Справа № 308/4041/25
06 травня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Ужгороді, матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000294 від 01 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, міста Ізмаіл, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого згідно вимог ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строкjм на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , (далі - ОСОБА_4 ) призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де останній проходить військову службу по теперішній час, де його призвано призначено на посаду старшого стрільця.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, прийняв присягу на вірність народу України.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Окрім цього, солдат ОСОБА_4 мав поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, згідно яких кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, та ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
01 березня 2025 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за адресою місто Ужгород, проспект Свободи, біля будинку 1, де побачив відчинений автомобіль марки «Mersedes - Benz» моделі «Ategol318» д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого у останнього виник протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, на виконання якого останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, ОСОБА_4 через відчинені водійські двері проник до вищевказаного автомобілю звідки викрав мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 1ЗС» темносинього кольору вартістю 3123 (три тисячі сто двадцять три) гривень, та мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 12» блакитного кольору вартістю 4433 (чотири тисячі чотириста тридцять три) гривень, які належали водію вказаного транспортного засобу гр. ОСОБА_6 , після чого покинув місце події, з викраденим майном, розпорядившись останнім на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 7556 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) гривень.
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , пояснив, що викладені в обвинувальному акті обставини мали місце, дійсно він таємно заволодів чужим майном, а саме через відчинені водійські двері проник до вищевказаного автомобілю звідки викрав два мобільних телефони марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 1ЗС» темносинього кольору та мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 12» блакитного кольору, після чого покинув місце події, з викраденим майном. Зазначив, що після отримання поранення був направлений в Закарпатську область на лікування, у нього була заблокована картка він не мав можливість придбати собі харчі. Зазначив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, щиро розкаюється. Просив врахувати що на даний час продовжує проходити військову службу та бажає проходити її в подальшому.
Прокурор під час судового засідання обвинувальний акт підтримав та просив притягнути ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 185 КК України.
Захисник в судовому засіданні просив суворо не карати ОСОБА_4 , врахувати що має бойові поранення, є діючим військовослужбовцем, штраф призначений попереднім вироком суду було сплачено.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, матеріали справи містять його заяву про розгляд справи за відсутності потерпілого. Заява містить прохання про розгляд кримінального провадження без його участі, він не заперечує проти розгляду кримінального провадження у порядку ст. 349 КПК України. Потерпілий також зазначає, що цивільний позов не заявляв, щодо покарання: просить призначити на розсуд суду.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, прокурор, не заперечив щодо встановлених фактичних обставин, потерпілий подав заяву про розгляд справи у його відсутності, тому суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин справи, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Суд оцінює, що обвинувачений ОСОБА_4 , визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, зазначив що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у суду не має.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Тобто на момент вчинення ОСОБА_4 , вказаного діяння на території України діяв воєнний стан.
Як вбачається з досліджених матеріалів провадження ОСОБА_4 раніше судимий: Вироком від 08 листопада 2018 року Ізмаїльського міськрайонного суду за ч. 1 ст. 185 КК України засуджений до 80 годин громадських робіт; Вироком від 16 жовтня 2019 року Ізмаїльського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 389, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70 КК України засуджений до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України приєднано частину невідбутого покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 08 листопада 2018 року застосовано остаточне покарання у виді 4 років та 10 днів позбавлення волі, 21 липня 2023 року звільнений з Вознесенської ВК Миколаївської області у зв'язку з відбуття терміну покарання.
Вироком від 17 червня 2024 року Ізмаїльського міськрайонного суду за ст. 395 КК України до штрафу 50 неоподаткованих мінімумом доходів громадян. В судовому засіданні сторона захисту просила врахувати, що штраф у відповідному розмірі був сплачений.
З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 українець, має постійне місце проживання, має середню спеціальну освіту, неодружений, раніше не судимий згідно вимог ст. 89 КК України, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, посередньо характеризується за місцем служби.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, є умисним злочином, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
В обвинувальному акті зазначено обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину повторно і вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Такі обтяжуючі обставини суд виключає і не бере до уваги при призначенні покарання зважаючи на те, що повторність і вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, вже взяті до уваги при правовій кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст.185 КК України і відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, не можуть ще раз враховуватись при призначенні покарання обвинуваченому.
До того ж, використання обвинуваченим умов воєнного стану під час вчинення злочинів, жодними доказами не доводиться.
Санкція ч.4 ст. 185 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність встановлених органом досудового розслідування обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, дані про його особу, те що він вину визнав у повному обсязі, раніше не судимий згідно вимог ст. 89 КК України, беручи до уваги, що він вчинив умисний злочин в період дії на території України воєнного стану, має постійне місце проживання, потерпілий цивільний позов не подавав, збитки відшкодовано в повному обсягу шляхом повернення майна. З огляду на викладене суд вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання пов'язане з позбавленням волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Цивільний позов не подавався.
Згідно протоколу затримання особи від 01.03.2025 року ОСОБА_4 було затримано 01.03.2025 року.
Відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2025 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стоком на 60 (шістдесят) днів з визначенням розміру застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень з покладенням обов'язків. Який в подальшому було продовжено згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Відповідно до ч.1 ст.377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Відтак, запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою слід скасувати.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчих експертиз стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини або уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти командира військової частини або уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_4 , як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Речові докази: два мобільних телефони марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 1ЗС» темносинього кольору та мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 12» блакитного кольору - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 ; сім картки, кофту на застібці темно-синього кольору - повернути володільцю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати пов'язані із проведенням товарознавчої експертизи у розмірі: 6 765,15 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - скасувати та звільнити його з-під варти в залі суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1