Справа № 302/540/25 Провадження № 3/302/216/25
06.05.2025 селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, утриманців не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
за частиною 3 статті 173-2 та частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
22 квітня 2025 року на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249238 від 17 квітня 2025 року про те, що 02 квітня 2025 року біля 17:30 години за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_2 , вході якої погрожував їй фізичною розправою та ображав її нецензурними словами, чим здійснив насильство в сім'ї, а саме психологічного характеру. Діяння ОСОБА_1 суб'єктом складання протоколу кваліфіковано як адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
01 травня 2025 року на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249216 від 24 квітня 2025 року про те, що 24 квітня 2025 року біля 14:50 години в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння виганяв з будинку та ображав нецензурними словами співмешканку ОСОБА_3 . Діяння ОСОБА_1 суб'єктом складання протоколу кваліфіковано як адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 при розгляді справи визнав, що дійсно 17.04.2025 та 24.04.2025 року в селі Сойми, за місцем його проживання, в нього виникла сварка із співмешканкою під час якої він ображав її нецензурними словами. Про те, що сталося - дуже шкодує, запевнив що більше подібного вчиняти не буде.
З'ясовуючи обставини, які підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП суддя враховує таке.
Відповідно до статті 9 КУпАП, під поняттям адміністративного правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У відповідності до вимог ст. 245, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно та всебічно з'ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи вина особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення. При цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які, згідно до чинного законодавства, представляють собою будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для вирішення справи по суті.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249238 від 17 квітня 2025 року про те, що 02 квітня 2025 року біля 17:30 години за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_2 , вході якої погрожував їй фізичною розправою та ображав її нецензурними словами, чим здійснив насильство в сім'ї психологічного характеру, та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249216 від 24 квітня 2025 року про те, що 24 квітня 2025 року біля 14:50 години в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння виганяв з будинку та ображав нецензурними словами співмешканку ОСОБА_3 , та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 173-2 ч.3 КУПАП передбачено, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню..
У відповідності до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Зазначений елемент складу адміністративного правопорушення повинен мати одночасну присутність таких обов'язкових ознак як: шкідливе діяння, наслідки у виді шкоди здоров'ю потерпілого та причинний зв'язок між діянням і наслідками. Відтак інкриміноване правопорушення має матеріальний склад.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивної сторони, у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Проте, в протоколах серії ВАД № 249238 від 17.04.2025 та серії ВАД № 249216 від 24.04.2025 не викладені обставини правопорушення, відповідно до диспозиції ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а лише інкриміновано ОСОБА_1 вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки, за відсутності відображення шкідливих наслідків у виді шкоди фізичному або ж психічному здоров'ю потерпілій.
З наведених мотивів, суд доходить висновку, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД № 249238 від 17.04.2025 та серії ВАД № 249216 від 24.04.2025 не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП позаяк не містять відображення всіх елементів об'єктивної сторони складу інкримінованого адміністративного правопорушення, одночасне існування яких є необіхдним для твердження про існування події правопорушення та наявність яких належить встановити під час розгляду справи про адміністративне правопорушення для з'ясування винуватості особи в його вчиненні.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Суд зауважує, що санкцією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено стягнення, зокрема у виді адміністративного арешту, яке є обмеженням свободи особи на певний строк.
Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Винуватість особи в учиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Відповідно до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Оцінивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про те, що обставини, вказані у протоколах серії ВАД № 249238 від 17.04.2025 та серії ВАД № 249216 від 24.04.2025 не вказують на наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства психологічного характеру.
У відповідності до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП, якщо провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд доходить висновку що, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 36, 173-2 ч.3, п.1 ч.1 ст.247, ст. 251, 179, 283-285, 294 КУпАП, суддя
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статтею 173-2 і частиною 3 статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. І. Повідайчик