1).
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2024 у справі № 504/3402/24 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП (а.с. 7-9, 54-55, т.1). Так, судом було встановлено, що 24.07.2024 об 11:30, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Семенова. 66 В, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN 12.152, не був уважний, відволікся від керування, внаслідок чого допустив зіткнення з запаркованим автомобілем Renault та продовживши рух по інерції здійснив зіткнення з іншим автомобілем МАN, внаслідок чого всі автомобілі отримали значні механічні пошкодження.
Судом встановлено, що відповідач не заперечує обставину того, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась за участю автомобіля MAN 12, державний номер НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОГО-ТРАНС». Про належність автотранспортного засобу відповідачу позивач дізнався з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївський та Херсонській областях від 29.11.2024 (а.с. 12, т.1).
Як пояснює позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений товар, що належав ПП «Юніон Трейд Плюс» та знаходився в орендованому позивачем транспортному засобі Renault, д.р.н. НОМЕР_2 . Так, 24.07.2024 позивач звернувся до відповідача з листом (а.с. 64, т.1), в якому останнього повідомлено про проведення інвентаризації пошкодженого товару 26.07.2024 о 14:00, за адресою: м. Одеса, 3-й Аеропортівський провулок, 1. Відповідачем обставина повідомлення визнається.
26.07.2024 працівниками позивача із залученням сторонньої особи за вищевказаною адресою був проведений інвентаризаційний опис пошкодженого товару, який знаходився у транспортному засобі Renault, д.р.н. НОМЕР_2 (а.с. 13-26, т.1). Згідно з описом, вартість пошкодженого товару склала 12546,95 грн. Також позивачем долучено до матеріалів справи фотокопії (а.с. 31-34, т.1), на яких відображений пошкоджений автомобіль з пошкодженим товаром. За поясненням позивача, частина пошкодженого товару була розбита та розлита на дорозі внаслідок ДТП, а частину товару було утилізовано на підставі укладеного позивачем з ПП «Град-Сервіс» договору про надання послуг від 01.01.2024 (а.с. 56-63, т.1).
На спростування обставин пошкодження товару внаслідок ДТП та щодо визначеної позивачем вартості цього товару матеріали справи доказів не містять.
Далі, як наголошує позивач, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу Renault, д.р.н. НОМЕР_2 , позивач був вимушений залучити для здійснення власної господарської діяльності перевізника - ТОВ «ТЛ Одеса». Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 27-29, т.1), 25.07.2024 між позивачем (замовник) та ТОВ «ТЛ-Одеса» (перевізник) був укладений договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 25/07, згідно з п. 1.1. якого перевізник за умовами даного договору зобов'язується власними та/або залученими силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених сторонами заявок, вантаж, який замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику провізну плату у розмірі та порядку, визначеному даним договором.
Згідно з п. 2.1., 2.2. договору перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється за договірною ціною, яка визначена в актах виконаних робіт. Замовник сплачує повну вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку. Вартість послуг, які надає перевізник замовнику (провізна плата), вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі сторін чи додаткового погодження передбачено підписання специфікацій/додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках підтвердженням згоди замовника з цінами перевізника є оплата виставленого рахунку та надання вантажу до перевезення з подальшим підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг).
За умовами п. 3.1. договору перевізник зобов'язується: своєчасно, згідно погоджених сторонами заявок, подавати замовнику чи названому замовником вантажовідправнику під завантаження автомобільний транспорт у справному стані; своєчасно доставляти вантаж, наданий до перевезення замовником, до пунктів призначення, зазначених у відповідних заявках;
нести відповідальність за збереження усіх вантажів, який замовник надає перевізнику до перевезення.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 01.12.2024, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами. Після закінчення строку, на який було укладено договір, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону у відповідності до п. 6.3., 6.4., 6.5. договору.
