Справа № 308/4883/25
3/308/2790/25
05 травня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності Рутковського С.В., прокурора - Кизименко К., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кибляри, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 15.12.2003, старшого державного інспектора відділу мобільних скануючих систем управління технічних засобів митного контролю Закарпатської митниці, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий,-
за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №181 від 31.03.2025 даний протокол складено відносно старшого державного інспектора відділу мобільних скануючих систем управління технічних засобів митного контролю Закарпатської митниці ОСОБА_1 , який будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, як суб'єкт декларування, згідно підпункту в) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (державний службовець) в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, 03.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився, обставини, викладені в протоколі частково підтвердив, зазначив, що ним 11.01.2024 була подана декларація за 2023 рік як кандидата на посаду старшого державного інспектора відділу мобільних скануючих систем управління технічних засобів митного контролю Закарпатської митниці. Зазначив, що враховував роз'яснення НАЗК, проте через нечіткість норм чинного законодавства вважав, що ним у повній мірі виконано обов'язок щодо декларування, умислу на приховування своїх статків чи майна у нього не було. Як тільки кадровою службою до нього було доведено необхідність подання щорічної декларації, відразу подав щорічну декларацію за 2023 рік. Звернув увагу, що подана декларація кандидата та щорічна декларація повністю ідентичні, всі дані одинакові.
Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Рутковський С.В. в судовому просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення, адже його довірителем виконано обов'язок щодо декларування за 2023 рік, умислу на приховування даних у нього не було.
В судовому засіданні прокурор протокол про адміністративне правопорушення підтримала у повному обсязі та просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією вказаної статті.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника та прокурора, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в-ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до наказу Закарпатської митниці ДМС України від 15.01.2024 №61-о ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного інспектора відділу мобільних скануючих систем управління технічних засобів митного контролю Закарпатської митниці з 17.01.2024.
Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» суб'єкти декларування особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.п.1 п. 5 розділу ІІ порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за №959/29088) в редакції від 12.12.2019, щорічна декларація це декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону у період з 00 години 00 хвилини 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Згідно даних публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав щорічну електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік 03.04.2024 о 22 год. 39 хв., тобто несвоєчасно.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Диспозиція ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Відтак, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій особою, уповноваженою на виконання функцій держави слід враховувати:
- об'єктивну сторону складу цього адміністративного правопорушення, яка полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, Отже, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом;
- додаткову ознаку об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо;
- суб'єктивну сторону цього правопорушення, яка характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З суб'єктивної сторони дане адміністративне правопорушення передбачає наявність умисної форми вини. Зокрема, відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, настає за умови, що суб'єкт усвідомлював протиправний характер своїх дій і має прямий або непрямий умисел спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання відповідної декларації, керуючись особистим інтересом чи інтересами третіх осіб. Вчинення такого діяння через необережність не охоплюється санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП і виключає притягнення до адміністративної відповідальності.
Як передбачено в ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суд бере до уваги, що суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).
Аналогічна позиція викладена судовою палатою у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року зазначила про те, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Як встановлено судом з матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій, ОСОБА_1 подавав наступні декларації: 11.01.2024 - кандидата на посаду; 03.04.2024 - щорічну .
При цьому, у декларації кандидата на посаду, поданій 11.01.2024, та щорічній декларації, поданій 03.04.2024 міститься інформація про доходи та витрати ОСОБА_1 та членів його сім'ї за 2023 рік, яка є ідентичною у всіх вказаних деклараціях.
Отже, ОСОБА_1 , формально не своєчасно подавши щорічну декларацію, не мав наміру приховати свої доходи за 2023 рік та не мав інших корисливих мотивів.
З огляду на вказане, суд вважає, що позиція ОСОБА_1 про відсутність в його діях умислу на порушення вимог фінансового контролю є не спростованою.
Суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В той же час, а ні протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а ні додані матеріали до нього, не містять жодного доказу та жодного обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Прокурором належними доказами не доведено та не спростовано доводи ОСОБА_1 про відсутність умислу на уникнення фінансового контролю.
Враховуючи наведене, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) та відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на несвоєчасне подання відповідної декларації, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно п. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вина гр. ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Суддя І.О. Шепетко