Справа № 309/4928/24
Провадження № 1-кп/309/314/24
06 травня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024078050000237 від 10.10.2024 року відносно :
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна , одруженого, працюючого кабельником в Хустському РЕМ , раніше не судимого, у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України , -
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
Судом визнано доведеним, що 27 вересня 2024 року близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого проживання на дворогосподарстві АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, затіяв сварку з ОСОБА_6 , під час якої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, суспільну небезпечність та наслідки, що можуть настати при їх вчиненні, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , підійшов до потерпілого і наніс йому декілька ударів руками стиснутими в кулак в область обличчя, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин правої половини обличчя, садна правої бровної дуги, що потягли за собою розлад здоров'я не більше 6 днів, і по цій ознаці згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р. їх слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз'яснення йому обвинувачення, свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України визнав повністю. Суду ствердив, що він дійсно 27 вересня 2024 р. біля 20 год під час конфлікту з ОСОБА_6 спричини йому тілесні ушкодження, а саме наніс декілька ударів рукою по голові. У вчиненому щиро розкаюється.
В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України , потерпілий ОСОБА_6 суду ствердив , що 27 вересня 2024 р. він прийшов додому і між ним та обвинуваченим спочатку виник словесний конфлікт під час якого ОСОБА_3 наніс йому декілька ударів по обличчю. Матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого він не має.
Підсудний згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
Покази ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, допитом потерпілого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, за вище встановлених обставин.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України оскільки він своїм діями наніс потерпілому легкі тілесні ушкодження що не спричинило короткочасного розладу здоров'я.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Відповідно до ст.. 12 КК України кримінальне правопорушення , яке передбачено ч. 1 ст. 125 відноситься до кримінальних проступків.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом'якшують покарання -щире каяття.
Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - судом не встановлено.
Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку , особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, зробив переоцінку своєї поведінки, посередньо характеризується за місцем проживання, враховуючи думку прокурора та потерпілого щодо необхідної міри покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у вигляді штрафу в межах ч.1 ст. 125 КК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому не обирався та , враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України не убачає підстав для його визначення на цей час.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що складає 510 грн.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1