"22" квітня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/491/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Кепітал Корпорейшн" (04211, м. Київ, проспект Володимира Івасюка, буд. 2-Д, приміщення 706/4, код ЄДРПОУ 35481887)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" (08133, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул Балукова, б. 7-Б, ЄДРПОУ 39797236)
про стягнення боргу за договором оренди,
за участю представників:
позивача: Головко Юрія Анатолійовича;
відповідача: не з'явились,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Кепітал Корпорейшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" про стягнення 2914841,00 грн боргу за договором оренди №21-02/23/ОР від 21.02.2023 разом із якою також надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на банківські рахунки відповідача а також заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо майна та майнових прав, що належать відповідачу.
Ухвалою від 06.02.2025 судом відмовлено у задоволенні означеної заяви про забезпечення позову. Ухвалою від 06.02.2025 судом також залишено без руху означену позовну заяву.
10.02.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 10.02.2025 судом відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засідання на 10.03.2025 на 14:45.
Також 10.02.2025 позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову у справі, в якій він просив суд накласти арешт на банківські рахунки відповідача в межах суми позову а також заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо майна, яке належать відповідачу. Розгляд цієї заяви було призначено в судовому засіданні на 17.02.2025.
Окрім того 10.02.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Андрія Черногуза від розгляду справи №911/491/25 та передачу справи на розгляд іншому судді, яка судом була визнана необгрунтованою, а саму заяву передано на автоматизований розподіл з метою визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/491/25, про що була постановлена відповідна ухвала суду від 10.02.2025.
Згідно з проведеним автоматизованим розподілом справи між суддями, відповідно до протоколу від 11.02.2025 заяву про відвід судді від розгляду справи № 911/491/25 передано для розгляду судді Мальованій Л.Я.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2025 (суддя Мальована Л.Я.) було відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/491/25.
У судове засідання 17.02.2025 з'явився представник позивача, висловив свої позиції з приводу заяви про забезпечення позову від 10.02.2025, наполягав на задоволенні вказаної заяви. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча був належним чином повідомлений. За результатом розгляду означеної заяви позивача про забезпечення позову, в її задоволенні було відмовлено, про що була постановлена відповідна ухвала суду.
Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 10.03.2025 надійшло клопотання від представника позивача про долучення документів по даній справі.
У судовому засіданні 10.03.2025 брав участь представник позивача Головко Юрій Анатолійович в режимі відеоконференції. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання зокрема через систему «Електронний суд». Судом було задоволене клопотання позивача про долучення документів від 10.03.2025. Водночас враховуючи першу неявку відповідача судом було відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 24.03.2025 на 14:00 для надання можливості відповідачу реалізувати своє право на процесуальне представництво та захист у судовому процесі.
Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 22.03.2025 надійшли клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи, а 24.03.2025 надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.03.2025 брав участь представник позивача Головко Юрій Анатолійович в режимі відеоконференції. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання зокрема через систему «Електронний суд». Суд, заслухавши пояснення позивача з приводу поданого ним клопотання про долучення доказів від 24.03.2025 задовольнив його та долучив до матеріалів справи подані документи, а саме виписку з банківського рахунку позивача, яка давала можливість встановити, що між позивачем та відповідачем наявні розрахунки за договором оренди № 21-02/23/ОР від 21.02.2023.
Також в судовому засіданні 24.03.2025 судом були задоволені клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи від 22.03.2025, відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 31.03.2025 на 14:30 для надання можливості відповідачу реалізувати своє право на процесуальне представництво та захист у судовому процесі та при цьому повідомлено відповідача, що ознайомитись з матеріалами справи він міг і може у своєму електронному кабінеті, позаяк всі матеріали подані через систему "Електронний суд".
У судовому засіданні 31.03.2025 брав участь представник позивача Головко Юрій Анатолійович в режимі відеоконференції. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання зокрема через систему «Електронний суд». Відзив до суду так і не надійшов, а строк на його подання, встановлений ухвалою про відкриття провадження від 10.02.2025, закінчився. Враховуючи, що відповідач вкотре не з'явився в судові засіданні, не подав жодної заяви по суті спору, окрім клопотання про відкладення судового засідання від 22.03.2025, суд маючи достатньо підстав вважати, що такі дії є намаганням відповідача затягнути судовий процес у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.04.2025 на 11:30.
До суду 14.04.2025 надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, мотивоване тим, що представник у цей час буде приймати участь у іншому судовому засіданні по справі №359/7849/20, яке відбуватиметься у Бориспільському міськрайонному суді Київської області.
