Справа № 307/1064/25
Провадження №1-кп/307/73/25
02 травня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря с/з ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024071160000828, відомості про яке 11 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
26 березня 2025 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024071160000828, відомості про яке 11 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
27 березня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області призначено підготовче судове засідання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав суду клопотання про зміну раніше обраного до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (з визначенням розміру застави 242 240, 00 гривень) на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вимоги клопотання мотивує тим, що 26 березня 2025 року прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024071160000828 та висунуто обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яка складає 242 240, 00 гривень. Також зазначає, що 12 жовтня 2024 року ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024071160000828 від 11 жовтня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а 26 березня 2025 року останньому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. ОСОБА_4 інкримінують незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 12 жовтня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Сторона захисту вважає, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 є необґрунтованим, та, в свою чергу, безпідставними є доводи сторони обвинувачення щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, сторона обвинувачення обґрунтовує обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України наступними матеріалами кримінального провадження: рапортом про вчинення кримінального правопорушення ЄО № 11096 від 11 жовтня 2024 року; протоколом огляду місця події від 11 жовтня 2024 року; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_6 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 ; протоколом допитом потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_6 ; протоколом затримання особи ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; висновками експертиз; протоколом перегляду відеозапису; іншими зібраними матеріали кримінального провадження. Водночас, аналізом зазначених матеріалів кримінального провадження встановлено, що жодний документ із вказаного переліку не може як сам по собі, так і в сукупності з іншими доказами свідчити про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. У протоколі огляду місця події від 11 жовтня 2024 року (протокол огляду проведений у проміжок часу з 18 год. 03 хв. по 18 год. 25 хв.) міститься опис ділянки місцевості, де нібито мало місце заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 , водночас, з вказаного протоколу взагалі не зрозуміло, яке відношення викладена в протоколі інформація та описання оточуючих будівель має до заволодіння транспортним засобом та підтверджує провину в цьому ОСОБА_4 .. Більше того, будь-які речові докази під час вказаної слідчої дії не вилучалися, а фото чи відеофіксація не проводилися, що нівелює доказове значення цього протоколу. Те ж саме стосується і протоколу огляду, проведеного у проміжок часу з 19 год. 40 хв. по 20 год. 25 хв., під час якого було оглянуто транспортний засіб, який за версією сторони обвинувачення був викрадений ОСОБА_4 .. Під час оцінки свідчень потерпілого ОСОБА_6 , наданих під час відібрання в нього заяви про вчинення злочину та допиту, а також свідченням ОСОБА_8 необхідно враховувати, що потерпілий є боржником підозрюваного ОСОБА_4 та винен йому велику суму грошей, що підтверджується поясненнями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (пояснення відібрані стороною захисту та долучені до заперечення), а тому потерпілий може таким чином намагатися уникнути від виконання свої майнових зобов'язань перед ОСОБА_4 .. Інформація, наявна в протоколі відібрання заяви у потерпілого ОСОБА_7 та в протоколі його допиту в якості потерпілого жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_4 до зазначеного кримінального правопорушення. Протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України немає доказового значення у зв'язку з тим, що лише фіксує факт затримання останнього. Жодних речових доказів або документів, які б вказували на вчинення ОСОБА_4 злочину під час затримання вилучено не було. Протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_6 не несе будь-якої доказової цінності у зв'язку з тим, що потерпілий, відповідно до наданих ним свідчень, з 2021 знайомий з ОСОБА_4 та зміг би його впізнати. Тобто факт впізнання потерпілим ОСОБА_4 як такого, що здійснив заволодіння належного йому транспортного засобу може, в тому числі, свідчити про намагання потерпілого таким способом, звинувачуючи ОСОБА_4 , позбутися обов'язку виплачувати борг, а зі сторони обвинувачення є створюванням штучних доказів для наповнення матеріалів кримінального провадження. Окремо потрібно зупинитися на кваліфікуючій ознаці інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Стороною захисту заявлялось клопотання про призначення повторної авто-товарознавчої експертизи, яке залишено без задоволення. У обвинувальному акті зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як останній не є власником транспортного засобу, а тому йому не можуть бути притаманні ознаки потерпілого. Щодо відсутності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України хочу зупинитися на наступному. Так, в ухвалі слідчого судді зазначено, що під час досудового розслідування встановлена наявність наступних ризиків: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, адже усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання; ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Водночас, в порушення ч. 1 ст. 184 КПК України посилання або згадка про будь-які докази або обставини, які б робили це припущення сторони обвинувачення обґрунтованим в ухвалі відсутні. Тобто, сторона обвинувачення під час ініціювання питання щодо обрання запобіжного заходу обмежилася цитуванням положень КПК та вважає, що цього достатньо для обрання у відношенні особи найсуворішого запобіжного заходу, передбаченого КПК України. Тому, враховуючи пасивність сторони обвинувачення у зібранні доказів, які б підтверджували або спростовували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає за необхідно зазначити наступне. ОСОБА_4 є законослухняним та відповідальним громадянином, він не буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому що сам бажає якнайшвидшого встановлення істини. Зазначене підтверджується тим, що він має сталі соціальні зв'язки за місцем мешкання. Так, у нього наявна матір ОСОБА_11 , яка є інвалідом 2 групи, яка перебуває у нього на утриманні та за якою ОСОБА_4 здійснює постійний догляд. У ОСОБА_4 наявна дружина ОСОБА_12 , яка перебуває у нього на утриманні. Також ОСОБА_4 з 24 вересня 2024 року є здобувачем освіти у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей». Зазначені обставини підтверджуються матеріалами, що додаються до заперечень. Стороною обвинувачення не враховано обставини правового режиму воєнного стану як об'єктивної дійсності, а саме, виникнення обставин, які обмежують пересування територією України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Окрім того, ОСОБА_4 підпадає під дію Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам, громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Щодо перешкоджання ОСОБА_4 кримінальному провадженню іншим чином звертає увагу суду на те, що зазначене твердження сторони обвинувачення не тільки нічим не обґрунтоване, а навіть не конкретизоване, яким саме чином ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи, що ОСОБА_4 добровільно видав автомобіль представникам поліції та сам прибув до правоохоронного органу для дачі пояснень та з'ясування обставин, повідомлених потерпілими. Можливість вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення також жодним чином не обґрунтована. Натомість ОСОБА_4 , як вже зазначалося, є законослухняним громадянином, характеризується з позитивної сторони та ніколи не вчиняв кримінальних правопорушень. За таких обставин, у кримінальному провадженні відсутні обставини, які б обґрунтовували необхідність застосування щодо ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , який бере участь в режимі відеоконференції, клопотання підтримали та просять таке задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо даного клопотання та вважає таке клопотання необгрунтованим.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх представник - адвокат ОСОБА_14 в підготовче судове не з'явилися.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , будучи допитаними в підготовчому судовому засіданні, показали, що вони перебувають у дружніх стосунках із обвинуваченим ОСОБА_4 та характеризують його лише з позитивної сторони і їм відомо зі слів ОСОБА_4 , що ОСОБА_6 винен ОСОБА_4 грошові кошти в іноземній валюті.
Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаною в підготовчому судовому засіданні, показала, що вона являється матір"ю обвинуваченого ОСОБА_4 .. Її син ОСОБА_4 є хорошою, доброю людиною та допомагає іншим людям, які того потребують. За сина ОСОБА_4 вона внесла власні кошти на оплату застави. Син ОСОБА_4 їй говорив, що ОСОБА_6 винен йому грошові кошти в сумі 6 000 доларів США.
Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаною в підготовчому судовому засіданні, показала, що вона являється дружиною рідного брата обвинуваченого ОСОБА_4 .. ОСОБА_4 є чесною і порядною людиною. ОСОБА_4 їй говорив, що ОСОБА_6 винен йому грошові кошти.
Свідок ОСОБА_12 , будучи допитаною в підготовчому судовому засіданні, показала, що вона являється дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 .. ОСОБА_4 є люблячим і турботливим чоловіком, з яким вони прожили в шлюбі 13 років. Близько 3 роки тому її чоловік ОСОБА_4 взяв з дому кошти в сумі 6 000 доларів США і сказав, що зичить їх ОСОБА_6 , які останній не повернув їм до цього часу.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, зміст клопотання та матеріали, додані до клопотання, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, перелік яких наведений у ч.1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Судом при вирішенні заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 клопотання про зміну запобіжного заходу встановлено, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (Вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 (Двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок) гривень.
Одночасно цим рішенням на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на ОСОБА_4 за умови внесення застави покладено процесуальні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи чи навчання;
4) здати на зберігання слідчому СВ Тячівського РВП ГУНП України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні;
6) носити електронний засіб контролю.
В апеляційному порядку ухвала слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року не оскаржувалася.
На виконання вказаної ухвали за підозрюваного ОСОБА_4 внесено заставу у визначеному судом розмірі, а отже, з моменту звільнення з-під варти у зв"язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, що спростовує твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у клопотанні про те, що стосовно ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Враховуючи доводи клопотання захисника, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, судом при розгляді поданого клопотання на підставі наданих доказів встановлюється наявність/відсутність підстав вважати, що встановлені ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави дійсно зменшились та, як наслідок, наявність/відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який (особисте зобов'язання).
Як убачається зі змісту ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року слідчим суддею при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави враховано обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а саме, ступінь тяжкості висунутої підозри та дані, що характеризують його особу, а також, те, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, адже усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування відповідного запобіжного заходу та зроблено висновок, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Таким чином, метою застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є запобігання ризикам вчинення ним дій, передбачених п. 1-2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 , на яку посилається сторона захисту, його законослухняність та відповідальність як громадянина та констатація того факту, що ОСОБА_4 має сталі соціальні зв'язки за місцем проживання, є здобувачем освіти у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей», не свідчать про суттєве зменшення/відсутність зазначених ризиків, а навпаки вказують на те, що застосований запобіжний захід є таким, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов'язків та забезпечує його належну поведінку у кримінальному провадженні.
Суд також звертає увагу на те, що строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України сплив. Водночас застава, яка підлягає зверненню в дохід держави у передбачених законом випадках, достатньою мірою забезпечує досягнення мети запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що запобіжний захід, визначений ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року достатньою мірою відповідає меті його застосування. Отже, на даному етапі судового розгляду такий запобіжних захід як застава повною мірою запобігає ризикам, передбаченим в абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, що свідчить про недоцільність зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого на більш м'який.
Суд також встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився у підготовче судове засідання, призначене на 11 год. 50 хв. 08 квітня 2025 року без поважної причини.
З цих підстав, суд визнає необґрунтованими доводи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
Також, суд, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , зазначає, що відповідно до змісту ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або ч. 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, у даному випадку внесення застави було правом, а не обов'язком заставодавця, а тому, вказані обставини не можуть слугувати причиною заміни її на інший вид запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов'язання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 26, 176-205, 314, 315 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, встановленого ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року у вигляді застави у розмірі 80 (Вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 (Двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок) гривень на особисте зобов'язання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 16 годині 30 хвилині 05 травня 2025 року.
Головуюча суддя: ОСОБА_1