02.05.2025
Справа № 335/2695/25
Провадження № 1-кс/331/866/2025
02 травня 2025 року слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, -
До слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 з Запорізького апеляційного суду за підсудністю, 02 травня 2025 року надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
У скарзі ОСОБА_2 просить слідчого суддю зобов'язати відповідальних осіб Запорізької обласної прокуратури внести до ЄРДР повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення: окремо за статтями, ст. 109, ст. 111, ст. 255, ст. 353, ст. 442Кримінального Кодексу України, та розпочати судове розслідування за клопотанням потерпілої ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у скарзі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою лише у разі якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, що не підлягає оскарженню.
З матеріалів скарги вбачаться, що скаржник ОСОБА_2 просить слідчого суддю зобов'язати відповідальних осіб Запорізької обласної прокуратури внести до ЄРДР повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення: окремо за статтями, ст. 109, ст. 111, ст. 255, ст. 353, ст. 442Кримінального Кодексу України, та розпочати судове розслідування за клопотанням потерпілої ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Забезпечення кожному права на справедливий суд і реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У п. 18 ст. 3 КПК України зазначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Частиною 3 статті 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також сталої практики ЄСПЛ, слідчий суддя дійшов висновку про те, що право на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора Запорізької обласної прокуратури не є абсолютним, тобто ним може бути оскаржена не будь-яка дія або бездіяльність прокурора, а лише, виключно, ті рішення слідчого, які прямо передбачені ст. 303-307 КПК України.
Як слід з долучених до матеріалів скарги документів, ОСОБА_2 не долучила до матеріалів скарги відповіді уповноваженої особи Запорізької обласної прокуратури на повідомлення ОСОБА_2 , поданого 18.03.2025 року, яка має бути предметом оскарження у суді в розумінні ст. 303 КПК України. Крім, того у сказі ОСОБА_2 поданої до суду не зазначено, чи надавалась останній відповідь уповноваженої особи Запорізької обласної прокуратури на її повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
У статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" вказано на те, що документи, які посвідчують особу, залежно від їх функціонального призначення поділяються на два види: документи, що посвідчують особу й підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу й підтверджують її спеціальний статус.
Крім того, що в порушення статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до матеріалів справи не долучено жодного документу, що засвідчує особу заявниці ОСОБА_2 .
Тобто на даний час у слідчого судді відсутні підстави для відкриття провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, а тому у відкритті провадження за скаргою слід відмовити згідно ст. 304 ч. 4 КПК України та скаргу необхідно повернути заявнику.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 306 Кримінально процесуального кодексу України, слідчий суддя
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність відповідальних осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою невідкладно наслати особі яка її подала, разом із скаргою.
Ухвала в частині відмови у відкритті провадження за скаргою може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Слідчий суддя ОСОБА_1