У судове засідання 15.04.2025 з розгляду справи по суті представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання через систему «Електронний суд». Враховуючи вищевикладене суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 22.04.2025 на 14:00.
За час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача, або заяв про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач в повній мірі не скористався можливістю доступу до правосуддя.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.04.2024 брав участь представник позивача Головко Юрій Анатолійович. Заслухавши виступи представника позивача, суд прийняв рішення у справі.
Обставини справи та зміст позовних вимог.
Позивач зазначав, що 21.02.2023 між ним, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди № 21-02/23/ОР, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне строкове користування (в оренду) рухоме та нерухоме майно далі за текстом договору «майно», або «предмет оренди», для виробничих цілей орендаря. Опис майна, його кількість, комплектація та інші характеристики визначені у додатку №1 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору, орендна плата, яка підлягає сплаті за користування майном, встановлюється в розмірі: 300000,00 (триста тисяч) гривень 00 копійок. в т.ч. ПДВ (крім першого місяця оренди).
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата за договором вноситься орендарем щомісячно шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі в розділі 11 «Реквізити і підписи сторін». Підставою для перерахування орендарем орендної плати є рахунок, що виставляється орендодавцем. Орендодавець надає рахунок для сплати орендної плати в період з першого по десяте число місяця, за який вноситься орендна плата, а орендар зобов'язаний оплатити наданий орендодавцем рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання від орендодавця. Моментом отримання рахунку слід вважати дату та час його надходження на поштову чи електронну адресу орендаря, зазначені в розділі 11 «Реквізити і підписи сторін» цього договору.
Відповідно до п. 3.4 договору до складу орендної плати за даним договором не входить плата за комунальні послуги, послуги зв'язку, охоронні послуги, та інші витрати, пов'язані із використанням та з обслуговуванням майна. Під комунальними послугами в даному договорі розуміються послуги з надання електроенергії й теплоенергії, водопостачання, каналізації, вентиляції, вивозу побутових відходів, газопостачання та інші. Орендодавець самостійно укладає договори з організаціями, що надають комунальні послуги та самостійно розраховується за надані послуги, а орендар компенсує орендодавцю оплату комунальних послуг, експлуатаційних витрат, послуг зв'язку й охоронних послуг (компенсаційні виплати), на підставі переданих йому орендодавцем копій рахунків організацій, що надають комунальні послуги.
Пунктом 3.5. договору встановлено, що компенсаційні виплати передбачені п. 3.4. цього договору, здійснюються орендарем на користь орендодавця протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку від орендодавця шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі в розділі 11 «Реквізити і підписи сторін».
01.01.2024 між сторонами була укладена додаткова угода № 12-1 до договору, відповідно до умов якої орендодавець та орендар дійшли згоди про те, що за оренду майнового комплексу зазначеного у п. 1 договору оренди № 21-02/23/ОР від 21.02.2023р., орендна плата з 01 січня 2024 року становитиме 750000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в т ч. ПДВ (п. 1 додаткової угоди № 12-1).
12.08.2024 між сторонами була укладена додаткова угода № 22 до договору за умовами якої орендодавець та орендар дійшли згоди, зокрема, що з 01 вересня 2024р. розмір місячної орендної плати за користування майновим комплексом, зазначеним у п. 1 договору оренди № 21-02/23/ОР від 21.02.2023р. за один календарний місяць становить 850000,00 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в т ч.. ПДВ, що еквівалентно 18939,39 (вісімнадцяти тисячам дев'ятсот тридцяти дев'яти) Євро, 39 Євроцентів, за офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цієї додаткової угоди.
