79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.04.2025 Справа № 914/3040/24
За позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича, м. Новояворівськ Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України, м. Київ,
про стягнення 1 279 223, 52 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Жарський Ігор Романович - представник;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича про стягнення 1 279 223, 52 грн за договором від 29.12.2023 № 2130721611-КД-2.
Ухвалою суду від 13.12.2024 відкрито провадження у справі № 914/3040/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.01.2025, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України.
Ухвалою суду від 03.03.2025 підготовче судове засідання відкладено на 10.03.2025. Ухвалою суду від 10.03.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2025
Ухвалою суду від 07.04.2025 розгляд справи по суті відкладено на 28.04.2025.
У судове засідання 28.04.2025 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, заперечив проти розстрочення виконання рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, позовні вимоги не заперечував, надав докази часткового погашення боргу, 28.04.2025 через систему Електронний суд подав клопотання про розстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 28.04.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі позивач, банк) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича (надалі відповідач, позичальник) про стягнення 1 279 223, 52 грн за договором від 29.12.2023 № 2130721611-КД-2.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем 29.12.2023 було укладено кредитний договір № 2130721611-КД-2 (надалі - кредитний договір) та на виконання умов якого АТ КБ «Приватбанк» переховано на рахунок відповідача 1 689 000, 00 грн.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено додатковою угодою до договору від 29.12.2023 № 2130721611-КД-2, укладеною між позивачем з відповідачем та гарантією Міністерства фінансів України на підставі договору з позивачем про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 № 13110-05/55.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за кредитним договором він виконав належним чином, проте відповідач припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені погодженим сторонами графіком платежів, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 279 223, 52 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість у добровільному порядку, однак така вимога залишена відповідачем без виконання.
АТ КБ «Приватбанк» вказує, що направило на адресу Міністерства фінансів України вимогу про сплату за гарантією, яка була задоволена шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 615 003, 88 грн.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 1 279 223, 52 гривень, з яких 615 003, 88 грн заборгованості за тілом кредиту, 49 215, 76 грн заборгованості за процентами та 615 003, 8 грн заборгованість відповідача перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
Позиція відповідача.
ФОП Чекан Богдан Ількович не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання від позивача на свій рахунок коштів у розмірі 1 689 000, 00 грн та існування заборгованості з повернення отриманих коштів.
Також відповідачем долучено до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості, після відкриття провадження у справі, у розмірі 279 301, 38 грн.
Окрім цього, ФОП Чекан Богдан Ількович просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі, оскільки в силу свого пенсійного віку, наявності хронічних захворювань, які потребують постійного лікування, а також продовження в Україні воєнного стану, можливість займатись підприємницькою діяльністю для нього суттєво ускладнена. Відповідач звертає увагу, що частково виконав договірні обов'язки зі сплати боргу, що підтверджується фактичною сплатою коштів на рахунок позивача згідно з платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи та просить надати розстрочку виконання судового рішення терміном на 12 місяців рівними частинами щомісячно.
Позиція третьої особи.
Третя особа - Міністерство фінансів України підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначає, що 05.04.2022 між Міністром фінансів України (гарант), який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55, відповідно до умов пункту 6 якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Також звертає увагу, що 05.12.2024 Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією в розмірі 615 003, 88 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 615 003, 88 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, 29.12.2023 між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Фізичною особою-підприємцем Чеканом Богданом Ільковичем було укладено кредитний договір № 2130721611-КД-2.
Пунктами А.1., А.2. кредитного договору передбачено вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 1 689 000, 00 грн, на поповнення обігових коштів.
Відповідно до пункту А.3. кредитного договору термін повернення кредиту - 01.12.2025 включно.
Відповідно до пункту А.7.1.5. кредитного договору, розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії процентної ставки, із дати укладання цього договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.7.1.1. цього договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього договору, становить 22, 94 % річних.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Умовами пункту А.9. кредитного договору передбачено, що датою сплати процентів є 1-ше число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене умовами договору.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 договору, в терміни на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.
Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Разом з тим, 29.12.2023 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень порядку, програми фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва та умов цього договору та додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу. умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені порядком та цією додатковою угодою.
Згідно із п. 2.1. додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 22, 94 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 9 %; але не більше Індекс UIRD (3 міс.) + 11 % (обмеження встановлюється на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Відповідно до пунктів 4.8, 4.9 кредитного договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Судом встановлено, що 05.04.2022 року між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, що діяв від імені Держави за дорученням Кабінету Міністрів України (надалі - гарант) та АТ КБ «Приватбанк» було укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/55 (надалі договір гарантії), відповідно до п. 6 якого гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора (АТ КБ «Приватбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до п. 31 договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
За змістом п. 35 договору гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; гарант отримав підтвердження від агента, що сума зазначена у вимозі є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.
Згідно із п. 38 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь - яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно до п. 39 договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 та 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Як встановлено судом, 29.12.2023 банком на поточний рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 689 000, 00 грн, що підтверджується випискою по рахунку 2130721611-КД-2 за період з 29.12.2023 до 06.12.2024 та не заперечується відповідачем.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1 049 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі у розмірі та в строки, які передбачені графіком платежів.
