79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.04.2025 Справа № 914/3195/24
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради
до відповідача: Приватного підприємства «ОККО КОНТРАКТ»
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 206 446,01 грн.,
представники:
позивача: Кімак З.К.,
відповідача: не з'явився,
26.12.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до відповідача: Приватного підприємства «ОККО КОНТРАКТ» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 206 446,01 грн.
02.01.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.02.2025р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.
Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
14.01.2025р. через систему «Електронний суд» Відповідачем подано відзив на позов (вх.№991/25).
16.01.2025р. через систему «Електронний суд» Позивачем подано відповідь на відзив (вх.№1284/25).
Протокольною ухвалою від 12.03.2025р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.04.2025р.
Суть спору та правові позиції учасників справи:
Позивач обгрунтував позов тим, що внесення змін до істотних умов договору щодо збільшення ціни за 1 л. палива більше ніж на 10% суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» та безпосередньо пункту 3.4.2 Договору №26ТЛ-107/21/27-21.
Відповідач у відзиві зазначає, що, зважаючи на те, що ціни на пальне, визначені у Договорі закупівлі №26ТЛ-107/21/27- 21 від 12.01.2021р. були збитковими для ПП «ОККО КОНТРАКТ», позбавляли можливості отримання прибутку та у зв'язку із невідповідністю вказаних цін ринковим цінам на аналогічні товари, ПП «ОККО КОНТРАКТ» та Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради уклали Додаткову угоду №1 від 25.02.2021р., Додаткову угоду №2 від 01.04.2021р., Додаткову угоду №3 від 19.08.2021р., Додаткову угоду №4 від 02.12.2021р. до Договору закупівлі №26ТЛ-107/21/27-21 від 12.01.2021р. Для документального підтвердження своїх вимог ПП «ОККО КОНТРАКТ» надало Висновки Волинської Торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу щодо цінової інформації про середню ринкову вартість на бензин марки А-92, бензин марки А-95, дизельне паливо, газ автомобільний станом на 14.12.2020р., 19.02.2021р., 29.03.2021р., 01.04.2021р., 09.08.2021р., 19.08.2021р., 29.11.2021р.
Однак, Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що висновки Волинської торгово-промислової палати свідчать про середній рівень ринкової вартості нафтопродуктів, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати укладання додаткових угод до Договору. Відповідно, дані, викладені у висновках Волинської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до Договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до Договору.
Оскільки Позивач сплачував кошти за поставлений товар відповідно до цін, вказаних у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеними цінами, Позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 206 446,01 грн коштів, сплачених за цими додатковими угодами.
За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:
12 січня 2021 року між ПП «ОККО КОНТРАКТ» та Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради було укладено Договір закупівлі №26ТЛ-107/21/27-21 (надалі-Договір), відповідно до умов якого, Постачальник (Відповідач) зобов'язується поставити Замовнику (Позивачу) нафтопродукти, а саме: бензин автомобільний А-95, бензин автомобільний А-92, паливо дизельне, нафтовий газ скраплений за кодом ДК 021:2015 - код - 09130000-9 Нафта і дистиляти (надалі - товар), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п.3.1. Договору, ціна цього Договору становить 3 599 760,00 грн, в т.ч. ПДВ - 599 960,00 грн.
До ціни Товару включено всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також вартість відповідального зберігання Товару Постачальником в резервуарах автозаправних станціях (АЗС) до моменту відпуску Товару автотранспорту Замовника, витрати Постачальника з транспортування до місця призначення, страхування, навантаження, розвантаження, а також будь-які інші витрати Постачальника пов'язані з виконанням цього Договору (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору, ціна за одиницю Товару може бути змінена за взаємною згодою Сторін (але в будь-якому разі без збільшення ціни Договору) у разі:
-3.4.1. зміни ціни у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок з обов'язковим укладанням Додаткової угоди;
-3.4.2. коливання ціни Товару на ринку, за умови, що зазначені зміни будуть обґрунтовані та документально підтверджені довідкою ДП «Держзовнішінформ» або Торгово-промислової палати або органів Державної служби статистики України пропорційно до зміни середнього значення нижнього рівня відповідних регіональних цін, з обов'язковим укладанням Додаткової угоди. При цьому, ціна одиниці Товару може змінюватись не більше, ніж на 10%;
-3.4.3. узгодженої зміни ціни одиниці Товару в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості Товару);
-3.4.4. у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань, ціна підлягає зміні відповідно до формули.