За твердженнями позивача станом на 27.01.2025 відповідач має перед позивачем борг за оренду плату за грудень 2024 року та січень 2025 року в сумі 1580000,00 грн та борг щодо компенсації вартості комунальних послуг в сумі 134481,97 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочене та неналежне виконання зобов'язань та умов договору в сумі 1200000,00 грн.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки: 413723978, дата, час формування: 17.02.2025), позивач є власником нежитлових будівель та споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 700543153234). Опис об'єкта: КПП, охорона, А-1, 81,8 кв.м; виробнича будівля, Б-1, 67,4 кв.м.; виробнича будівля, В-1, 499,0 кв.м.; побутова будівля, Г-1, 122,8 кв.м.; приймальна ємність, Ж-1, 544,4 кв.м.; приймальна ємність, З-1, 307,5 кв.м.; вбиральня, И-1, 2,6 кв.м.; склад запчастин, І, 63,9 кв.м.; склад матеріалів, Ї, 85,9 кв.м.; склад, К-1, 14,3 кв.м.; склад арматури, з/ч, Л-1, 142,3 кв.м.; склад КИП, М-1, 76,0 кв.м.; склад, Н-1, 63,5 кв.м.; КТП, О-1, 9,6 кв.м.; котельня, Р-1, 74,6 кв.м.; будівля повітряного охолодження, С-1, 30,7 кв.м.; з/колія, №6; автомобільні ваги, № 11; огорожа, № 12; ворота № 13, 20-24; хвіртка, №14; резервуарний парк палива, № 15; пристрій зневоднення, №16; пристрій нагріву, №17; пристрій випаровування, № 18; пристрій технологічний, №19; пожрезервуар, №25; колодязь-збірник залишків ПММ, №26; естакада з електрокраном, №27; підземна ємність зворотного водопостачання з градирнею, № 28. Адреса: Полтавська обл., Новосанжарський р., с. Руденківка, вулиця Миру, будинок 70.
Так, вказаний об'єкт нерухомого майна зазначений сторонами в пункті 1 додатку № 1 до договору (перелік майна, що передається в оренду) разом із іншими об'єктами рухомого майна. Тобто вбачається, що позивач мав відповідні правомочності щодо передачі відповідачу означеного майна в оренду на виконання умов договору.
Поряд із цим, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі, зазначено у ст. 286 ГК України.
При цьому істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 ГК України).
Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до частини 5 статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Так, позивачем надано разом із позовною заявою копію опису вкладення в цінний лист поштового відправлення від 31.01.2025 №0421900100251 зі змісту якого вбачається, що ним були направлені на адресу відповідача, зокрема, рахунки на оплату № 23/01-1, № 23/01-2, № 23/01-3.
Разом із цим, позивач не надав ані вказаних рахунків, ані будь-яких інших рахунків, які відповідно до умов пункту 3.2. договору мали бути виставлені ним відповідачу та слугувати б підставою для перерахування відповідачем орендної плати та інших платежів.
Між тим суд враховує, що умовами згаданого пункту 3.2. договору сторони також погодили, що орендна плата за договором вноситься відповідачем щомісячно.
В контексті зазначеного, суд приймає до уваги висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 згідно якого наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).
Частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, враховуючи те, що обов'язок відповідача із щомісячної сплати орендної плати визначений умовами договору, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, контррозрахунків чи посилань на обставини, що можуть слугувати підставами для звільнення сторони від відповідальності, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, приймає твердження позивача, які будуються на наданих ним доказах та приходить до висновку, що з огляду на те, що за період розгляду справи судом відповідач не надав доказів оплати орендної плати за грудень 2024 та січень 2025, суд констатує, що відповідач має сплатити орендну плату за грудень 2024 року та січень 2024 року, що в загальному становить 1580000,00 грн (з урахуванням часткової оплати на суму 120000,00 грн, яка зарахована позивачем як оплата за грудень 2024 не дивлячись на відсутність посилання на це у призначенні платежу, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача).
Принагідно суд звертає увагу на те, що протягом всього строку правовідносин сторін жодних оплат з призначенням платежу з визначенням конкретного місяця, за який сплачується оренда відповідачем здійснено не було натомість всі оплати були здійснені з посиланням лише на договір оренди № 21-02/23/ОР від 21.02.2023р та в різні дати, що позбавляє суд можливості констатувати факт виконання позивачем дій, за наслідками яких у відповідача виникає обов'язок здійснити оплату саме в строки визначені п. 3.2 договору, а саме факту того, що орендодавцем в період з першого по десяте число місяця виставлялись рахунки для оплати за договором.
Суд констатує, що доказів направлення на поштову чи електронну адресу орендаря, що зазначені в розділі 11 «Реквізити і підписи сторін» цього договору, рахунків, які б суд міг ідентифікувати як рахунки для оплати орендної плати за певний конкретний місяць оренди, позивач суду не надав.
Суд не приймає як доказ виставлення рахунків надану позивачем копію опису вкладення до відправлення від 31.01.2025, позаяк суду не надано позивачем ні копій самих рахунків, ні доказів того, що рахунки № 23/01-1, № 23/01-2, № 23/01-3 стосуються заявлених до стягнення періодів та послуг, позаяк в силу положень договору п. 3.2 договору рахунки за оренду мають виставлятися з першого по десяте число місяця.
Суд звертає увагу позивача на те, що суд не може приймати судове рішення ґрунтуючись на припущеннях, позаяк судове рішення має бути обґрунтоване наданими сторонами доказами, які підтверджують обставини, на які посилається сторона.