Згідно з актом надання послуг від 13.11.2024 № 454 (а.с. 30, т.1) позивачем були прийняті від ТОВ «ТЛ Одеса» послуги за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 25.07.2024 № 25/07 за період з 25.07.2024 по 13.11.2024 на суму 264182,94 грн. На підтвердження обставини проведення позивачем оплати наданих послуг на суму 264182,94 грн до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 13.11.2024 № 20732 (а.с. 67, т.1). Також позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, за якими ТОВ «ТЛ Одеса» здійснено перевезення вантажів у період з 29.07.2024 по 28.11.2024, замовником яких значиться позивач (а.с. 20-38, т.2). З даних ТТН вбачається, що до перевезень були залучені транспортні засоби: мерседес, НОМЕР_6 , вага без вантажу 1800 кг, вага з вантажем 3200 кг, відповідно розрахункова вага вантажу - 1400 кг; Газ фургон, НОМЕР_7 , вага без вантажу 2303 кг, вага з вантажем 3763 кг, відповідно розрахункова вага вантажу - 1460 кг. Між цим, з пояснень позивача (а.с. 53, т. 1) вбачається, що загальна вага орендованого позивачем ТЗ Renault складає 3500 кг, вага порожнього без вантажу 3050 кг (свідоцтво про реєстрацію - а.с. 65-66, т. 1), максимальна вага вантажу - 800 кг.
Позивач наголошує, що залучивши ТОВ «ТЛ Одеса» для виконання перевезень у господарській діяльності позивача, послуги цієї компанії включали весь спектр послуг, вартість послуг яких була сплачена згідно з вищевказаними доказами. В цей же час, як вказує позивач, при здійснені перевезень із залученням постраждалого під час ДТП автомобіля, позивачем додатково сплачувались вартість обслуговування транспортного засобу, заробітна плата водія, а також вартість пального. На підтвердження обставини сплати додаткових коштів, окрім оренди автомобіля, позивачем до матеріалів справи долучені: довідки про сплату заробітної плати водіям у період з 01.07.2023 по 31.07.2024 (а.с. 8-11, т.2); відомість про витрати пального за період липень 2023 року - липень 2024 року (а.с. 12, т.2); видаткові накладні від 18.07.2024 та від 22.07.2024 щодо поставки позивачу автошин (а.с. 13, т.1); акти виконаних робіт щодо технічного обслуговування транспортного засобу за період липень 2023 року - липень 2024 року (а.с. 14-19, т.2), при цьому у актах не вказані реквізити транспортного засобу, обслуговування якого здійснювалось згідно з вказаними актами.
Відповідач, у свою чергу, заперечує щодо пред'явлених позивачем до ТОВ «Лого-Транс» вимог, наголошує на тому, що на час ДТП водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а був залучений до виконання перевезення на підставі цивільно-правового договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.07.2024 між ТОВ «Лого-Транс» (далі - замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг перевезення фізичною особою від № 2 (а.с. 81-82, т.1), згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з перевезення, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором (ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до п. 1.2.-1.7. договору період надання послуг за цим договором становить - з 22.07.2024 до 31.07.2024 включно. Місце виконання послуг - маршруг відповідно до заявок замовника. Послуги надаються виконавцем транспортними засобами, що є власністю або орендовані замовником і перебувають у справному технічному та належному санітарному стані. Остаточний зміст та обсяг послуг, одиниця їх виміру та вартість вказується в актах приймання-передачі наданих послуг. Взаємовідносини за цим договором регулюються ЦК України (главою 63), тому не підпадають під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку. Виконавець сам організовує свою діяльність за договором і виконує її на власний ризик. Виконавець підписанням цього договору підтверджує, що йому відомо, що укладений договір є цивільно-правовим договором, який укладеного згідно з вимогами ЦК України та що виконавець не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та на інші види державного соціального страхування.
За умовами п. 2.1. договору виконавець зобов'язаний: перевозити товарно-матеріальні цінності замовника по визначеному маршруту згідно заявки; утримувані автомобіль, яким надаватимуться транспортні послуги, у справному технічному та належному санітарному стані; дотримуватись правил дорожнього руху та безпеки руху; відповідати за наслідки дорожньо-транспортних пригод, що сталися з його вини та нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану третім особам; нести повну матеріальну відповідальність перед страховиком, у разі звернення страховика до замовника з регресною вимогою; нести повну матеріальну відповідальність перед замовником за автомобіль, яким надаватимуться транспорті послуги; забезпечувати збереження товарно-матеріальних цінностей, що належать замовнику, під час транспортування до моменту його передачі в пункті призначення; складати акт про надання послуг та передати замовнику.
Згідно з п. 2.2. договору замовник зобов'язаний: надавати виконавцю всю необхідну документацію; заправляти автомобіль пально-мастильними матеріалами; оплачувати надані виконавцем транспортні послуги в порядку, розмірах та строки, визначені цим договором.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що надання послуг і приймання їх результатів оформлюється сторонами відповідним актом приймання-передачі наданих послуг, який виконавець зобов'язаний надати замовнику не пізніше ніж через три календарних днів від останнього дня строку надання послуг. У такому акті обов'язково має зазначатися обсяг наданих послуг та їх вартість. У разі наявності зауважень замовника щодо якості/обсягу наданих послуг та/або строків їх надання, замовник вправі відмовитись від підписання такого акту та надати виконавцю свої обґрунтовані зауваження.
Відповідно до п. 5.3. договору у випадку пред'явлення до замовника претензій з боку страхових компаній чи постраждалих осіб щодо відшкодування збитків, завданих третім особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод, що сталися з вини виконавця, виконавець зобов'язаний відшкодувати такі збитки за власний рахунок. Замовник жодним чином не несе матеріальної відповідальності перед третіми особами та страховими компаніями за наслідки дорожньо-транспортних пригод, що сталися з вини виконавця.
Згідно з п. 7.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, скріплення печаткою замовника та діє до 31.07.2024.
На підтвердження обставини виконання договору відповідачем до матеріалів справи було долучено: заявку № 1 на перевезення товарно-матеріальних цінностей (а.с. 83, т.1); акт прийому наданих послуг згідно з заявкою № 1 (а.с. 84, т.1); докази оплати послуг (а.с. 86, т.1); докази сплати податків і зборів за послугами (а.с. 87, т.1). Також відповідачем долучено до матеріалів заявку № 2 до договору (а.с. 85, т.1), згідно з якою відповідачем замовлено у ОСОБА_1 послугу з перевезення вантажу - продуктів харчування за маршрутом: Одеса-Южний, дата перевезення - 24.07.2024; автомобіль для здійснення перевезення - МАН з д.н.з. НОМЕР_1 . За поясненнями відповідача, під час ДТП водій ОСОБА_1 виконував послуги з перевезення згідно з заявкою № 2 на підставі договору про надання послуг перевезення фізичною особою від 22.07.2024 № 2.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частино 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За змістом статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позиція суду
Предметом позову позивача у цій справі є вимоги останнього до відповідача про стягнення суми збитків у розмірі 264182,94 грн, які завдані позивачу внаслідок скоєння дорожньо-транспортної угоди з вини водія ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом, належним відповідачу. Судом встановлено, що відповідач не заперечує обставину того, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія, який керував належним відповідачу транспортним засобом, а заперечення останнього по суті зводяться до того, що у спірних відносинах відповідальною особою за спричинені позивачу збитків є сам водій ОСОБА_1 , який не перебував у трудових (службових) відносинах з відповідачем на час спричинення шкоди, адже надавав відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі укладеного з відповідачем цивільно-правового договору.
Отже, вирішуючи питання щодо особи, на яку законом покладений обов'язок з відшкодування збитків у спірних правовідносинах, суд виходить з такого.
Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20 сформував такі висновки щодо застосування статтей 1166, 1187 ЦК України:
- судам, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини;
- отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки;
- розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки обов'язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду;
- на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого ЦК України (стаття 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв'язку між ними.
Як встановлено судом, винний у скоєнні в спірних правовідносинах дорожньо-транспортної пригоди водій керував транспортним засобом, володільцем якого є відповідач. Так, з поданих до матеріалів справи доказів не вбачається, що між відповідачем і третьою особою був укладений окремий договір щодо найму (лізингу тощо) цього транспортного засобу, останній був переданий третій особі відповідачем у фактичне користування як водію для виконання перевезення вантажу, тобто транспортний засіб був переданий водію для його експлуатації у конкретних цілях та в інтересах відповідача, а тому суд вважає, що відповідачем не доведено, що отримання водієм у правомірне користування транспортного засобу згідно з п. 2.2 Правил дорожнього руху є тотожним отриманню цього рухомого майна у володіння у розумінні статті 1187 ЦК України.
Крім цього, вирішуючи питання щодо розмежування цивільних правовідносин та трудових Верховний Суд, зокрема, у постанові від 8 травня 2022 року у справі № 552/3667/19 наголосив про таке: «Основною ознакою, що відрізняє цивільні правовідносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.».
Як встановлено судом, за умовами договору, укладеного з відповідачем, ОСОБА_1 надавались не послуги з перевезення вантажу на власний ризик, як з суб'єктом господарювання, а фактично виконувались обов'язки по спеціальності (кваліфікації) водія, адже саме перевезення було організовано відповідачем, як і надано засоби для здійснення цього перевезення - ТЗ, ПММ.
За цих обставин та враховуючи, що транспортний засіб на підставі окремої цивільно-правової угоди у володіння водія не передався та його експлуатація була здійснена третьою особою як водієм для виконання завдання відповідача, суд дійшов висновку, що з урахуванням вищевикладених положень законодавства саме на відповідача має бути покладений обов'язок з відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог позивача в частині доведення ним розміру збитків та причинно-наслідкового зв'язку, суд зазначає про таке.
Так, заявлені до стягнення позивачем збитки складаються з: вартості пошкодженого товару внаслідок ДТП на суму 12546,95 грн; вартості послуг залученої позивачем транспортної компанії, у зв'язку з втратою автомобіля внаслідок ДТП, в сумі 264182,94 грн.
Як було встановлено судом, внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди було завдано пошкоджень транспортному засобу, який на момент завдання шкоди перебував у володінні позивача та використовувався підприємством у власній господарській діяльності. В цей же час, як наголошує позивач, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу він був вимушений залучити перевізника, який за дорученням позивача організовував вантажні перевезення та саме суму сплачених залученому перевізнику послуг позивач заявив до стягнення з відповідача як збитки.
Проаналізувавши наявні у справі докази, подані позивачем, суд виснує, що позивачем не доведений заявлений до стягнення розмір збитків у розмірі 264182,94 грн. Так, правовідносини позивача з транспортною компанією не є тотожними з правовідносинами оренди пошкодженого автомобіля, адже ТОВ «ТЛ Одеса» надавало позивачу саме послуги перевезення, а не передавало в оренду автомобіль. При цьому позивачем не доведено, що він був позбавлений можливості знову орендувати у спірний період аналогічний автомобіль та відповідно самостійно його експлуатувати. Крім того, позивачем не доведено вірність розрахунку збитків, оскільки позивачем не враховано вартість експлуатації автомобіля, не доведено ринкову ціну оренди автомобіля у спірний період, не доведено тотожність габаритно-вагових характеристик автомобілів мерседес, НОМЕР_6 , Газ фургон, НОМЕР_7 , у порівнянні з Renault, НОМЕР_2 .
Отже, за цих обставин, суд виснує, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків в сумі 264182,94 грн.
В цей же час, враховуючи, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений товар, який перевозився позивачем, та завдані позивачу втрати безпосередньо мають причинний зв'язок з дорожньо-транспортною пригодою, суд вважає, що в цій частині позивач довів обставину спричинення йому збитків. При цьому, щодо заперечень відповідача суд наголошує, що на спростування даних інвентаризаційного опису пошкодженого товару матеріали справи доказів не містять, а відповідач був запрошений для огляду цього товару. Не доведено відповідачем і того, що саме висновок експерта є єдиним доказом, який може підтвердити розмір збитків, при цьому при розгляді цієї справи відповідних клопотань про проведення експертизи сторонами суду не заявлялось. З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що позивачем доведені вимоги в частині стягнення з відповідача суми збитків у розмірі вартості пошкодженого товару, яка становить 12546,95 грн.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Юніон Трейд Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 12546,95 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 188,20 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" (вул. Юрія Іллєнка, 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 37817344) на користь Приватного підприємства "Юніон Трейд Плюс" (вул. Паркова, "КПП №1", с. Великодолинське, Одеський р-н, Одеська обл., 67833, код ЄДРПОУ 36288188) збитки в сумі 12546 грн 95 коп та судовий збір 188 грн 20 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05 травня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля