вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/880/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ НТБ», Київська обл., Вишгородський р-н., смт. Димер
про стягнення заборгованості
без виклику представників учасників справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» №УФ-78939 від 11.03.2025 року (вх. №354/25 від 13.03.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ НТБ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №6087/01/20-г від 28.01.2020 року у сумі 31965,58 грн., з яких: 1239,92 грн. основного боргу, 518,54 грн. штрафу, 16816,49 грн. пені, 11364,51 грн. інфляційних втрат та 2026,12 грн. 3% річних.
У позовній заяві позивач просить суд розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки, ціна позову у справі №911/880/25 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2025 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/880/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Ухвалу суду від 14.03.2025 року про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на його адресу, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Кошового, 7.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ НТБ» вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи, однак, станом на день прийняття рішення у даній справі відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (за договором - Лізингодавець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НТБ» за договором - Лізингоодержувач) 28.01.2020 року укладено Договір фінансового лізингу №6087/01/20-Г (далі - Договір фінансового лізингу), згідно умов п. 1.1. Загальних умов якого, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі по тексту «Предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов?язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі. Лізингоодержувачу надається право користування Предметом лізингу на строк, зазначений в Договорі (п. 1.2. Загальних умов договору фінансового лізингу).
Згідно п. 3 Договору фінансового лізингу, предметом лізингу є автомобіль KIA SPORTAGE 2019 року випуску; вартість предмета лізингу 554494,06 грн. в т.ч. ПДВ 92415,58 грн.
Відповідно до п. 2.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, всі платежі за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (далі - Графік платежів). Лізингоодерчувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця.
Згідно п. 3.6. Загальних умов договору фінансового лізингу, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмета лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов?язані з користуванням та володінням Предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження Предмета лізингу, ризик допущення помилки при експлуатації. Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації Предмета лізингу, в частині, не передбаченій договором(-ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції), пов?язані з використанням Предмета лізингу, відповідно до чинного законодавства, в т.ч. пов?язані з використанням Предмета лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (п. 5 Договору фінансового лізингу).
Згідно п. 8.8. Загальних умов договору фінансового лізингу, у разі, якщо після закінчення строку лізингу за Договором, умови якого передбачають наявність викупу Предмета лізингу, Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу Предмета лізингу згідно п. 8.2 Загальних умов, та не продовжить строк користування Предметом лізингу (у разі наявності такого права за Договором) Лізингоодержувач повертає Лізингодавцю на підставі Акту в місці та час, зазначені Лізингодавцем, з урахуванням п.п. 11.5., 11.10. Загальних умов.
Відповідно до п. 9.1 Договору фінансового лізингу, загальна сума лізингових платежів 793767,28 грн.
Згідно п. 14 Договору фінансового лізингу, цей Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання Сторонами (в тому числі обов?язковим до виконання стає Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу», згоду на погодження та дотримання умов якого Лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання Сторонами зобов?язань за Договором фінансового лізингу.
Згідно п. 15 Договору фінансового лізингу, Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу» (та будь-які посилання на нього в Договорі), розміщений на офіційному або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід?ємною складовою частиною Договору. Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов?язується дотримуватися усіх його умов.
03.03.2020 року права вимоги за Договором фінансового лізингу відступлено до нового кредитора - АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Додатку від 03.03.2020 року «Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №21/07-2017 від 21.07.2017 року».
21.07.2023 року права вимоги за Договором фінансового лізингу відступлено до нового кредитора - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №28/12-2017-3В від 28.12.2017 «Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються (додаток до договору станом на 21.07.2023)».
Згідно Наказу Національного банку України №419-но від 29.04.2023 року, Наказу Національного банку України №315-но від 27.03.2024 року та Наказу Національного банку України №56-но від 22.01.2025 року ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» визначено критично важливим для функціонування економіки країни та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Згідно рішення Правління Національного банку України №70-рш від 29.02.2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» визначено системно важливим банком.
Згідно наказу Національного банку України №286-но від 22.03.2024 року та Наказу Національного банку України №26-но від 08.01.2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Позивачем зазначено, що ним умови Договору фінансового лізингу виконано належним чином і в повному обсязі, зокрема, набуто у свою власність та передано відповідачу 31.01.2020 року, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу, у платне користування транспортний засіб марки КІА, комерційний опис Sportage, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю 554494,08 грн., у т.ч. ПІДВ: 92415,68 грн., який зареєстрований 30.01.2020 року за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого ТСЦ 8048.
Однак, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений Предмет лізингу та починаючи з 4-го лізингового платежу розпочав систематично допускати прострочку по оплаті лізингових платежів, чим порушив взяті на себе зобов?язання за Договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв?язку з чим, за ним утворилася заборгованість у сумі 1239,92 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем відповідачу направлено вимогу №18296/31.1 від 20.10.2022 року про сплату заборгованості з попередженням про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування, заборгованість з оплати лізингових платежів не погашена.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 29.01.2020 року до Договору фінансового лізингу №6087/01/20-Г від 28.01.2020 року строк лізингу закінчився 30.01.2023 року.
Позивачем на адресу відповідача, враховуючи положення п. 8.8 Загальних умов договору фінансового лізингу, 09.09.2024 направлено вимогу про повернення предмету лізингу протягом 7 днів, однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.
У зв'язку із тим, що відповідач не здійснив сплату лізингових платежів за Договором фінансового лізингу в повному обсязі станом на 30.01.2023 за ним утворилась заборгованість у сумі 1239,92 грн. про стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено ч. 1 ст. 175 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у фінансовий лізинг, окрім загальних норм, здійснюється також спеціальними нормами, якими врегульовані відносини лізингу.
Згідно ч. 7 ст. 292 ГК України, правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до ГК України та інших законів.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ч. 2 ст. 6 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб?єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов?язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжно пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надае фінанси послуги;
Аналогічна норма міститься у ч.5 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 30.01.2023 року (дату закінчення Договору фінансового лізингу) прострочена заборгованість відповідача перед позивачем по лізинговим платежам складає 1239,92 грн.
Під час розгляду справи відповідач доказів сплати відповідних лізингових платежів, передбачених умовами Договору №6087/01/20-Г фінансового лізингу від 28.01.2020, не надав. Оскільки, відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо невиконання зобов'язань в частині внесення лізингових платежів, у строк, встановлений Договором, відповідач є таким, що допустив порушення відповідних зобов'язань.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1239,92 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати лізингових платежів, визначених графіком їх сплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 16816,49 грн. пені, 2026,12 грн. 3% річних, 11364,51 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 30.03.2020 по 23.04.2023, а також, 518,54 грн. штрафу згідно п. 7.1.2 Договору фінансового лізингу.
Згідно п. 7.1.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.1.2. Загальних умов договору фінансового лізингу, у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Згідно п. 11.8. Загальних умов договору фінансового лізингу, вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від Договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) Лізингоодержувач зобов?язаний сплатити Лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені Лізингодавцем у зв?язку з виконанням Договору (у тому числі у зв?язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки згідно п.7.3. Загальних умов.
Відповідно до п. 7.1.8. Загальних умов договору фінансового лізингу, при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов?язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 2026,12 грн. та інфляційних втрат у сумі 11364,51 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірними, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 16816,49 грн. за загальний період з 30.03.2020 по 23.04.2023 судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 518,54 грн. штрафу згідно п. 7.1.2 Договору.
Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 518,54 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ НТБ» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ НТБ» (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Кошового, 7, код ЄДРПОУ 39217701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) 1239 (одну тисячу двісті тридцять дев'ять) грн. 92 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 16816 (шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 49 коп. пені, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 54 коп. штрафу, 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 12 коп. 3% річних, 11364 (одинадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 51 коп. інфляційних втрат та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць