Справа №303/995/25
2-а/303/15/25
06 травня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретара судового засідання Славич М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - Глагола Галини Петрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача ОСОБА_1 - Глагола Г.П. звернулася до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.01.2025 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено протокол №118 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 у визначений законодавством строк не уточнив свої персональні дані, відповідно до абз.3 пп10-1 п.1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, вчинивши своїми діями адміністравтине правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 29.01.2025 року, де під час звіряння облікових даних, було виявлено в його діях склад вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до постанови №118 від 29.01.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та притягнуто до адміністравтиної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Представник позивача вважає, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП є протиправними, а постанова підлягає до скасування з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 з 2017року хворіє, лікувався в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було проведено КВГ та стентування ПМША-2 і знаходиться на «Д» обліку у кардіолога. Крім цього, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності. Інвалідність встановлена на строк до лютого 2026 року.
Крім цього, 10.12.2023 року позивач проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 , де було встановлено, що позивач не придатний до військовоїслужби з виключенням з військового обліку. Однак, з часу проходження позивачем ВЛК пройшло більше року, але його, з невідомих причин, так і не було виключено з військового обліку
Також позивач 5-6 разів, впродовж січня - серпня 2024 року, відвідував ІНФОРМАЦІЯ_5 , надавав свої документи у тому числі і останню довідку МСЕК на підставі якій йому було надано відстрочку на строк до 24.12.2025 року.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
У свою чергу, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - Шиденко В. надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначив, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким у задоволенні якого слід відмовити з підстав зазначених у ньому.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши представлені докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягнення до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Судом встановлено, що згідно Довідки військово-лікарської комісії ОСОБА_1 10.12.2023 року проведено медичний огляд ВЛК 334, після чого його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 15).
Із Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №297070 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності (а.с. 16).
Із Довідки про доходи №1061 6503 2407 2076 від 06.02.2025 року виданої ГУ Пенсійного Фонду України в Закарпатській області слідує, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (а.с. 17).
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №305633 ОСОБА_1 повторно було встановлено третю групу інвалідності, строком до лютого 2026 року (а.с. 20, 26).
Постановою №118 від 29.01.2025 року ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і застосував адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень (а.с. 27).
Із даної постанови слідує, що ОСОБА_1 у визначений законодавством строк не уточнив свої персональні дані, відповідно до абз.3 пп.10-1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року (зі змінами), вчинивши своїми діями адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 29.01.2025 року, де під час звіряння облікових даних даного військовозобов'язаного, і було виявлено в його діях склад вказаного адміністративного правопорушення та було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Із роздруківки із застосунку «Резерв+» вбачається, що дата уточнення даних ОСОБА_1 значиться 24.12.2024 року, відстрочка до 24.12.2025 року (а.с. 27, 32).
29.01.2025 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено Протокол про адміністративне правопорушення №118 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП (а.с. 28, 29).
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 було відмовлено в перетині державного кордону України у зв'язку з тим, що він перебуває у розшуку, згідно Єдиного державного реєстру призовників (а.с. 30, 31).
Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з частиною 3 статті 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 статтею 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення з-поміж іншого повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач у визначений законодавством строк не уточнив свої персональні дані, відповідно до абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язних та резервістів» до Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року (зі змінами), вчинивши своїми діями адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Аналізуючи зміст даного протоколу, як підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд наголошує, що формулювання в ньому суті адміністративного правопорушення повинно містити конкретне визначення складу діяння, оскільки лише чітке формулювання суті адміністративного правопорушення може дати можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, зрозуміти на чому ґрунтуються твердження уповноваженого суб'єкта владних повноважень про наявність у її діянні складу конкретного правопорушення. Інакший, формальний виклад сутності адміністративного правопорушення унеможливлює розуміння суті правопретензії з боку держави, що своєю чергою порушує принцип рівності та змагальності сторін і право особи на захист.
Тобто відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення чіткого формулювання суті адміністративного правопорушення істотно впливає на право особи мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини притягнення до адміністративної відповідальності для реалізації свого права на захист та підготовку до нього. Таке право гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП виражається у порушенні законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, а саме, у порушенні правил військового обліку, неявці на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасному поданні в обліковий орган відомостей про зміну свого місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також у порушенні порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах (формальний склад).
Таким чином, диспозиція частини 1 статті 210 КУпАП має бланкетний характер.
Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті закону про адміністративну відповідальність і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення адміністративно-деліктним законом діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-делікту норму більш конкретним змістом.
Попри зазначені характеристики статті 210 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення не викладена суть адміністративного правопорушення, тобто фактичні обставини, які автор протоколу вважав встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного правопорушення за відповідною нормою закону.
Теж саме стосується й оскаржуваної постанови, згідно з якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у порушення вимог абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Правил
військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487).
Таким чином, подія адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, що виражається у порушенні правил військового обліку, а саме невиконанні позивачем вимог абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487), не знайшла свого підтвердження.
Згідно із ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, із врахуванням того, що оскаржувана постанова №118 від 29.01.2025 року не містить суті адміністративного правопорушення, тобто фактичні обставини, які суб'єкт владних повноважень вважав встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного правопорушення за відповідною нормою закону, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування зазначеної постанови. Крім цього, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Інші доводи та аргументи, враховуючи встановлене судом, не мають правового значення для вирішення цього спору.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За таких обставин позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з врахуванням задоволення позову, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складається з судового збору в розмірі 484,48 гривень та були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 72-78, 132, 139, 241-247, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити - повністю.
Постанову №118 у справі про адміністравтине правопорушення від 29.01.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень за ч.3 ст.210 КУпАП - скасувати, провадження по справі - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складений 06.05.2025 року.
Суддя Ю.Ю. Куцкір