Згідно із пп «а» п. 2.3.2 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Порядок надсилання повідомлень сторони погодили у пунктах А. 11, А. 12 кредитного договору. Так, відповідно до пункту А.11 кредитного договору для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно із цим договором, банк може здійснювати повідомлення позичальника у письмовій формі.
У свою чергу, абзацом 2 пункту А.12 кредитного договору передбачено, що відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв'язку відправника).
30.08.2024 позивачем було направлено до відповідача повідомлення № 31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024 року. Банк повідомив відповідача, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024 - строк (01.12.2025), що узгоджений п. А.3 та 5.10. кредитного договору № 2130721611-КД-2 від 29.12.2023, буде вважатися таким, що настав 26.09.2024.
Такими діями позивач змінив строк виконання кредитного зобов'язання. Зважаючи на викладене вище, відповідач у випадку непогашення простроченої заборгованості повинен був виконати зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі у термін до 26.09.2024 включно. Дана вимога залишена відповідачем без належного реагування, та прострочена заборгованість не була погашена.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
07.11.2024 року позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимога на сплату за гарантією від 07.11.2024 № 291, з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 615 003, 88 грн на рахунок № НОМЕР_1 відповідно до пункту 35 договору гарантії.
05.12.2024 позивачем було направлено до відповідача повідомлення про надсилання гаранту вимоги № 291.
05.12.2024 Міністерством фінансів України була перерахована позивачу сума сплати за гарантією у розмірі 615 003, 88 грн.
Відтак, враховуючи, що зобов'язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач правомірно звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.
Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (абз. 5 ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України).
З урахуванням сплати гарантійних виплат гарантом, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 06.12.2024 становила 1 279 223, 52 грн, з яких: 615 003, 88 грн - заборгованості за тілом кредиту, 49 215, 76 грн - заборгованості за процентами, та заборгованість відповідача перед державним бюджетом становила 615 003, 88 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
Після подання позивачем до господарського суду позову у даній справі, відповідачем було сплачено 279 301, 38 грн за кредитом та гарантією, що підтверджується копіями квитанцій, платіжних інструкцій та виписками, долученими сторонами до матеріалів справи, а саме № 9374-6564-6935-0666, № 9374-6562-7943-0183, № @2PL495026, № HS024В02СН, № 02СК, № @2PL498202 тощо.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено на рахунок позивача заборгованість в загальному розмірі 279 301, 38 грн.
Суд, беручи до уваги вищезазначене, дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 279 301, 38 грн, підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Однак, оскільки суду доказів сплати 475 353, 21 грн заборгованості за тілом кредиту, 49 215, 76 грн заборгованості за процентами та 475 353, 17 грн заборгованості за гарантією держави не надано, відтак у цій частині позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, згідно з частиною тринадцятою статті 17 Бюджетного кодексу України забороняється реструктуризація заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб'єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на підставі договору, укладеного між таким суб'єктом господарювання, інвестором та податковим органом.
Щодо посилань відповідача у заяві про розстрочення виконання рішення про ускладнення в здійсненні підприємницької діяльності під час дії воєнного стану, слід зазначити що саме по собі введення в Україні воєнного стану, не є винятковою обставиною для надання розстрочки, оскільки як відповідач, так і позивач здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану, і безперечно відчуває його вплив на свою господарську діяльність.
Інші доводи відповідача про те що в силу свого пенсійного віку, наявності хронічних захворювань, які потребують постійного лікування, можливість займатись підприємницькою діяльністю для нього суттєво ускладнена, жодними доказами не підтверджені, та не можуть бути самостійною підставою для розстрочення виконання рішення.
Крім цього, у клопотанні про розстрочення виконання рішення заявник має надати докази, які у сукупності свідчитимуть про неможливість його виконання на даний час, проте наявні докази свідчитимуть про реальність виконання рішення при його розстроченні.
Суд врахує умови додаткової угоди № 1 до Кредитного договору стосовно того, що зазначені кредитні кошти були надані відповідачу у відповідності з приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 року № 28, та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою КМУ від 14 липня 2021 року № 723.
З огляду на вищевказане, беручи до уваги статтю 17 Бюджетного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у справі № 914/3040/24, що, за наявності відповідних підстав, не позбавляє його права, повторно звернутися до господарського суду, після набрання судовим рішенням законної сили, із відповідним клопотанням в порядку, передбаченому ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем обов'язку з повернення у повному обсязі одержаної суми кредиту, станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів сплати суми заборгованості у повному обсязі, відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Повернення позивачу сплаченого судового збору в частині позовних вимог, провадження в якій закрито, буде окремо здійснено ухвалою суду відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» після надходження на адресу суду письмової заяви позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Провадження у справі № 914/3040/24 в частині стягнення заборгованості в розмірі 279 301, 38 грн закрити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) суму в розмірі 536 568, 04 грн з яких:
- 475 353, 21 грн - заборгованості за тілом кредиту;
- 49 215, 76 грн - заборгованості за процентами;
- 11 999, 07 грн - судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 475 353, 17 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06 травня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.