При цьому, суд наголошує, що заявлена до стягнення сума оренди за грудень 2024 та січень 2025 є підставною та стягується судом з відповідача враховуючи те, що оплата згідно до умов договору є щомісячним платежем і станом на момент прийняття рішення у справі послуги з оренди відповідного майна вже є такими, що отримані відповідачем проте не сплачені не дивлячись на факт звернення орендодавця з позовом до суду, в зв'язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Принагідно суд зазначає, що у даному випадку на наявність підстав для задоволення вимог про стягнення орендної плати не впливає факт ненадання позивачем суду доказів виставлення рахунків у порядку визначеному п. 3.2 договору, до моменту виставлення яких прив'язаний обов'язок оплати, позаяк дана обставина впливає лише на наявність чи відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що визначені договором та обрахунку строків такого прострочення, водночас помісячна оплатність послуг з оренди випливає зі змісту самого договору оренди.
Суд також звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про стягнення компенсаційних виплат(комунальні витрати) позивач не надав суду відповідні рахунки та договори з організаціями, що надають комунальні послуги, здійснюють експлуатаційні витрати, надають послуги зв'язку й охоронні послуги (компенсаційних виплат) про які йдеться в пунктах 3.4. та 3.5. договору та на підставі яких відповідач має сплатити позивачу такі компенсаційні витрати, що перешкоджає суду встановити підставність розміру заявлених до стягнення сум, а також встановити та констатувати сам факт отримання таких послуг позивачем від третіх осіб за відповідними договорами, а отже і необхідність компенсації їх вартості з боку відповідача.
Відтак суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підставності нарахування та розміру заявленої ним до стягнення з відповідача компенсації вартості комунальних послуг в сумі 134481,97 грн, а тому в задоволенні позову в цій частині вимог суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю заявленого до стягнення розміру компенсаційних витрат.
Також вбачається, що позивач нарахував до стягнення з відповідача 1200000,00 грн штрафних санкцій на підставі пункту 2 згаданої вище додаткової угоди № 12-1 до договору.
Так, пунктом 2 додаткової угоди № 12-1 встановлено, що сторонами було погоджено, що:
«Орендар за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно пунктів договору оренди № 21-02/23/OP від 21.02.2023р. Сторона несе відповідальність, тобто зобов'язана сплатити штраф на рахунок компанії орендодавця у розмірі 400000,00 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок. Оплата має бути здійснена протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання листа-претензії на електронну пошту орендаря, euronaftogastrade@gmail.com.»
Не зважаючи на некоректність змісту даного пункту додаткової угоди, можна прийти до висновку, що сторони намагались узгодити відповідальність у вигляді штрафу за порушення в тому числі і визначених договором строків виконання грошових зобов'язань.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з статтею 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Проаналізувавши зміст позовної заяви суд прийшов до висновку, що заявлений розмір штрафу в розмірі 1200000 грн складається з штрафу в розмірі 400000 грн за порушення визначених п. 3.2 договору строків оплати орендної плати за грудень 2024, з штрафу в розмірі 400000 грн за порушення визначених п. 3.2 договору строків оплати орендної плати за січень 2025 та з штрафу в розмірі 400000 грн за порушення визначених п. 3.5 договору строків оплати компенсаційних виплат.
Водночас, суд зазначає, що означені вимоги не можуть бути задоволені судом, позаяк в силу положень договору встановлення факту порушення строків оплат визначених п. 3.2 та п. 3.5 договору безпосередньо залежить від доведення перед судом факту виконання позивачем (орендодавцем) дій щодо виставлення рахунків у спосіб визначений договором, доказів чого, як вже було встановлено судом вище, позивач суду не надав. Відтак, суд позбавлений можливості констатувати з посиланням на відповідні докази, що відповідач, отримавши рахунки на оплату, не здійснив їх оплату протягом трьох робочих днів з моменту отримання та порушив визначений договором строк на оплату, позаяк доказів виставлення (направлення) цих рахунків, як і копій самих рахунків суду не надано.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18960 грн покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом також враховано понижуючий коефіцієнт 0.8, оскільки позов подано в електронній формі.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" (08133, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул Балукова, б. 7-Б, ЄДРПОУ 39797236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Кепітал Корпорейшн" (04211, м. Київ, проспект Володимира Івасюка, буд. 2-Д, приміщення 706/4, код ЄДРПОУ 35481887) 1580000 грн боргу за договором оренди №21-02/23/ОР від 21.02.2023 та 18960 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз