про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2025 року Справа № 915/516/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)», вул. Київська, буд. 300, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (код ЄДРПОУ 08564050)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 42129888)
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 89 555, 08 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Державна установа «Вознесенська виправна колонія (№72)» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 89 555, 08 грн.
Позивач просить здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» (далі - Замовник/Споживач) для забезпечення установи електричною енергією на бюджетний рік 2022 рік та 2023 рік через систему Prozorro оголошувались закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України із застосуванням відкритих торгів (аукціон).
За результатами аукціону 08.12.2021 року (Протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2021-11-19-013817-a) та оцінки найбільш економічно вигідної пропозиції було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 28.12.2021 року з переможцем закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»
З ініціативи Постачальника протягом дії договору було укладено 5 додаткових угод до договору: додатковою угодою від 09.02.2022 зменшено обсяг постачання електричної енергії до 444,7081 тис.кВт*год. та сума договору з урахуванням змін становить 1 569 819, 44 грн. з ПДВ, а також 4 додаткові угоди на підвищення вартості 1 кВт*год. з відповідним зменшенням обсягів постачання електричної енергії.
Таким чином, внаслідок укладання додаткових угод ціну за 1 кВт/год. електричної енергії збільшено з 3,47 грн. за 1 кВт/год. до 5,11 грн. за 1 кВт/год. (47, 26 % від первинної ціни).
Так, за договором від 28.12.2021 № 50/479 позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 1 550 100, 57 грн.
Позивач зазначає, що на підставі додаткових угод Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» за підсумками 2022 надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 38 578, 96 грн.
Постачальник був ініціатором щодо внесення змін до діючого договору виключно в момент підвищення вартості та Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» (Споживачем) здійснено оплату товару за значно вищою ціною, ніж він розраховував під час укладення договору та отримано менше електроенергії. Такі недобросовісні дії ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів.
Позивач зазначає, що аналогічна ситуація склалась у 2023.
Так, за результатами аукціону 24.01.2023 року (Протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UА-2023-01-16-001851-а) та оцінки найбільш економічно вигідної пропозиції було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 року (далі - договір) з переможцем закупівлі із Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
Протягом дії договору було укладено 7 (сім) додаткових угод до Договору: додатковою угодою № 1 від 07.02.2023 року було зменшено обсяг постачання електричної енергії до 417,38138 тис.кВт*год. та сума договору з урахуванням змін становить 1 903 254, 07 грн. з ПДВ, а також 6 додаткових угод на підвищення вартості 1 кВт*год. з відповідним зменшенням обсягів постачання електричної енергії.
Позивач зазначає, що внаслідок укладання додаткових угод № 2 від 30.03.2023, № 3 від 06.04.2023, № 4 від 05.06.2023, від 19.07.2023, від 24.08.2023, № 5 від 27.10.2023 ціну за 1 кВт/год. електричної енергії збільшено з 4,56 грн. за 1 кВт/год. до 6,02892 грн. за 1 кВт/год. (32, 21 % від первинної ціни).
За договором від 30.03.2023 № 50/479 позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 2 026 695, 78 грн.
У випадках зниження ринкової ціни протягом дії договору ціна договору в сторону зменшення не переглядалась та, як наслідок, Замовником надмірно сплачувались бюджетні кошти за електричну енергію протягом травня, червня, липня, серпня, жовтня, листопада 2023 року.
Позивач зазначає, що Постачальником протягом 2023 року безпідставно збільшено складові ціни за спожиту електричну енергію Споживачем, що призвело до надмірного та необґрунтованого збільшення вартості електричної енергії, що в свою чергу призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 50 976, 12 грн.
Постачальник відповідно до умов укладених між сторонами договорів має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір Підсумовуючи Обов'язок щодо повідомлення про збільшення вартості ціни за 1Квт Постачальником повністю виконані, а от внесення змін про коливання в сторону зменшення Постачальник повністю поклав на Замовника.
На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що грошові кошти в сумі 89 555, 08 грн. (за 2022 рік 38 578, 96 грн. та за 2023 рік 50 976, 12 грн.) є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», підстава їх набуття відпала, та підлягають поверненню позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 216, 632, 638, 626, 632, 652, 712, 1212 ЦК України, ст. 189 ГК України, ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», судовою практикою та умовами договору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер № 915/516/25 та призначено головуючим суддею ОСОБА_1 .
Рішенням Вищої ради правосуддя № 708/0/15-25 від 03.04.2025 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Миколаївської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2025 № 31, у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_1 , здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/516/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 915/516/25 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом встановлено, що позивачем пред'явлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 89 555, 08 грн. Отже, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 2 422, 40 грн. (3 028, 00 грн. х 0, 8).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 904/424/21; постанова КЦС ВС від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20).
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем подано файл «оплата держ мита.jpg», однак даний документ має неналежну якість (є нечитабельним), що не дає змогу встановити зміст даного документа, про що Відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено акт про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 01.04.2025.
Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості перевірити факт оплати за вказаним платіжним документом та зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, в тому числі отримати інформацію з Державної казначейської служби України, що розцінюється судом як неподання позивачем належних доказів на підтвердження сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід здійснити оплату судового збору за наступними реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: Миколаїв ГУК/тг м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 6, 42, 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 5001/25 від 01.04.2025) Державної установи “Вознесенська виправна колонія (№72)» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 89 555, 08 грн. залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу подати суду належні докази сплати судового збору.
4. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На вебсторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя Е.М. Олейняш