Згідно підпункту 2 п.11.2. ст.11 Договору, істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.ч.4, 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків, у разі коливання цін такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. У разі коливання ціни товару на ринку Постачальник письмово звертається до Замовника щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідками або листами (завіреними копіями довідок/листів відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, щодо розміру цін на товар на момент укладання Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій.
Додатковими угодами від 25.02.2021р. №1, від 01.04.2021р. №2, від 19.08.2021р. №3, від 02.12.2021р. №4 до Договору №26ТЛ-107/21/27-21 внесено зміни до істотних умов договору та збільшено ціну за 1 л нафтопродуктів на:
- Бензин А-95 з 26,52 грн до 31,49 грн, тобто на 18,74 % від початкової ціни згідно умов Договору № 26ТЛ-107/21/27-21;
- Бензин А-92 з 25,50 грн до 30,59 грн, тобто на 19,96 % від початкової ціни згідно умов Договору № 26ТЛ-107/21/27-21;
- Дизельне паливо з 25,50 грн до 30,39 грн, тобто на 19,18 % від початкової ціни згідно умов Договору № 26ТЛ-107/21/27-21;
- Газ скраплений з 12,39 грн до 18,44 грн, тобто на 48,83 % від початкової ціни згідно умов Договору № 26ТЛ-107/21/27-21.
Згідно даних бухгалтерського обліку Позивача та накладних на відпуск товару, ПП «ОККО КОНТРАКТ» за період з 12.01.2021р. по 28.02.2022р. поставило нафтопродукти на загальну суму 4 319 485,30 грн, в тому числі за період з 12.01.2021р. по 31.12.2021р. - 3599620,10 грн, за січень-лютий 2022 року - 719 865,20 грн, за які Позивачем здійснено оплату в повному обсязі, тобто всього здійснено оплат на суму 4 319 485,30 грн, яка відповідає загальній вартості накладних (копії видаткових накладних, оборотно-сальдова відомість, банківські виписки долучено).
Згідно листів від 24.02.2021р. №772, від 01.04.2021р. №774, від 13.08.2021р. №796, від 29.11.2021р. №812, Відповідач звертався до Позивача з ініціюванням зміни ціни за одиницю товару, що є предметом закупівлі в зв'язку з невідповідністю вказаних цін ринковим цінам на аналогічні товари. Підставою для підвищення ціни товару по Договору №26ТЛ-107/21/27-21, згідно зазначених листів, є додані Висновки за результатами цінового моніторингу Волинської торгово-промислової палати №B-1274 від 14.12.2020р. та №В-237 від 19.02.2021р., №B-388 від 29.03.2021р., №B-408 від 01.04.2021р. та №B-891 від 09.08.2021р., №B-934 від 19.08.2021р. та №B- 1587 вiд 29.11.2021р.
Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради за період з 01.10.2020р. по 31.05.2024р.
Згідно акту ревізії від 26.09.2024р. №260606-36/15 слідує, що, зокрема, внаслідок недотримання вимог передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.ч.1 та 2 ст. 193 - Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України та пункту 3.4.2 Договору №26ТЛ-107/21/27-21 Позивач безпідставно вніс зміни додатковими угодами: від 25.02.2021р. №1 від 01.04.2021р., №2, від 13.08.2021р., №3 та від 02.12.2021р., №4 до істотних умов Договору №26ТЛ-107/21/27-21, якими збільшено ціну за 1 л нафтопродуктів.
Щодо питання стану виконання умов Договору №26ТЛ-107/21/27-21, ревізією встановлено порушення вимог, передбачених частиною 5 статті 41 Закону №922, частиною 1 та частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України та пункту 3.4.2 Договору №26ТЛ-107/21/27-21, безпідставно внесено зміни до істотних умов Договору №26ТЛ-107/21/27-21, якими зменшено обсяг закупівлі нафтопродуктів та збільшено при цьому ціну за одиницю такого товару з урахуванням ПДВ, як наслідок сплачено вартість поставлених нафтопродуктів на суму 206 446,01 грн з ПДВ більше, аніж передбачено умовами укладеного за результатами торгів Договору № 26ТЛ-107/21/27- 21.
У зв'язку з недотриманням вимог передбачених частиною 5 статті 41 Закону №922, частиною 1 та частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України статтею 526 Цивільного кодексу України та пункту 3.4.2 Договору No 26ТЛ-107/21/27-21, Позивачем оплачено вартість бензину А- 92, бензину А-95, дизельного палива та газу скрапленого ПП «ОККО КОНТРАКТ» на суму 206 446,01 грн з ПДВ (за період з 12.01.2021р. по 31.12.2021р. на суму 139 733,81 грн та за січень-лютий 2022 року на суму 66 712,20 грн) більше, ніж передбачено умовами укладеного за результатами торгів Договору №26ТЛ-107/21/27-21 (з урахуваннями законних підстав та з дотриманням сторонами порядку внесення змін до Договору №26ТЛ-107/21/27-21), та зменшено загальний обсяг товару у пропорційному співвідношенні загальної суми договору, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) Позивача на вказану суму, що підтверджується актом ревізії від 26.09.2024р. №260606-36/15 та розрахунком різниці.
11 листопада 2024 року на адресу відповідача позивачем направлено лист-претензію №4103/10 з вимогою повернути комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради неправомірно сплачені за товар кошти в сумі 206 446,01 грн., однак Відповідачем лист-претензія залишена без відповіді та задоволення.
Наведене стало підставою для звернення Позивача з позовом до господарського суду.
Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст.13 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила. Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
-відбувається за згодою сторін;
-порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);
-підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
-ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;
-загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії, тощо.
Суд вважає за необхідне зазначити, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Метою регулювання, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
У відповідності до роз'яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 24.11.2020р. №3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю», внесення змін має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
У п.78. постанови від 24.01.2024р. у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Крім того, у постановах від 26.03.2024р. у справі № 927/373/22, від 28.08.2024р. у справі 918/694/23, від 28.08.2024р. у справі 918/1313/23, від 10.09.2024р. у справі № 918/39/24, від 11.09.2024р. у справі 916/2407/22, Верховний Суд підтримав правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024р. у справі № 922/2321/22, зазначивши про відсутність підстав для відступу від такої.
Отже, судова практика щодо застосування норми статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є сталою та незмінною.
Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 Цивільного кодексу України «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Надіслання Відповідачем після укладення договору листів з проханням погодити більшу ціну за товар (при фактичній відсутності коливання ціни на ринку під час укладання додаткових угод) не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма про зміну умов договору застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження в 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021р. у справі № 927/491/19.
Суд зауважує, що посилатися на вказані експертні висновки, як доказ коливання ціни на ринку, є неправильним, оскільки останні не містять інформацію про коливання ціни товару на ринку з дати укладення договору до дати укладення відповідно додаткової угоди до договору. Відповідно, висновки не можуть відображати рівень та динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, які мали місце (якщо мали) після дати підписання договору та до дати підписання додаткових угод.
Коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні всіх додаткових угод, стороною договору належним чином не обґрунтовано та об'єктивно не відповідає фактичному коливанню ціни на ринку, у зв'язку з чим Позивачем та Відповідачем не дотримано вимоги п.2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому істотні умови договору змінено безпідставно.
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020р. у справі № 912/1580/18).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі № 907/788/18).
За даних обставин суд дійшов до висновку, що додаткові угоди укладені між сторонами, вчинено в порушення вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а кошти, отримані відповідачем на виконання додаткових угод, підлягають поверненню Позивачу.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.
Вказаний правовий висновок міститься у поставі постанові Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі № 918/101/18.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України слідує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020р.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення Відповідача, наведені у відзиві, не спростовують підставності позовних вимог, оскільки положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачають право на збільшення ціни загалом до 10%, а не щодо кожної додаткової угоди окремо, як стверджує Відповідач.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена Позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №30989 від 06.12.2024р. на суму 15 208,69 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 15 208,69 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсними додаткові угоди: від 25.02.2021р. №1, від 01.04.2021р. №2, від 13.08.2021р. №3, від 02.12.2021р. №4 до Договору № 26ТЛ-107/21/27-21 від 12.01.2021р.
3.Стягнути з Приватного підприємства «ОККО КОНТРАКТ» (адреса: Україна, 79024, Львівська обл., місто Львів, вул.Пластова, будинок 1; ідентифікаційний код - 36248687) на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (адреса: Україна, 10014, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Київська, будинок 48; ідентифікаційний код - 35343771) безпідставно збережені кошти в сумі 206 446,01 грн. та 15 208,69 грн. судового збору.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 06.05.2025 р.
Суддя Король М.Р.